Постанова № 20549291, 23.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

<Текст >

23 листопада 2011 р. <Текст >Справа №2а-13999/11/0170/25 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секреатрі Зайцевій М.О., за участю представника позивачів ОСОБА_2 довіреність № 13-12-3162/0-11 від 22.08.2011 року, відповідача ОСОБА_3 паспорт НОМЕР_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, <Список >Сімферопольського міського центру зайнятості

до ОСОБА_3 <Список ><Відповідач в особі ><Текст >

про стягнення

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості Автономної Республіки Крим та Сімферопольський міський центр зайнятості звернулися до суду з адміністративним позовом, в якому просять стягнути з відповідачки суму виплаченого матеріального забезпечення у розмірі 1285,78 грн. та витрати на професійне навчання у сумі 2471,60 грн., а всього 3757,38 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачка була зареєстрована та перебувала на обліку в Сімферопольському міському центрі зайнятості як безробітна в період часу з 17 липня 2006 року по 15 травня 2007 року, у звязку з чим отримувала виплати від центру зайнятості відповідно до законодавства у сумі 1285,78 грн. Крім того ОСОБА_3 закінчила навчання у ПП "Навчальний центр "Успіх" за спеціальністю "обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)", вартість якого склала 2471,60 грн. Однак, проведеним розслідуванням страхових випадків та обґрунтуванням виплат матеріального забезпечення було виявлено, що відповідачка з 23 січня 1997 року є фізичною особою підприємцем, а тому не мала права на отримання статусу безробітної та зазначених виплат.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги визнала.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з п.4,5,6 ст.12 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02 березня 2000 року, виконавча дирекція Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України та її робочі органи:

1) здійснюють облік та ведуть реєстр платників страхових внесків;

2) провадять збір страхових внесків;

3) здійснюють оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого бюджету;

4) виплачують забезпечення та надають соціальні послуги, передбачені цим Законом, забезпечують здійснення профілактичних заходів, спрямованих на запобігання настанню страхових випадків;

5) контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Як вбачається із ч.1,2 ст.22 Закону, право на виплату допомоги по безробіттю мають застраховані та незастраховані особи, які в установленому законом порядку визнані безробітними.

Згідно ст.2 Закону України “Про зайнятість населення”, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України від 02.03.2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", видом забезпечення за цим Законом зокрема є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону УРСР від 01.03.1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього навчальних закладах державної служби зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Судом встановлено, що 10 липня 2006 року ОСОБА_3 звернулася до Сімферопольського міського центру зайнятості із заявою, в якій просила вирішити питання її працевлаштування та зазначила, що підприємницькою діяльністю вона не займається, пенсію не отримує, не є найомним працівником по договору цивільноправового характеру, не має інших передбачених законодавством доходів. Окрім того, зазначеною заявою відповідач зобовязалася повідомити позивача у випадку працевлаштування, укладення цивільно-правових договорів, а також зайняття іншою діяльністю, яка повязана з отриманням прибутку (а.с. 8).

17.07.2006 року Сімферопольським міським центром зайнятості ОСОБА_3 був наданий статус безробітної (а.с.7).

Відповідно до наданих відповідачкою відомостей, Сімферопольським міським центром зайнятості було призначене та виплачувалося ОСОБА_3 матеріальне забезпечення по безробіттю з 17.07.2006 р. по 14.05.2007 року у сумі 1285,78 грн. (а.с. 13).

Крім того, 18.07.2006 року між відповідачкою та Сімферопольським міським центром зайнятості був укладений договір № 015006071800555, відповідно до умов якого ОСОБА_3 направлена на перепідготовку до ПП "Навчальний центр "Успіх" за спеціальністю "обліковець (реєстрація бухгалтерських даних)" (а.с. 9-10). Витрати на навчання відповідачки склали 2471,60 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 12).

Згідно з ч. 2 ст.36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 36 Закону передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п.п. 1) п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України N 307 від 20.11.2000, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Тобто, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що у разі зайняття особи підприємницькою діяльністю вона не вважається безробітною та не має права на отримання відповідної допомоги.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 з 23 січня 1997 року зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осібпідприємців як фізична особа-підприємець (а.с. 11). Разом з тим, при зверненні нею до Сімферопольського міського центру зайнятості, вона позивача про зазначені обставини не попередила.

У серпні 2010 року позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, яким було встановлено, що відповідачка з 23 січня 1997 року є субєктом підприємницької діяльності, державна реєстрація припинення її підприємницької діяльності здійснена лише 30.04.2009 року, а отже відноситься до категорії зайнятого населення, але з 17 липня 2006 року, внаслідок подачі нею недостовірних відомостей про її особу, перебуває на обліку як безробітна та незаконно отримує матеріальне забезпечення (а.с. 15).

22 вересня 2010 року позивачем був виданий наказ № 112 про повернення незаконно сплачених ОСОБА_3 коштів (а.с. 14) та того ж дня на її адресу було направлене письмове повідомлення про необхідність перерахувати позивачеві незаконно одержані суми, яке було отримане відповідачкою 27 вересня 2010 року (а.с. 16). Однак, у добровільному порядку вказана сума відповідачкою сплачена не була.

Таким чином, на цей час сума заборгованості відповідачки з незаконно отриманого матеріального забезпечення складає 1285,78 гривень та заборгованість з витрат на професійне навчання складає 2471,60 грн., а всього заборгованість ОСОБА_3 становить 3757,38 грн., яка підлягає стягненню з неї примусово.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки позивач є звільненим від сплати судових витрат, вони не підлягають стягненню з відповідача.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. У повному обсязі постанову складено 28.11.2011 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-160, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Центру зайнятості Автономної Республіки Крим (р/р 37179300901202 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 03491168) витрати на професійне навчання у сумі 2471 (дві тисячі чотириста сімдесят одну) гривню 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Сімферопольського міського центру зайнятості (р/р 37174130201100 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 20708706) допомогу по безробіттю у сумі 1285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять) гривень 78 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

<Текст >

Суддя підпис Кононова Ю. С.

<Текст >