Постанова № 20552775, 14.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/20519/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретарі          Окрибелашвілі В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

про стягнення суми податкового боргу у розмірі 411,75 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:           ОСОБА_2 – за дов. від 4 січня 2011 року

від відповідача: не з’явився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м. Маріуполя звернулася до суду із позовом до фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 411,75 грн.

Правовою підставою стягнення заборгованості представник позивача під час розгляду справи вважає норми ст. 67 Конституції України, ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV, ст. 87 Податкового кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа – підприємець виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області 22.08.2007р., ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перебуває на обліку у ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя з 23.08.2007р. (арк. справи 5 – 7).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Згідно з п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

При цьому відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Фізичні особи згідно із нормами п. 15.1. ст. 15 цього Кодексу є платниками податків (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно із вимогами п. 63.5. ст. 60 цього Кодексу всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються в органах державної податкової служби шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи в органах державної податкової служби згідно з цим Кодексом.

З наведених норми вбачається, що їх приписи не виокремлюють поняття «фізичної особи – підприємця» і поняття «фізичної особи» з огляду на статус платника податків, тому, суд приходить до висновку, що орган державної податкової служби має право на підставі п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України звертатися до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу з фізичної особи – підприємця.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_1 до податкового органу були подані декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2007 року (арк. справи 8, 9) та № 76 від 21.01.2009р., одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року (арк. справи 10).

В наведених деклараціях відповідач зазначив, що протягом 2007р. він отримав податкову соціальну пільгу, а саме, у ІІІ кв. 2007р. – 600,00 грн., у ІV кв. 2007р. – 600,00 грн., протягом 2008р. відповідач отримав податкову соціальну пільгу, а саме, у І кв. 2008р. – 772,50 грн., у ІІ кв. 2008р. – 772,50 грн.

З огляду на те, що податковий борг відповідача виник до набрання чинності Податковим кодексом України, факт наявності податкового боргу у відповідача суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення податкового боргу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб було врегульовано Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003р. № 889-IV, який був чинний до 01.01.2011р. (далі – Закон № 889).

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2. п. 6.1. ст. 6 Закону № 889 передбачено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у таких розмірах: у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку; у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної за правилами підпункту 6.1.1 цього пункту.

Разом з тим, відповідально до п. «е» пп. 6.3.3. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889, податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.

Як передбачено пп. 16.3.3 п. 16.3. ст. 16 Закону № 889, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього Закону за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету: у випадку, коли така фізична особа є податковим агентом, - за місцем реєстрації у податкових органах; в інших випадках - за її податковою адресою.

Відповідно до пп. 16.3.6. п. 16.3. ст. 16 Закону № 889, відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе фізична особа у випадках, визначених законом.

Перевірка достовірності даних, визначених у деклараціях, здійснюється у порядку, встановленому законодавством (п. 18.6. ст. 18 Закону № 889). Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті до відповідного бюджету у строки, встановлені законом (п. 18.7. ст. 18 Закону № 889).

Згідно із п.п. 3.1., 3.2. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за № 567/5758, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення, зокрема, у випадку, якщо податковий орган унаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження суми податкового зобов'язання.

У випадках, що зазначені в п. 3.1 даного Порядку, структурний підрозділ, що здійснює розрахунок суми (донараховує суму) податкового зобов'язання, складає податкове повідомлення: за формою згідно з додатком 1 для платників податків - фізичних осіб (форма "Ф"), якщо відповідно до закону податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків, за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового або іншого законодавства.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов’язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

У зв’язку з тим, що відповідач з 22.08.2007р. зареєстрована як фізична особа – підприємець, позивачем здійснено розрахунок № 0000000303/1741 від 30.04.2009р. суми податку з доходів фізичних осіб, який склав 411,75 грн. (арк. справи 11).

На підставі вищевказаного розрахунку податковим органом прийнято податкове повідомленням від 30.04.2009р. № 0002961741/0 форми «Ф» на суму 411,75 грн. (арк. справи 12), яке отримано відповідачем особисто. В адміністративному та судовому порядку не оскаржено.

Внаслідок несплати податкового зобов’язання за наведеним податковим повідомленням утворилася заборгованість з податку з доходів фізичних осіб у сумі 411,75 грн., яка підтверджується позивачем зворотнім боком облікової карки платника податків (арк. справи 24).

Пунктом 38.1. ст. 38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав. Наявність заборгованості на час розгляду справи підтверджена податковим органом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м. Маріуполя до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу у розмірі 411,75 грн. – задовольнити.

Стягнути з фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 суму податкового боргу у розмірі 411,75 грн. у доход місцевого бюджету Іллічівського району м. Маріуполя на р/р № 33216800700053, код платежу 11010100, одержувач ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО – 834016, код ЄДРПОУ 34686694.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 листопада 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                                       Абдукадирова К.Е.