Постанова № 20552758, 14.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/21638/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 25 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за поданням Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя

до Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація», м. Маріуполь

про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про застосування адміністративного арешту від 09.11.2011р.

за участю представників сторін:

від заявника: ОСОБА_1 за дов. від 9 листопада 2011 року

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про застосування адміністративного арешту від 09.11.2011р.

Правовою підставою визнання правомірним та обґрунтованим рішення про застосування адміністративного арешту представник заявника під час розгляду справи вважає норми ст.ст. 67, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 41, 94 Податкового кодексу України. Зазначає, що 09.11.2011р. податковим керуючим здійснено вихід за адресою ПАТ «Приазовська екскавація» для проведення опису майн, але посадовими особами підприємства було відмовлено у проведенні опису майна, про що складено акт перешкоджання податковому керуючому.

У судовому засіданні представник заявника вимоги подання підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав заяву про визнання вимог подання у повному обсязі, в якій вказав, що працівники інспекції не були допущені до проведення опису майна у податкову заставу, так як відповідач планує сплатити податковий борг з надходженням коштів за виконані роботи. Просив розглядати справу без участі його представника.

Вислухавши у судовому засіданні представника заявника, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Приазовська екскавація» зареєстроване як юридична 29.08.1994р., включене до ЄДРПОУ за номером 01241361, перебуває на податковому обліку в ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя з 09.09.1994р. (арк. справи 6, 7).

Відповідно до п. 94.10. ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п. 2 ч. 1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, процедура підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.

Відповідно до пп. 94.2.7. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу.

Разом з тим, відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 91.1. ст. 91 Податкового кодексу України встановлено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Наказом ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя від 08.11.2011р. № 711 «Про призначення податкових керуючих» (арк. справи 35, 36) податковим керуючим призначено виконуючого обовязки начальника відділу погашення прострочених податкових зобовязань Добровольську Оксану Євгенівну.

Відповідно до п. 91.3. ст. 93 Податкового кодексу України податковий керуючий, окрім іншого, описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 88, 89, 90, 92 і 93 розділу II Податкового кодексу України та статті 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1043, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1438/18733, затверджений Порядок застосування податкової застави органами державної податкової служби (далі - Порядок).

Цей Порядок розроблений відповідно до статей 88, 89, 90, 92 та 93 розділу II Податкового кодексу України і визначає механізм застосування податкової застави органами державної податкової служби.

Згідно із п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Пунктами 1.4., 1.5., 1.7. даного Порядку встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має податковий борг в сумі 189575,99 грн., у т.ч. 10 314,08 грн. з орендної плати за землю та 179261,91 грн. з податку на додану вартість, який підтверджується заявником зворотним боком облікової картки (арк. справи 11 19).

Згідно із п. 1.11. Порядку, повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Кодексу.

Наявність податкового боргу підтверджується податковою вимогою від 06.07.2011р. № 42 на суму 84344,92 грн., яка була отримані відповідачем (арк. справи 9).

Податкова вимога не відкликана та не скасована у відповідності до ст. 60. Податкового кодексу України, отже сума податкового боргу є не погашеною.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог п. 91.3. ст. 91 Податкового кодексу України, податковий керуючий має право описувати майно відповідача, що має податковий борг, в податкову заставу.

Пунктом 2.1. Порядку встановлено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу державної податкової служби і надається платнику податків, що має податковий борг.

Керівником ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 08.11.2011р. № 17246/10-013 (арк. справи 42).

08.11.2011р. інспекцією відповідачу було направлено повідомлення від 08.11.2011р. № 5 про проведення опису майна, на яке поширюється право податкової застави (арк. справи 44), яке отримано відповідачем 08.11.2011р., про що свідчить підпис на даному повідомленні.

Відповідно до п. 2.2. Порядку майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за відповідною формою (додаток 2). Акти опису реєструються у відповідному журналі (додаток 3). Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим.

Згідно із п. 2.4. Порядку, у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу (додаток 4).

Як встановлено судом, у звязку з тим, що відповідач не допустив податкового керуючого Добровольську О.Є. для здійснення опису майна, податковим керуючим складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу від 09.11.2011р. № 2 (арк. справи 10).

Як було зазначено, відповідно до пп. 94.2.7. п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акту опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

На виконання ст. 94 розділу II Податкового кодексу України та ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1437/18732 затверджений Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до пп. 3.1.6. п. 3.1. розділу ІІІ цього Порядку, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із пп. 4.1., 4.2. розділу IV Порядку, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених пунктом 3.1 розділу III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту на майно, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин.

Відповідно до п. «а» п. 4.3. розділу IV Порядку, рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Як встановлено судом, на підставі Подання начальника Головного управління відділу податкової міліції управління ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Задоєнка О.М (арк. справи 20), який розглянув рапорт старшого оперуповноваженого відділу податкової міліції управління ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Москальова А.О. (арк. справи 22), керівником ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 09.11.2011р. № 2 з вимогою можливості проведення перевірки стану збереження активів, які знаходяться у податковій заставі (арк. справи 43).

Відповідно до пп. 94.6.1. п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна. Надіслання рішення про арешт майна відповідно відноситься до функцій податкового керуючого.

Зазначені вимоги містить і Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1042, згідно із п. 4.3. якого рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 09.11.2011р. № 2 отримано відповідачем 09.11.2011р., про що свідчить підпис на цьому рішенні.

Відповідно до ч. 2 п. 94.5. ст. 94 Податкового кодексу України, умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення керівника ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків від 09.11.2011р. № 2 є обґрунтованим.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає вимоги подання у повному обсязі (арк. справи 29).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд зазначає, що до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися загальні норми Кодексу адміністративного судочинства України в частині, що не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами Кодексу адміністративного судочинства України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.

Відтак, визнання вимог подання не суперечить спеціальним нормам ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд приймає визнання вимог подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги визначені податковим органом у поданні підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя до Приватного акціонерного товариства «Приазовська екскавація» про визнання правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про застосування адміністративного арешту від 09.11.2011р. задовольнити повністю.

Визнати правомірним та обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя про застосування адміністративного арешту від 09.11.2011р.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 листопада 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 18 листопада 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.