Постанова № 20550910, 22.12.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/3337/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Каленюк Ж.В.,

при секретарі Ковальчуку С.В.,

за участю представника позивача Чабана Р.Л.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенат" до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2011 року № 0017181601,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенат"(далі ТзОВ «Сенат», підприємство, платник податків, позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2011 року № 0017181601, яким позивачу визначено грошове зобовязання у сумі 22246,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29 березня 2011 року за ініціативою податкового органу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Сенат».

22 червня 2011 року Луцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, якою встановлено факт порушення підпункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України: підприємством не здійснено умовний продаж товарно-матеріальних цінностей та основних фондів у декларації за березень 2011 року, що призвело до заниження податкового зобовязання на суму 22245,00 грн. У звязку із виявленим порушенням підприємству донараховано податок на додану вартість у сумі 22245,00 грн. та штрафну санкцію у сумі 1,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки Луцькою ОДПІ 08 вересня 2011 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0017181601.

Позивач вважає висновки акта перевірки, посилаючись на які податковий орган збільшив суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, безпідставними та необґрунтованими, а вказане податкове повідомлення-рішення, прийняте Луцькою ОДПІ на їх основі, протиправним.

Так пункт 184.7 статті 184 Податкового кодексу України зобовязує платника не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість визнати умовне постачання товарів та необоротних активів, які перебувають у залишку в останньому звітному періоді на обліку у платника податків, та нарахувати податкові зобовязання, виходячи із звичайної ціни. На думку позивача, такий обовязок виникає лише у разі анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за власним рішенням, а не з ініціативи податкового органу. У даному випадку підприємство не подавало заяву про анулювання реєстрації платника податку, а тому вважає, що донараховувати податкові зобовязання у звязку із умовним продажем товарних залишків не потрібно. При розгляді заперечення на акт перевірки відповідач довільно трактує дану норму Податкового кодексу України та посилається на лист Державної податкової адміністрації України від 14 лютого 2011 року N 4021/7/16-1417 «Анулювання реєстрації особи як платника податку на додану вартість». Проте Міністерством юстиції України даний лист визнано таким, що містить нові правові норми, які зачіпають права, свободи й законні інтереси юридичних і фізичних осіб.

Водночас пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі суперечності норм законодавства, які припускають їх неоднозначне трактування, рішення приймається на користь платника податків.

Крім того, камеральна перевірка може лише визначити правильність складання та подання податкових декларацій, а у разі необхідності встановити повноту і своєчасність нарахування податків Луцькій ОДПІ необхідно було б провести документальну перевірку, з дослідженням не лише податкових декларацій, а й первинних та інших документів.

З наведених відповідач незаконно збільшив підприємству податкові зобовязання, отже, податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову (а.с.36) його вимог не визнав та зазначив, що актом камеральної перевірки від 22 червня 2011 року було встановлено факт заниження позивачем податкового зобовязання у податковій декларації за березень 2011 року у звязку із порушенням пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України: підприємство не здійснило умовне постачання товарно-матеріальних цінностей та основних фондів та не донарахувало податкове зобовязання. Такі дії позивач зобовязаний був здійснити, оскільки 29 березня 2011 року за рішенням Луцької ОДПІ йому анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість з тієї підстави, що податкові декларації підприємства за 12 послідовних місяців свідчать про відсутність поставок. Таким чином, податковим органом збільшено податкове зобовязання у сумі 22245,00 грн. та у звязку із цим застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00 грн. Суму зобовязання визначено на підставі даних додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року щодо залишків на кінець звітного періоду товарів та основних фондів.

З наведених вище підстав вважає податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2011 року № 0014091601 таким, що відповідає чинному законодавству, та у задоволенні позову просить відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує та просить задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає, у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю з підстав, викладених у письмовому запереченні. Додатково суду вказує, що при визначенні грошового зобовязання для розрахунку використано суму товарних залишків на підставі останньої декларації з податку на прибуток підприємства, де був наявний додаток К1/1, це декларація за 2008 рік. Інші ж декларації (за перший квартал 2010 року, півріччя 2010 року, 2010 рік) не містили будь-яких показників, а зазначений додаток взагалі підприємство не подавало. Актом камеральної перевірки від 22 червня 2011 року лише встановлено певні обставини, однак цей акт не породжує для позивача будь-яких наслідків. Обовязки сплатити податкове зобовязання визначено податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2011 року, на час прийняття якого внесено зміни у пункт 184.7 статті 184 Податкового кодексу України і обовязок донарахувати податкове зобовязання на умовний продаж залишків товарно-матеріальних цінностей та основних фондів виникає у разі анулювання реєстрації платника податків як за власним рішенням, так і з ініціативи податкового органу.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 червня 2011 року Луцькою ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТзОВ «Сенат» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 22 червня 2011 року № 4962/15-2/20136262 (а.с.5-6, далі акт перевірки).

Актом перевірки зафіксовано порушення з боку ТзОВ «Сенат» пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України: у звязку із анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість підприємством не було проведено умовного продажу товарно-матеріальних цінностей у сумі 22400,00 грн. та основних фондів у сумі 88825,00 грн., стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих податкових періодах, чим занижено податкове зобовязання у декларації за березень 2011 року на 22245,00 грн.

На підставі акта перевірки та висновків за результатами розгляду заперечення на акт перевірки (а.с.12-15) Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2011 року № 0017181601 про збільшення підприємству грошового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 22246,00 грн., де 22 245,00 грн. основний платіж та 1,00 грн. - штрафна санкція (а.с.16).

Дане рішення оскаржене ТзОВ «Сенат» в адміністративному порядку, однак скарги позивача Державною податковою адміністрацією у Волинській області та Державною податковою службою України залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.17-29).

При вирішенні спору судом оскаржуване рішення, прийняте відповідачем як субєктом владних повноважень, перевірялося на відповідність вимогам частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, Луцька ОДПІ як субєкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, не надала суду беззаперечних доказів та не довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 08 вересня 2011 року № 0017181601.

Проведенню камеральної перевірки, якою встановлено порушення підприємством пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, передувало анулювання реєстрації ТзОВ «Сенат» як платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість з 23 жовтня 2006 року, про що свідчить копія свідоцтва № 02614340 на бланку серії НБ № 144619 (а.с.7).

Порядок анулювання реєстрації платника податку на додану вартість визначений статтею 184 Податкового кодексу України та здійснюється згідно із Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року N 978 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за N 1400/18695 (далі Положення № 978, в редакції, чинній на час прийняття рішення про анулювання реєстрації позивача як платника податку).

Відповідно до підпункту «г» пункту 184.1 статті 184 Податкового кодексу України реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника такого податку та проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає органу державної податкової служби декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов'язання чи податкового кредиту. Факт відсутності у позивача оподатковуваних поставок протягом дванадцяти послідовних місяців було встановлено документальною невиїзною перевіркою, за результатами якої складена довідка від 24 березня 2011 року № 11 (а.с.45). Зазначена довідка разом із службовою запискою начальника відділу адміністрування податку на додану вартість Луцької ОДПІ передана на розгляд комісії Луцької ОДПІ з анулювання реєстрації платників податку на додану вартість (а.с.47).

На підставі зазначених документів рішенням Луцької ОДПІ від 29 березня 2011 року № 72 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «Сенат» (а.с.47).

Згідно з пунктом 184.6 статті 184 Податкового кодексу України у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

При анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість відповідно до пункту 184.7 статті 184 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла станом на день проведення камеральної перевірки 22 червня 2011 року) якщо в останньому звітному (податковому) періоді на обліку у платника податку залишаються товари та необоротні активи, при придбанні яких суми податку були включені до податкового кредиту, платник податку не пізніше дати подання заяви про анулювання його реєстрації як платника податку зобов'язаний визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання виходячи із звичайної ціни відповідних товарів чи необоротних активів, крім випадків реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Законом України від 07 липня 2011 № 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" внесено зміни до пункту184.7 статті 184. Відповідно до цієї норми, що діє з 06 серпня 2011 року, визначено обовязок платника податку не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку визнати умовне постачання таких товарів та необоротних активів та нарахувати податкові зобов'язання у тому ж порядку, що був встановлений цією нормою до внесення змін.

Застосування зазначеної норми закону у звязку з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість незалежно від того, ким ініційовано рішення про таке анулювання (платником податків чи податковим органом), на думку суду, обумовлено принципом рівності платників податків перед законом.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Разом з тим, на думку суду, при вирішенні спору безпідставне посилання позивача на зазначену норму Податкового кодексу України, оскільки у даному випадку відсутні норми цього Кодексу чи норми різних законів (нормативно-правових актів), які по-різному трактують права та обовязки платника податків і контролюючого органу і така суперечність не може бути розвязана за рахунок застосування загальновизнаних прийомів тлумачення законодавчих норм (надання переваги нормі, яку прийнято пізніше або яка є спеціальною).

Таким чином, з моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до ТзОВ «Сенат» застосовуються наслідки, визначені пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року податкові зобовязання позивачем не визначено (а.с.48-49).

Водночас, пункт 184.10 статті 184 Податкового кодексу України зобовязує податковий орган письмово повідомити особу про анулювання реєстрації платника податку протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. Відповідно до пункту 5.4.3 розділу V Положення № 978 примірник рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість уважається надісланим (врученим) платнику, якщо його надіслано листом з повідомленням про вручення або передано під розписку самому платнику податку чи представнику платника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що рішення від 29 березня 2011 року № 72 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «Сенат» останньому до відома не доводилося: доказів про його вручення (направлення рекомендованим порядком) відповідач не надав. Відтак, очевидно, що позивач не знав та не міг знати про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з ініціативи податкового органу та виконувати обовязки, що тягне за собою таке анулювання реєстрації.

Суд також погоджується з доводами позивача про необєктивність проведеної 22 червня 2011 року Луцькою ОДПІ камеральної перевірки даних, задекларованих ТзОВ «Сенат» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2011 року.

Пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України чітко встановлено умови здійснення платником податків умовного продажу товарів та необоротних активів та збільшення у звязку із цим податкових зобовязань:

-умовний продаж здійснюється щодо тих товарних залишків, які були в обліку платника на день анулювання реєстрації;

-при анулюванні реєстрації платника податку на додану вартість умовний продаж визнається лише по тих товарних залишках чи основних фондах, за якими податковий кредит був сформований у минулих чи поточному податкових періодах;

-умовний продаж таких товарів здійснюється за звичайним цінами (у розумінні підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін).

- умовний продаж не здійснюється у випадку реорганізації платника податку шляхом приєднання, злиття, перетворення, поділу та виділення відповідно до закону.

Отже, об'єктом оподаткування при анулюванні реєстрації є залишки товарно-матеріальних цінностей та необоротних активів, стосовно яких був нарахований податковий кредит у минулих або поточному податкових періодах. Іншими словами, якщо за товарними залишками податковий кредит не формувався, то умовний продаж визнавати не потрібно, а отже і збільшувати податкові зобовязання. Для здійснення умовного продажу необхідно встановити, чи товари, основні фонди перебувають в обліку, чи вони були придбані із нарахуванням чи без нарахування податкового кредиту (таке є можливим якщо товар придбано у продавця - не платника податку на додану вартість або якщо сам покупець не був платником податку на додану вартість на час придбання цих товарів, або якщо товари придбані не для використання в господарській діяльності, чи з метою використання в операціях, які звільненні від оподаткування податком на додану вартість або ж не є обєктом оподаткування).

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податку. Зі змісту даної норми випливає, що такий вид перевірок передбачає встановлення обставин неподання (несвоєчасного подання) податкової звітності, виявлення помилок в податковій звітності.

Перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, згідно з пунктом 75.1.2 Податкового кодексу України є документальною. Така перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, проведення камеральної перевірки не дає можливості податковому органу встановити лише на підставі даних податкової звітності повноту нарахування податку, оскільки для цього необхідно здійснити аналіз не лише однієї податкової декларації, що перевіряється, а й іншої податкової, фінансової звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку тощо.

У даному випадку у Луцької ОДПІ не було достатніх і достовірних відомостей для визначення зобовязання на умовний продаж залишків товарів та необоротних активів саме на день анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, підтверджених належними доказами; відповідач не перевіряв та не встановлював їх наявність, як і факт нарахування податкового кредиту за такими товарами (активами), а як слідує з пояснень представника відповідача у судовому засіданні та наданих письмових доказів, використав дані декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 рік, поданої 09 лютого 2009 року та зареєстрованої за № 211431 (а.с.37-40), де сума товарів на складах станом на 31 грудня 2008 року становить 22400,00 грн., балансова вартість основних засобів 88825,00 грн. (грошове зобовязання за основним платежем згідно з податковим повідомленням-рішенням від 08 вересня 2011 року № 0017181601 становить (22400,00 + 88825,00) х 20% = 22245,00 грн.). Помилковість висновків відповідача підтверджується інвентаризаційним описом № 1 наявних на підприємстві основних засобів та малоцінних нематеріальних активів станом на 01 квітня 2011 року на суму 60 424,00 грн. (а.с.51).

Оскільки Луцькою ОДПІ при здійсненні контролюючих функцій не дотримано порядку анулювання реєстрації платника податку на додану вартість та не у повній мірі використано повноваження щодо перевірки повноти нарахування податку на додану вартість, не встановлено умови для застосування наслідків, визначених пунктом 184.7 статті 184 Податкового кодексу України, то це дає підстави суду для висновку про неправомірність збільшення позивачу грошового зобов'язання на загальну суму 22246,00 грн., а тому податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 08 вересня 2011 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 2, 71, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 08 вересня 2011 року № 0017181601.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 26 грудня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ж.В. Каленюк