Постанова № 20549683, 22.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2011 р. Справа №2а-13872/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Александрова О.Ю. при секретарі судового засідання Сидельової М.В. розглянувши за участю представників сторін:

представник позивача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 13.12.10, паспорт ЕСНОМЕР_1

представник відповідача, ОСОБА_2, довіреність № 1437/9/10 від 14.08.09, посвідчення №НОМЕР_2;

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта”

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про скасування податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р. № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № 0001501502/1 про застосування штрафних санкцій (10%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8312,08 грн., від 14.09.2010р. № 0001491502/0 та від 18.10.2010р. № 0001491502/1 про застосування штрафних санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 66036,42 грн., від 14.09.2010р.№ 0001511502/0 та від 18.10.2010р.№ 0001511502/1 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22692,59 грн.

Вимоги мотивовані тим, що заборгованість щодо сплати податку на додану вартість на час проведення перевірки була відсутня, оскільки усі узгоджені податкові зобовязання з ПДВ за лютий, березень, квітень та травень 2010 року сплачувалися своєчасно та у повному обсязі, але відповідач самостійно змінив призначення платежу, яке визначені у платіжних документах, чим порушив вимоги діючого законодавства, в наслідок чого помилково встановив порушення позивачем термінів сплати узгоджених податкових зобовязань та незаконно нарахував останньому штрафні санкції.

Ухвалами суду від 01.11.2010р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду заперечення на позовну заяву від 24.01.2011р., згідно якої штрафні санкції застосовані до позивача відповідно до Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Разом з тим зазначив, що відповідно до ст. 7 зазначеного закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а вразі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

В судовому засіданні, що відбулося 22.03.2011р., позивач наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позові, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2007р. №778 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, одним з завдань якої відповідно до абз.1 п. 3 цього Положення є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Державна податкова інспекція в м. Алушті АРКрим є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.

Кримське республіканське підприємство “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта є юридичною особою, ідентифікаційний код 03348028), перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Алушті АР Крим та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 100016444 від 29.07.1997р.).

Отже, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Судом встановлено, шо 27.08.2010р. посадовою особою відповідача проведена невиїзна документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” за період з 31.03.2010р по 03.08.2010р.

За результатами проведення вказаної перевірки 20.07.10р. складений Акт № 1287/15-2/03348028.

У вказаному акті відповідач зафіксував порушення позивачем зокрема вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобовязань по ПДВ за лютий, березень, квітень та травень 2010 року

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 14.09.2010р. прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001511502/0, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 93 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 50% - 22692,59 грн .;

- № 0001491502/0, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 87 календарних доб граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 66036,42грн.;

- № 0001501502/0, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 30 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 10% - 8312,08 грн.

Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржував їх у порядку, передбаченому Законом України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, але всі скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. За результатами розгляду скарг відповідачем 18.10.2010р. прийняти податкові повідомлення рішення №№ 0001511502/1, 0001491502/1 та 0001501502/1.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані частково та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

При розгляді цієї справи суд вважає необхідним керуватися податковим законодавством, що діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів) був Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р. (далі Закон). Стаття 1 Закону визначає, що податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Порядок подання податкових декларацій та визначення суми податкових зобовязань визначений у ст. 4 вказаного закону, п.п. 4.1.4 якої визначає, що податкові декларації податкові декларації подаються за базовий податковий період що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. У п.п.4.1.5.ст. 4 Закону визначено, що якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

У п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п.4.1.4 п.4.1. ст.4 Закону для подання декларації платника податків. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу (п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ).

Відповідно до п.п. 5.4.1.п.5.4. ст. 5 вказаного закону узгодження сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків.

У разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Податкові вимоги також надсилаються платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення податкового повідомлення (п.п. 6.2.1., 6.2.2. п. 6.2. ст. 6 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому ) періоді, визначена згідно з Законом.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Стосовно епізоду прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р № 0001511502/0 та від 18.10.2010р. № 0001511502/1, якими позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 93 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 50% - 22692,59 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що 22.03.2010р. позивач подав відповідачу Декларацію по сплаті ПДВ № 5557 за лютий 2010р., у графі 27 якої визначив податкове зобовязання з ПДВ за лютий 2010р. в сумі 87946,00 грн., за терміном сплати 30.03.2010р.

Узгоджена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість за лютий 2010 року погашена позивачем повністю, про що свідчать наступні документи:№ ПН 3056303 від 18.06.10р., п/д № 621 від 18.06.2001р., № ПН 30596653 від 21.06.2010р., № ПН 3060883 від 22.06.10р., № ПН 3062623 від 23.06.2010р., № ПН 3064713 від 24.06.10р., № ПН 3065973 від 25.06.2010р., № ПН 3068013 від 29.06.10р., № ПН 3069193 від 30.06.10р., п/д № 691 від 30.06.2010р. та № ПН 3070343 від 01.07.2010р. але із затримкою на 93 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання

При цьому самостійно з визначенням у платіжних документах в якості призначення платежу сплату ПДВ за лютий 2010р., зобовязання з ПДВ позивачем не сплачувалося, а заборгованість була погашена за рахунок вилучення готівки у позивача відповідачем та за рахунок самостійного перерозподілу платежів відповідачем за платіжними дорученнями №№ 621 та 691.

Суд зазначає, що до розрахунку штрафу у розмірі 50% в сумі 22692,59 грн. в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях включено 50% сплати за документами: № ПН 3068013 від 29.06.10р. на суму 18384,74 грн., № ПН 3069193 від 30.06.10р. на суму 6753,79 грн., № ПН 3070343 від 01.07.2010р на суму 932,12 грн. (внаслідок вилучення готівки за актами №№ 165,166 та 167), та платіжному дорученню № 691 від 30.06.2010р. на суму 20000,00 грн. (погашено боргу в сумі 19314,52 грн.).

До матеріалів справи долучені належним чином завірені копії Актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків №№ 165,166 та 167, відповідно до яких згідно зі ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” посадовими особами ДПІ в м. Алушті АР Крим проведено опис готівки в касі позивача, вилучення готівки та спрямування її на погашення податкового боргу платника.

У звязку з чим відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції в частині, що відповідає 13035,33 грн.

Але, дослідивши платіжне доручення від 30.06.2010 р. № 691 на суму 20000,00 грн., суд встановив, що у графі «призначення платежу» зазначено: «ПДВ за травень 2010 р згідно розрахунку б/н від 28.06.2010р.», у звязку з чим суд звертає увагу, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати призначення платежу, визначене позивачем у зазначеному платіжному дорученні, та помилково включив сплату за п/д № 691 до суми штрафу за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Отже відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 50% в частини штрафу на суму 9657,26 грн., у звязку з чим податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р № 0001511502/0 та від 18.10.2010р. № № 0001511502/1 в цієї частини підлягають скасуванню.

Стосовно епізоду прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р № 0001491502/0, та від 18.10.2010р. № 0001491502/1, яким позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 87 календарних доб граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 20% - 66036,42грн., суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав відповідачу Декларації по сплаті ПДВ:

- № 5557від 22.03.2010р за лютий 2010р., у графі 27 якої визначив податкове зобовязання з ПДВ за лютий 2010р. в сумі 87946,00 грн., за терміном сплати 30.03.2010р.;

- № 9633 від 20.04.2010р. № 5557 за березень 2010р., у графі 27 якої визначив податкове зобовязання з ПДВ за березень 2010р. в сумі 125235,00 грн., за терміном сплати 30.04.2010.;

- № 12657 за квітень 2010р., у графі 27 якої визначив податкове зобовязання з ПДВ за квітень 2010р. в сумі 116034,00 грн., за терміном сплати 30.05.2010р.;

-№ 14280 за травень 2010р., у графі 27 якої визначив податкове зобовязання з ПДВ за травень 2010р. в сумі 129473,00 грн., за терміном сплати 30.06.2010р

Узгоджена сума податкових зобовязань з податку на додану вартість за лютий-травень 2010р. погашена позивачем, про що свідчать наступні документи: № ПН 3056303 від 18.06.10р., п/д № 621 від 18.06.2001р., № ПН 30596653 від 21.06.2010р., № ПН 3060883 від 22.06.10р., № ПН 3062623 від 23.06.2010р., № ПН 3064713 від 24.06.10р., № ПН 3065973 від 25.06.2010р., № ПН 3068013 від 29.06.10р., № ПН 3069193 від 30.06.10р., п/д № 691 від 30.06.2010р. та № ПН 3070343 від 01.07.2010р. (на 913,12 грн.), № ПН 3070343 від 01.07.2010р. (на 18536,65 грн.),, № ПН 3085663 від 15.07.2010р., № ПН 3083983 від 14.07.2010р., № ПН 3082443 від 13.07.2010р., № ПН 3081153 від 12.07.2010р., № ПН 3079543 від 09.07.2010р., № ПН 3077773 від 08.07.2010р., № ПН 3076443 від 07.07.2010р., № ПН 3074993 від 06.07.2010р., № ПН 3074033 від 05.07.2010р., № ПН 3071183 від 02.07.2010р., п/д № 822 від 30.07.2010р. на суму 110000,00 грн. (зараховано на суму 4567,09 грн.), № ПН 3102743 від 27.07.2010р., № ПН 3101193 від 28.07.2010р., № ПН 3099933 від 27.07.2010р., № ПН 3098933 від 26.07.2010р., № ПН 3097253 від 23.07.2010р., № ПН 3095813 від 22.07.2010р., № ПН 3094623 від 21.07.2010р., № ПН 3092603 від 20.07.2010р., № ПН 3090163 від 19.07.2010р., № ПН 3087223 від 16.07.2010р., п/д № 822 від 30.07.2010р. на суму 110000,00 грн. (зараховано 83120,76 грн.), № ПН 3106223 від 03.08.2010р., № ПН 3105543 від 02.08.2010р.

Суд зазначає, що до розрахунку штрафу у розмірі 20% в сумі 66036,42грн. в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях включено 20% сплати за всіма вищенаведеними документами, крім включених до розрахунку 50% штрафу згідно податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р № 0001511502/0, та від 18.10.2010р. № 0001511502/1 (а саме, № ПН 3068013 від 29.06.10р. на суму 18384,74 грн., № ПН 3069193 від 30.06.10р. на суму 6753,79 грн., № ПН 3070343 від 01.07.2010р на суму 932,12 грн. (внаслідок вилучення готівки за актами №№ 165,166 та 167), та платіжному дорученню № 691 від 30.06.2010р. на суму 20000,00 грн. (погашено боргу в сумі 19314,52 грн.), та включеної до розрахунку 10% штрафу суми в розмірі 83120,76 грн., сплаченої п/д № 822 від 30.07.2010р. на суму 110000,00 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № 0001501502/1.

При цьому самостійно з визначенням у платіжних документах в якості призначення платежу сплату ПДВ за квітень 2010 р. позивачем частково погашено податкове зобовязання з ПДВ за квітень 2010р. платіжними дорученнями №1902 від 14.05.2011р. на суму 16000,00 грн., № 1947 від 31.05.2010р. на суму 20000,00 грн., № 1957 від 31.05.2010р. на суму 20000,00 грн. усього на суму 56000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати призначення платежу, визначене позивачем у платіжних дорученнях № 1902 від 14.05.2011р., № 1947 від 31.05.2010р., № 1957 від 31.05.2010р., у звязку з чим помилково встановив факт порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ за квітень 2010 р, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частини сплаченої суми.

Отже відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 20% в частини 11200,00 грн.

Податкове зобовязання травня 2010р. позивачем сплачено частково платіжними дорученнями № 691 від 30.06.2010р. на 20000,00 грн. та № 621 від 18.06.2010р. на 20000,00 грн., але, враховуючи що при остаточної заборгованості у сумі 89473,00 грн. до суми 20% штрафу включено погашення боргу лише на 46352,24 грн. внаслідок вилучення готівки, суд вважає, що в цієї частини штрафні санкції до позивача застосовані обґрунтовано.

Також судом встановлено, що до розрахунку штрафу у розмірі 20% включено погашення боргу на підставі платіжних доручень № 621 від 18.06.2010р. на суму 20000,00 грн. (частково в сумі 1395,61 грн.) та від 30.07.2010 р. № 822 на суму 20000,00 грн. (частково в сумі 4567,09 грн.). Дослідивши платіжне доручення № 621 від 18.06.2010р. суд встановив, що у графі «призначення платежу» зазначено: «ПДВ за травень 2010 р згідно розрахунку б/н від 17.06.2010р.», а у платіжному дорученні № 822 від 30.07.2010 р. призначенням платежу зазначено «ПДВ за червень 2010р. згідно розрахунку б/н від 20.07.2010р.», у звязку з чим суд звертає увагу, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати призначення платежу, визначене позивачем у зазначених платіжних дорученнях, та помилково включив сплату за п/д № 621 та № 822 до суми штрафу за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Отже відповідачем також неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 20% в частини штрафу на суму 279,12 грн (п/д № 621), та на суму 913,42 грн. (п/д. № 822), у звязку з чим податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р № 0001491502/0 та від 18.10.2010р. № № 0001491502/1 в цієї частини підлягають скасуванню.

Що стосується іншої частини суми штрафу у розмірі 20%, судом встановлено, що вона розрахована виходячи з погашення суми заборгованості з ПДВ за рахунок вилучення готівки у позивача відповідачем..

До матеріалів справи залучені належним чином завірені копії Актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків,, відповідно до яких згідно зі ст. 10 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” посадовими особами ДПІ в м. Алушті АР Крим проведено опис готівки в касі позивача, вилучення готівки та спрямування її на погашення податкового боргу платника.

У звязку з чим відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції в іншої частині, що відповідає 53643,88 грн.

Стосовно епізоду прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень від 14.09.2010р №№ 0001501502/0, та від 18.10.2010р. № № 0001501502/1, якими позивачу, у звязку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону, за затримку на 93 календарних доби граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, застосований штраф у розмірі 10% - 8312,08 грн., суд зазначає наступне.

В рахунок сплати податкового зобовязання за травень 2010р. з ПДВ відповідачем включено частина у сумі 83120,76 грн., що сплачена позивачем згідно платіжного доручення № 822 від 30.07.2010р. на суму 110000,00 грн. Саме з урахуванням сплати вказаної суми з затримкою на 30 днів відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі 10%.

Дослідивши платіжне доручення від 30.07.2010 р. № 822, суд встановив, що у графі «призначення платежу» зазначено: «ПДВ за червень 2010 р згідно розрахунку б/н від 20.07.2010р.», у звязку з чим суд звертає увагу, що відповідач не мав правових підстав самостійно змінювати призначення платежу, визначене позивачем у зазначеному платіжному дорученні, та помилково включив сплату за п/д № 822 до суми штрафу за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Отже відповідачем неправомірно застосовані штрафні санкції в розмірі 10% на суму 8312,08 грн., у звязку з чим податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № № 0001501502/1 підлягають скасуванню.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАСУ у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 20.03.1952 р., ратифікованого Україною 17.07.1997 р., передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. В ч. 2 цієї ж статті зазначено, що попередні положення ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів. Отже, зі змісту ч.2 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини вбачається, що будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою такого платника податків або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина 3 ст. 47 Господарського кодексу України передбачає, що держава гарантує недоторканність майна і забезпечує захист майнових прав підприємця.

В силу викладеного стає зрозумілим, що діючим законодавством України також закріплено право власника за власною ініціативою та на свій розгляд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном та гарантії недоторканості майна з боку держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Вивчивши обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, не мав право самостійно без узгодження з платником податків або в умовах відсутності рішення суду перераховувати платежі за поточними зобовязаннями на погашення податкового боргу, який виник раніше, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах .

Позивач добровільно частково перерахував кошти для погашення заборгованості зі сплати ПДВ за лютий-травень 2010р., визначивши це у графі “Призначення платежу” відповідних платіжних документів.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р. № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № 0001501502/1 про застосування штрафних санкцій (10%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8312,08 грн., від 14.09.2010р. № 0001491502/0 та від 18.10.2010р. № 0001491502/1 про застосування штрафних санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 66036,42 грн., від 14.09.2010р.№ 0001511502/0 та від 18.10.2010р.№ 0001511502/1 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 22692,59 грн. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправнимі та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р. № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № 0001501502/1 про застосування штрафних санкцій (10%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8312,08 грн.; визнати протиправнимі та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р. № 0001491502/0 та від 18.10.2010р. № 0001491502/1 про застосування штрафних санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в частини застосування штрафних санкцій в розмірі 12392,54 грн.; визнати протиправнимі та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010р.№ 0001511502/0 та від 18.10.2010р.№ 0001511502/1 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в частини застосування штрафних санкцій в розмірі 9657,26 грн.

Керуючись ст. 94 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовій збір з врахуванням немайнового характеру спору.

В ході судового засідання, яке відбулось 22.03.11р., оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова складена у повному обсязі та підписана 28.03.11р.

Керуючись ст.ст 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправнимі та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 14.09.2010р. № 0001501502/0 та від 18.10.2010р. № 0001501502/1 про застосування до Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” штрафних санкцій (10%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 8312,08 грн.

3. Визнати протиправнимі та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 14.09.2010р. № 0001491502/0 та від 18.10.2010р. № 0001491502/1 про застосування до Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” штрафних санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в частини застосування штрафних санкцій в розмірі 12392,54 грн.

4.Визнати протиправнимі та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 14.09.2010р.№ 0001511502/0 та від 18.10.2010р.№ 0001511502/1 про застосування до Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в частини застосування штрафних санкцій в розмірі 9657,26 грн.

5.В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6.Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства “Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушта” (ЄДРПОУ 03348028) 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.