Постанова № 20553229, 06.12.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/21686/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 35 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі           Окрибелашвілі О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька,

Головного управління державного казначейства у Донецькій області

про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» 167726,00 грн. бюджетної заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – за дов. від 27 травня 2011 року

від відповідача 1: ОСОБА_2 – за дов. від 21 червня 2011 року

від відповідача 2: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Донагроімпекс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» 167726,00 грн. бюджетної заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем були здійснена позапланова перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, за результатами яких були складений відповідний акт та винесено податкове повідомлення-рішення. За результатами оскарження цього податкового повідомлення-рішення в судовому порядку, позовні вимоги задоволені, рішення набрало законної сили.

Не зважаючи на це, податковим органом у встановлений законом строк не надано до органу державного казначейства висновки щодо відшкодування ПДВ з бюджету. Враховуючи викладене, просить позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача 1 – Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, зазначивши, що ДПІ оскаржено рішення судів першої та другої інстанції до Вищого адміністративного суду України. Остаточне рішення не прийнято.

Перевіркою встановлено, що податковий кредит позивача за спірний період сформовано неправомірно, у зв'язку з відсутністю підтвердження факту надмірної сплати ПДВ до бюджету за результатами зустрічних перевірок, які проведені у відповідності до вимог наказів ДПА України, як комплекс заходів, спрямованих на визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування з ПДВ. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька були отримані відповіді на запити щодо проведення зустрічних перевірок попередніх звітних періодів, з яких вбачається, що контрагентами позивача є підприємства, виробничі потужності у яких відсутні, відсутні також реєстри виданих та отриманих податкових накладних, довіреності на отримання продукції, відомості щодо транспортування товару, відомості розрахунків між підприємствами, інформація по постачальникам продукції; за юридичною адресою вони не знаходяться, виконують роль «транзитних» підприємств при оприбутковуванні ТМЦ від підприємств з ознаками «фіктивності» для штучного формування схем відшкодування ПДВ.

Таким чином, у порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок додану вартість» позивачем завищено суму ПДВ, заявлену до шкодування з бюджету в зв'язку з відсутністю підтвердження надмірної сплати податку до бюджету постачальниками ТМЦ.

В силу приписів п. 1.8 ст. 1 цього Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Обґрунтовуючи свою позицію на підставі п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4, ст. 7 Закону України «Про податок додану вартість» позивач вважає, що крім визначених обов’язкових підстав виникнення у платника податків права на податковий кредит, передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. При цьому визначаємо, що зараховані суми використовуються в першу чергу для бюджетного відшкодування ПДВ. Однією із обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ, в розумінні Закону України «Про податок додану вартість», є сплата цих сум до Державного бюджету України. А відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його функції – формування доходів Державного бюджету України. Тобто, встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою ПДВ до бюджету та його відшкодуванням.

Враховуючи викладене, представник відповідача 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача 2 – Головного управління Державного казначейства у Донецькій області, у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Думка другого відповідача стосовно заявлених вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надані. За таких обставин, на підставі ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника другого відповідача.

Вислухавши у судовому засіданні представників позивача, відповідача 1, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Донагроімпекс» є юридичною особою, змінило найменування із Закритого акціонерного товариства «Донагроімпекс» 21.04.2011р., зареєстроване виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 25333903 (арк. справи 14), взято на податковий облік у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька з 19.02.1998р., 05.01.2001р., переведено на податковий облік до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, з 14.01.2004р. знову взято на податковий облік у ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Позивачем до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за вересень 2007р. від 22.10.2007р. із відповідним розрахунком суми бюджетного відшкодування та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 590134,00 грн. (арк. справи 51 – 54).

У період з 07.04.2008р. по 17.04.2008р. відповідачем була здійснена виїзна позапланова перевірка ЗАТ «Донагроімпекс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника податку у банках за період жовтень – листопад 2007р. (по декларації з ПДВ за листопад 2007р.), за результатами якої складено акт перевірки № 744/23-3/25333903 від 17.04.2008р. (арк. справи 87 – 66). Висновками акту перевірки встановлено порушення пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету по декларації з ПДВ за вересень 2007р. в сумі 167726,00 грн.

Акт перевірки мотивований, зокрема тим, що ДПІ були отримані відповіді на запити щодо проведення зустрічних перевірок попередніх звітних періодів за вересень 2007р., за результатами яких встановлено, що надмірна сплата до державного бюджету відсутня. Так, постачальником позивача є ТОВ «НК-Артеміда Ойл», яким, за даними ДПІ у Червоногвардійському ра йоні м. Макіївка, сплачено до бюджету 3,3 тис. грн., а постачальником останнього є ТОВ «Компанія сігма-А», яке, за даними ДПІ у Київському райо ні м. Донецька, має ознаки «транзитності», податкове навантаження складає 0%, сплачено до бюджету 0,4 тис. грн., на підприємстві працює 1 особа, основні засоби відсутні.

На підставі зазначеного акту прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001502340/0 від 05.08.2008р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 167726,00 грн. (арк. справи 56), яке було оскаржено позивачем в судовому порядку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.06.2008р. по справі № 2а-10245/08, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.11.2008р. по справі № 22-а-8811/08 позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001502340/0 від 05.08.2008р. задоволені (арк. справи 6 – 12).

ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька оскаржені рішення судів першої та другої інстанції до Вищого адміністративного суду України. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2009р. відкрито касаційне провадження (арк. справи 25).

Слід зазначити, що даною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання інспекції про зупинення виконання рішень суду першої та другої інстанцій.

Висновок до органу державного казначейства податковим органом не наданий, у зв’язку з чим сума бюджетного відшкодування позивачу не перерахована.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент подання заяв позивачем про бюджетне відшкодування (в редакції від 05.06.2007р.), встановлений порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно із пп. 7.7.1 п. 7.7 вказаної статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Відповідно до пп. 7.7.5., 7.7.6. п. 7.7 ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно п. «б» пп. 7.7.7. п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

На вимогу суду, відповідачем наданий акт перевірки № 744/23-3/25333903 від 17.04.2008р., що став підставою зменшення сум бюджетного відшкодування вищевказаним податковим повідомленням рішеннями, що в подальшому оскаржене позивачем в судовому порядку. Відповідних актів, довідок про результати проведення документальних невиїзних перевірок (камеральних) заявлених даних у декларації, які проводяться протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган не надав.

Відповідно до пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі – Закон № 2181), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу норми 7.7.5. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що право на отримання бюджетного відшкодування платник податків отримує у п'ятиденний термін після закінчення перевірки.

Однак позивач не зміг скористатися своїм правом на відшкодування бюджетної заборгованості протягом 1095 днів, встановлених пп. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону № 2181, оскільки суми бюджетного відшкодування були зменшені відповідачем 1 відповідним податковим повідомленням-рішенням.

Суд враховує, що податкове повідомлення-рішення, яким зменшено бюджетне відшкодування було оскаржене позивачем в судовому порядку.

Згідно із ч. 2 пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону № 2181 при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 254 КАС України, у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що правомірність формування позивачем податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили і мають преюдиціальне значення для вирішення даного спору.

Відповідно до абз. 2 п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З наведеної норми випливає, що право на бюджетне відшкодування позивач отримав протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідачем 1 судових рішень.

Невиконання зазначених приписів чинного законодавства органом державної податкової служби та органом державного казначейства зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду по справі № 2а-10245/08 (22-а-8811/08) набрала законної сили 21.11.2008р. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення бюджетного відшкодування 11.11.2011р., тобто, в межах 1095-денного строку.

Враховуючи норми пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181, абз. 2 п.п. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ч.ч. 3, 4 ст. 254 КАС України, строк 1095 днів для звернення до суду з позовом про стягнення суми бюджетного відшкодування обчислюються з моменту набрання законної сили судовим рішенням та з урахуванням того, що податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання судового рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 02.07.1997р. № 209/72, який був чинний на момент виникнення права на бюджетне відшкодування, суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначених у розділі 3 цього Порядку термінів, уважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Пунктом 200.23. ст. 200 Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011р., також встановлено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок, або надає його з порушенням встановленого законом терміну органу державного казначейства, а останній не перераховує суму бюджетного відшкодування з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку, підприємство вправі скористатись правом на судовий захист своїх порушених прав та інтересів шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

Суд також зазначає, що твердження відповідача 1 про те, що необхідною умовою бюджетного відшкодування є відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», підтвердження сплати сум податку на додану вартість до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) до виробника є помилковим.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 цього Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В зв'язку з цим, посилання податкового органу на те, що право позивача на відшкодування не підтверджено результатами зустрічних перевірок постачальників до виробника є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає отримання результатів зустрічних перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування у якості обов'язкової умови відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, Головного управління державного казначейства у Донецькій області, про стягнення з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» 167726,00 грн. бюджетної заборгованості – задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» 167726,00 грн. бюджетної заборгованості.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Донагроімпекс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1677,26 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 6 грудня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 9 грудня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.