Ухвала суду № 2054955, 03.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-575/07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2008 року м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,Усенко Є.А.,Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року

у справі № 2/306а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Каменеобробний завод «Омфал»

до Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2006 року ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» звернулось до суду з позовом до Шахтарської ОДПІ Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення рішення від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871.

Постановою господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року позов задоволено.

Визнано повністю недійсним податкове повідомлення рішення Шахтарської ОДПІ Донецької області № 0000312343/0-1871 від 25 липня 2006 року.

Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3, 40 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Шахтарська ОДПІ Донецької області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал», посилаючись на вірність оскаржуваних судових рішень та безпідставність касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу Шахтарської ОДПІ Донецької області без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року без змін.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Шахтарська ОДПІ Донецької області провела виїзну позапланову перевірку ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з врахуванням результатів зустрічної перевірки взаємовідносин між ТОВ «РемВугілляБуд» та ТОВ «Стройпромпроект» за період з 01 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, за результатами якої було складено акт № 143/23-6/30721174 від 13 липня 2006 року.

В акті перевірки було встановлено порушення підпункту 7.4.1 п. 7.4, підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого було зроблено висновок про завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2006 року, на 11391, 00 грн.

25 липня 2006 року Шахтарська ОДПІ Донецької області прийняла податкове повідомлення рішення, яким зменшила ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі за лютий 2006 року в сумі 11391, 00 грн.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

На виконання договору купівлі продажу, укладеного з позивачем, ТОВ «РемВугілляБуд» відвантажило товари та виписало накладну № 54/1 від 16 грудня 2005 року, податкову накладну № 54/1 від 16 грудня 2005 року на загальну суму 68344, 50 грн., в тому числі податок на додану вартість 11390, 75 грн.

Згідно платіжних доручень № 1846 від 23 січня 2006 року на суму 40000, 00 грн., в тому числі 6666, 67 грн. податок на додану вартість, та № 551 від 21 лютого 2006 року на суму 40700, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 6783, 33 грн., отримані товари були фактично оплачені позивачем.

Податкова накладна № 54/1 від 16 грудня 2005 року на загальну суму 68344, 50 грн., в тому числі податок на додану вартість 11390, 75 грн., була включена до реєстру отриманих та виданих накладних 19 січня 2005 року.

В декларацію з податку на додану вартість за січень 2006 року, яка подана до податкового органу 17 лютого 2006 року, було включено суму податку на додану вартість в розмірі 11391, 00 грн. на підставі податкової накладної № 54/1 від 16 грудня 2005 року.

В декларації з податку на додану вартість за лютий 2006 року, яка була подана до податкового органу 15 березня 2006 року, позивач визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 742531, 00 грн. При визначенні суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість була врахована сума податку на додану вартість в розмірі 11391, 00 грн.

Шахтарською ОДПІ Донецької області було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Каменеобробний завод «Омфал» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, за результатами якої було складено акт № 81/23-6/30721174 від 18 квітня 2006 року.

На підставі цього акту перевірки Шахтарська ОДПІ Донецької області прийняла податкове повідомлення рішення № 0000152343/0-611 від 18 квітня 2006 року, яким зменшила суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року на 139965, 00 грн., до якої входить сума податку на додану вартість в розмірі 4724, 00 грн. у звязку з неповною сплатою зазначеної суми позивачем в січні 2006 року.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до положень підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість в розмірі 4724, 08 грн. була безпідставно включена до складу бюджетного відшкодування за лютий 2006 року, оскільки не була сплачена в січні 2006 року, і була зменшена податковим повідомленням рішенням № 0000152343/0-611 від 18 квітня 2006 року правомірно, у звязку з чим повторне зменшення зазначеної суми спірним податковим повідомленням рішенням є безпідставним.

Визнаючи недійсним податкове повідомлення рішення в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 6666, 67 грн. за лютий 2006 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, відповідно до положень підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач правомірно заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 6666, 67 грн. з урахуванням її фактичної сплати в січні 2006 року. При цьому посилання відповідача на ліквідацію у звязку з банкрутством ТОВ «Стройпромпроект» (постачальника ТОВ «РемВугілляБуд») та неможливість у звязку з цим підтвердити ним сплату податку на додану вартість, як на підставу позбавлення позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 6666, 67 грн., суди попередніх інстанцій відхили з посиланням на те, що таких підстав позбавлення платника податку права на бюджетне відшкодування в Законі України «Про податок на додану вартість» немає.

Колегія суддів погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (абзац третій підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судами попередніх інстанцій була встановлена наявність вищезазначених підстав для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року в сумі 6666, 67 грн., в тому числі фактична сплата суми податку на додану вартість в цьому розмірі постачальнику товарів ТОВ «РемВугілляБуд» в січні 2006 року.

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність спірного податкового повідомлення рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року на 6666, 67 грн.

При цьому суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Суди попередніх інстанцій також правильно виходили з того, що зменшення спірним податковим повідомленням рішенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 4724, 08 грн. є правомірним з урахування того, що ця сума бюджетного відшкодування вже була зменшена податковим повідомленням рішенням № 0000152343/0-611 від 18 квітня 2006 року і повторне зменшення цієї суми за той же факт порушення податкового законодавства новим податковим повідомленням рішення є таким, що суперечить положенням Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Шахтарської ОДПІ Донецької області підлягає залишенню без задоволення, а постанова господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Шахтарської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 16 жовтня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 04 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий: ________ Л.І. Бившева

Судді: ________ М.І. Костенко

________ Н.Є. Маринчак

________ Є.А. Усенко

________ Т.М. Шипуліна