Постанова № 20552486, 31.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/16566/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Полякової К.В.

при секретаріКарлюк М.О.

За участю представника позивача: ОСОБА_1 (дов. № 08-1685 від 20.07.2011 р),

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2259,21 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2011 року Маріупольський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2259,21 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що за особистою заявою відповідача від 27.05.2010 року ОСОБА_2 наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю з 27.05.2010 року по 21.05.2011 року. Проте, під час звірки з даними Державного реєстратора центру зайнятості стало відомо, що ОСОБА_2 з 11.07.2007 року перебував на обліку в реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців як фізична особа-підприємець. Стосовно зазначеного факту центром занятості складено акт № 163, яким зафіксовано приховування відповідачем відомостей про реєстрацію його як субєкта підприємницької діяльності під час перебування на обліку як безробітного. За період перебування на обліку відповідачу було виплачено допомога по безробіттю у розмірі 2259,21 грн. Позивач вважає, що ОСОБА_2 неправомірно отримав соціальну послугу у вигляді допомоги по безробіттю. З 04.08.2010 року відповідачу була припинена виплата допомоги по безробіттю у звязку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». З 04.08.2010 року гр.. ОСОБА_2 знятий з обліку відповідно до п. 20 «порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних». 11серпня 2010 року відповідачу був надісланий лист про необхідність повернення коштів в сумі 2259,21грн, отриманих ним як допомога по безробіттю в наслідок надання недостовірної інформації, але відповідач борг не сплатив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, давши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві. Також пояснив, що відповідачу виплачена допомога по безробіттю у розмірі 2259,21 за період з 27.05.2010 року по 04.08.2010 року, тому просив суд стягнути з відповідача заборгованість за вказаний період.

В судове засідання відповідач не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений за зареєстрованою у вставленому законом порядку адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30 звор. бік).

Відповідно до частини 2 статті 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справи у відсутність відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» від 02.03.2000 року № 1522-ІІІ (надалі Закон № 1522-ІІІ) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 01.03.1991 року № 703-ХІІ (надалі Закон № 703-ХІІ) для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Відповідно до статті 12 Закону № 703-ХІІ та уповноважений, зокрема, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводити розслідування страхових випадків та обґрунтованість виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Судом встановлено, що 27.05.2010 року відповідач звернулась до Маріупольського міського центру зайнятості із заявою, в якій просив надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю (а.с. 6), персональна картка № 054014210052000002 (а.с. 5). У своїй заяві відповідач зазначив, що він не зареєстрованим як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

На підставі заяви від 27.05.2010 року відповідач перебував на обліку у позивача, як безробітний та відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності» з 27.05.2010 року відповідачу розпочато виплату допомоги по безробіттю, підтвердженням чому є витяг з наказу від 27.05.2010 року № НТ100527 (а.с. 7).

В серпні 2010 року посадовими особами Маріупольського міського центру зайнятості відповідно до пункту 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України 13.02.2009 року № 60/62, Постановою правління ПФУ від 13.02.2009 року № 7-1, була проведена перевірка списку безробітних, зареєстрованих у центрі зайнятості та одночасно зареєстрованих як суб`єктів підприємницької діяльності.

За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 163 від 04.08.2010 року, яким встановлено, що гр.ОСОБА_2 зареєстрована у Жовтневій міжрайонній філії Маріупольського міському центрі з 20.05.2010 року, статус безробітного набув 27.05.2010 року. Під час перебування на обліку як безробітний був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 11.07.2007 року (а.с. 10).

04.08.2010 року відповідачу була припинена виплата допомоги по безробіттю у звязку з призначенням виплати безробітному на підставі документів, що містять неправдиві відомості відповідно до пп.8п.1.ст.31 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття », підтвердженням чого є витяг з наказу від 04.08.2010 № НТ100804 (а.с.7).

Як свідчить доданий до матеріалів справи витяг з наказу від 04.08.2010 № НТ100804 гр. ОСОБА_2 знятий з обліку відповідно до п. 20 «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних».(а.с.7)

11 серпня 2010 року листом за № 1203 Маріупольським міським центром зайнятості відповідача було повідомлено про виявлення відомостей стосовно того, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання ним виплат допомоги по безробіттю. Разом з зазначеним листом на адресу відповідача направлено копію наказу № 406 від 04.08.2010р. щодо відшкодування гр.ОСОБА_2 коштів у сумі 2259,21 (а.с.13).

Між тим, на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Факт того, що підприємницька діяльність гр..ОСОБА_2 на час перебування на обліку в Центрі зайнятості, як безробітного, не була припинена, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2010 року, а саме: запис 1 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця внесений 11.07.2007 року (а.с. 11).

Згідно ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (надалі Закон № 755-ІV) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за судовим рішенням, що не пов`язано з банкрутством фізичної особи-підприємця встановлений статтею 49 Закону № 755-ІV, якою передбачено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням, що не пов'язано з банкрутством фізичної особи - підприємця, здійснюється за процедурами, встановленими частинами дев'ятою - вісімнадцятою статті 47 цього Закону.

Так, згідно ч. 9 статті 47 Закону № 755-ІV, для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, остання чи уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації повідомлення у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу документи, перелічені в даній частині статті.

Згідно ч.ч. 15,16 ст. 47 Закону № 755-ІV, за відсутності підстав для залишення документів без розгляду, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи, строк якої не повинен перевищувати два робочих дні з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем. Датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємцем.

З аналізу вищевказаних вимог законодавства вбачається, що законодавець пов`язує припинення статусу підприємця та проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності з певною процедурою щодо внесення запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та з дати внесення державним реєстратором запису про держану реєстрацію припинення підприємницької діяльності, але ж ніяк з внесенням державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця.

Проте, докази того , що існує запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідно до статті 2 Закону № 1522-ІІІ (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі пункту «б» частини 3 статті 1 З Закону № 1522-ІІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону № 703-ХІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У відповідності до ч. 3 ст. 36 Закону № 703-ХІІ сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з п. 6.14 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 р. № 307, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.2000р, за № 915/5136, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Таким чином, з встановлених під час розгляду справи обставин вбачається, що з боку гр. ОСОБА_2 не повернуті безпідставно отримані суми допомоги по безробіттю у розмірі 2259,21 гривень за період з 27.05.2010 року по 04.08.2010 року. Відповідачем, також, не надано доказів щодо сплати суми заборгованості на час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості-робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 27.05.2010 року по 04.08.2010 року у розмірі 2259,21 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 94, 158-164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2259,21 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 грошову суму виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) за період з 27.05.2010 року по 04.08.2010 року у розмірі 2259 (дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 21 коп. на р/р 37170300901052 в ГУДКУ Донецької області, ОКПО 24815706, МФО 834016 .

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України, проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 31 жовтня 2011 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови виготовлено 02 листопада 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Полякова К.В.