Постанова № 20549409, 20.12.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2011 р. (15:45) Справа №2а-9951/11/0170/9 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Гаманка Є.О., при секретарі Сироватському М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом за позовомСімферопольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення 11859,43грн.

за участю представників:

представник позивача, ОСОБА_2, довіреність № 09-2265 від 02.08.11р.;

відповідач, ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Київським РВ Сімферопольського МУГУ МВС України;

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1про стягнення 11859,43грн. витрат на дотацію роботодавцю для працевлаштування.

У прохальній частині позову позивач просив суд визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період отримання дотації роботодавцю для працевлаштування ОСОБА_1, відповідач працювала прибиральником службових приміщень та їй нараховувалася заробітна плата.

Ухвалами суду від 23.08.11р. визнано поважною причину пропуску строку звернення позивача до суду та поновлено строк звернення до суду; відкрито провадження у справі; закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 23.09.11р.

19.09.11р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити, у звязку із пропуском позивачем строку для звернення до суду.

У судове засідання, що відбулося 19.10.11р., представник позивача надав письмові пояснення, у яких обґрунтовує поважність причин пропуску строку для звернення до суду.

26.10.11р. до суду надійшли заперечення на позов, у яких відповідач просить суд у позові відмовити, посилаючись на те, що за спірний період нею було одержано заробітну плату тільки в розмірі 8731,33грн. Також відповідач посилається на те, що позивач необґрунтовано продовжував виплату дотації після зняття відповідача з обліку у якості безробітної.

У судовому засіданні, що відбулося 20.12.11р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, відповідач заперечувала проти позову, з підстав викладених у запереченнях на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

05.09.07р. ОСОБА_1 звернулась до Сімферопольського міського центру зайнятостіз заявою про надання статусу безробітного.

12.09.07р. нею подано заяву, в якій зазначено, що вона підтверджує факт відсутності заробітку та інших передбачених законом доходів, пенсію не отримує, підприємницькою діяльністю не займається. У наведеній заяві також зазначено, що ОСОБА_1 зобовязалася у разі працевлаштування, укладення договору цивільно-правового характеру (трудової угоди), підприємницької діяльності, іншої діяльності, що надає прибуток, невідкладно довести до відома Сімферопольській міській центр зайнятості (а.с.8).

Судом встановлено, що наказом Сімферопольського міського центру зайнятості № НТ070912 від 12.09.07р. ОСОБА_1 було надано статус безробітного та призначена матеріальна допомога по безробіттю з 12.09.07 р., що підтверджується витягом із наказів Сімферопольського міського центру зайнятості про прийняття рішення по ОСОБА_1 (а.с.6).

Судом зясовано, що 21.10.2008р. між Сімферопольським міським центром зайнятості та Приватним підприємством «Робуста СБ» укладений договір №015008102100105, відповідно до умов якого роботодавець ПП «Робуста СБ» працевлаштовує на постійну роботу за направленням центру зайнятості ОСОБА_1, а центр зайнятості надає дотацію роботодавцю на створення робочого місця для працевлаштування ОСОБА_1 у розмірі витрат на заробітну плату останньої (а.с.9-10).

23.10.08р. відповідач була працевлаштована до ПП «Робуста СБ», що підтверджується направленням на працевлаштування №1500810090006002, виданим Сімферопольським міським центром зайнятості 21.10.08р. (а.с.11).

Судом встановлено, що актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення №19 від 13.02.2009р. у відповідності до п.5 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-ІІІ зі змінами та доповненнями, Постанови КМУ від 26.09.01р. №1266 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням», «Порядку обміну інформацією між ДПА, ПФУ та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України», зареєстрованого Міністерством юстиції України 26.07.06р. №876/12750 встановлено, що ОСОБА_1 у період находження на обліку в Сімферопольському міському центрі зайнятості з 12.09.07р. по 23.10.08р. надана матеріальна допомога по безробіттю з вересня 2007р. по вересень 2008р.

У наведеному акті також зазначено, що згідно наказу ГУ МВС України в АРК №121/о/с від 06.06.05р. ОСОБА_1 працює прибиральником службових приміщень з 01.06.05р. по діючий час, та згідно наданим розрахунковим листкам за відпрацьований час їй нараховувалась заробітна плата (а.с.15-16).

Позивач зазначає, що відповідач приховав від позивача інформацію про своє працевлаштування, у звязку з чим, з вини відповідача, позивачу завдано збитків у вигляді витрат на дотацію роботодавцю для працевлаштування за період з жовтня 2008р. по червень 2009р. на суму 11859,43грн., які підлягають поверненню відповідачем.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, тільки в розмірі 6014,18грн., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” N 1533-III від 02.03.2000 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду (ч.1 ст.8).

Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом (ч.2 ст. 8).

Згідно з частиною другою статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Правовий статус центрів зайнятості визначений Законом України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991 року, статтею 18 якого встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

Таким чином Сімферопольський міський центр зайнятості у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” № 1533-III від 02.03.2000 року (далі Закон № 1533).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1533 загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (п.1 ч.1 ст.1);

Судом встановлено, що центри зайнятості населення відносяться до робочих органів виконавчої дирекції Фонду, у той же час повноваження центрів зайнятості також визначені абзацом 9 пункту 2 статті 19 Закону України “Про зайнятість населення” № 803-XII від 01.03.1991року, відповідно до якого Державна служба зайнятості має право в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Статтею 2 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 30 Закону №1533 встановлено, що Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття може надаватися дотація роботодавцям для працевлаштування безробітних, прийнятих за направленням державної служби зайнятості, у розмірі витрат на заробітну (але не вище за середній рівень у галузях національної економіки відповідної області) в розрахунку на рік. Порядок надання дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.01.2001р. № 75/5266.

Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 (далі за текстом Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

Відповідно до п.7 цього Порядку у разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Можливість вирішення спорів, які виникають у звязку зі застосуванням Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме у судовому порядку, визначена також статтею 39 зазначеного Закону.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, будучі субєктом владних повноважень, відповідно до законодавства має право подавати до суду позовні заяви до фізичних та юридичних осіб щодо стягнення з громадян безпідставних виплат у вигляді допомоги по безробіттю.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено наступне: застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Суд зазначає, що матеріалами справи, зокрема витягом з наказу ГУ МВС України в АРК №121/о/с від 06.06.2005р. (а.с.13) підтверджено висновки, викладені у вищенаведеному акті розслідування про те, що відповідач у період з 01.06.05р. по 13.02.09р. (дата складання акту) знаходилася у трудових відносинах та отримувала дохід.

Судом зясовано, що у період з жовтня 2008р. по червень 2009р. за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття здійснена компенсація витрат на заробітну плату відповідача на загальну суму 11859,43грн. (з урахуванням сплати страхових внесків), що підтверджується матеріалами справи (а.с.14).

При цьому суд звертає увагу на те, що у акті розслідування зазначено, що відповідачу у період знаходження на обліку як безробітна з 12.09.07р. по 23.10.08р. надана матеріальна допомога з вересня 2007р. по вересень 2008р., тоді як судом зясовано, що відповідача було знято з обліку у звязку із виявленням факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю відповідно до абзацу 14 п.п. 1 п. 20 Порядку, на підставі наказу №НТ090326 від 26.03.09р. тільки 23.02.2009р., що підтверджено матеріалами справи, зокрема персональною карткою, витягом із наказів (а.с.5-7).

Судом встановлено, що в порушення вимог, вказаних у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" відповідач не повідомила позивача про те, що вона була працевлаштована та отримувала заробітну плату.

При цьому суд зауважує, що позивачу стало відомо про працевлаштування відповідача під час проведення розслідування, результати якого зафіксовані в акті перевірки від 13.02.09р., у звязку із чим відповідача було знято з відповідного обліку 23.02.09р., тоді як позивач протиправно продовжував сплачувати дотацію роботодавцю для працевлаштування відповідача по червень 2009р.

Судом встановлено, що позивач у порушення п. 6 Порядку, встановивши належність відповідача до зайнятих осіб, знявши її з обліку як безробітну, встановивши, що відомості про отримані відповідачем доходи є недостовірними з вини особи, не припинив відповідні виплати та продовжував протиправно сплачувати дотацію роботодавцю по червень 2009р.

Враховуючи те, що відповідачем до Сімферопольського міського центру зайнятості подано недостовірні відомості, з відповідача належить стягнути на користь Сімферопольського міського центру зайнятості 6014,18грн. витрат на дотацію роботодавцю для працевлаштування за період з жовтня 2008р. по лютий 2009р.

Що стосується стягнення з відповідача 5845,25грн. витрат на дотацію роботодавцю для працевлаштування за період з березня 2009р. по червень 2009р., у цій частині суд вважає за необхідне у позові відмовити, у звязку із тим, що ця сума була перерахована позивачем протиправно, вже після зняття відповідача з обліку як безробітну особу.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.12.2011 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 26.12.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (95023, АДРЕСА_1; рахунки невідомі) на користь Сімферопольського міського центру зайнятості (95000, м. Сімферополь, вул. О. Невського, 7а; р\р 37174130201100 в ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708706) 6014,18грн. витрат на дотацію роботодавцю для працевлаштування.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Гаманко Є.О.