Постанова № 20545156, 27.12.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.12.2011 року Справа № 5005/5100/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М.доповідача

суддів: Тищик І.В., Верхогляд Т.А.

при секретарі судового засідання: Алексєєві О.В.

від позивача: ОСОБА_1 представник, довіреність №б/н від 17.05.11;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №б/н від 16.05.11;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2011 року

у справі №5005/5100/2011

за позовом: ОСОБА_3, АДРЕСА_1,

до: відкритого акціонерного товариства Овочепереробного комбінату “Оріль”, м.Дніпропетровськ,

про стягнення дивідендів в розмірі 248 040,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.04.2011 року позивач - ОСОБА_3 звернулась з позовною заявою до відповідача відкритого акціонерного товариства Овочепереробного комбінату “Оріль” з позовною заявою стягнення дивідендів в розмірі 248 040,00 грн. Позивач посилався на те, що вона є акціонером товариства, але за весь час її участі у товаристві, відповідач не розрахувався з нею, не повідомляв її про скликання загальних зборів, не надавав їй жодної інформації про діяльність товариства. Позивачка вважала, що за 13 років її участі у товаристві їй належить отримати 248 040 грн., з урахуванням відсотків за користування 30, з урахуванням 7,95 курсу долара США на момент її звернення з позовом.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.11р. у справі №5005/5100/2011 (суддя Ліпинський О.В.) відмовлено у задоволенні позовних вимог. Рішення мотивовано тим, що неодмінною умовою для прийняття судового рішення про виплату дивідендів є наявність рішення загальних зборів, що унормовано п 8.2 Статуту товариства, ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства”, ст. 41 Закону України “Про господарські товариства”, що і узгоджено з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у п 35 Постанови Пленуми Вищого господарського суду України № 13 від 24.10.08р. “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”. Суд встановив, що рішення про виплату дивідендів не приймалося загальними зборами, а тому прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

У апеляційній скарзі позивачка посилається на те, що її позовні вимоги є обґрунтованими, а відповідач безпідставно ухиляється від свого обовязку сплатити дивіденди; суд неповно дослідив обставини справи, оскільки не досліджена витребувана ним фінансова документація.

Позивачка посилається на Комерційний Закон Латвії, у відповідності до якого рішення учасників товариства про те, що дивіденди тимчасово повинні бути залишені в розпорядженні товариства не мають сили та ст. 30 Закону України “Про акціонерні товариства”. Просить скасувати зазначене рішення та задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.07.11р. (у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М. суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.) прийнято апеляційну скаргу до розгляду у судому засіданні 21.07.11р. на 10:15.

21.07.11р. винесено ухвалу про відкладення розгляду справи до 28.07.11р.

Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

28.07.11р. розгляд справи відкладено до 09.08.11р.

У судовому засіданні 09.0.811р. оголошено перерву до 18.08.11р.

18.08.11р. у судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.11р.

В апеляційній скарзі позивачка підтримала клопотання, заявлене нею у суді першої інстанції щодо призначення судово-економічної експертизи, яке апеляційний суд вважає можливим задовольнити з урахуванням доказів, наявних у матеріалах справи.

01.09.11р. провадження у даній справі зупинено, справу скеровано до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

19.12.11р. поновлено апеляційне провадження, оскільки матеріали справи № 5005/5100/2011 повернуто з Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком судно-економічної експертизи № 2898/2899 та призначено розгляд апеляційної скарги на 27.12.11р.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши повноту встановлення фактичних обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, а також застосування норм процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

17 вересня 2008 року Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про акціонерні товариства" (далі - Закон про акціонерні товариства), який визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.Акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (стаття 3 Закону про акціонерні товариства). Право учасників господарського товариства брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди) закріплено у статті 88 Господарського кодексу України та статті 116 Цивільного кодексу України. Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства, а за привілейованими акціями всіх класів - у статуті акціонерного товариства. Порядок виплати дивідендів визначений Розділом VI Закону про акціонерні товариства. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами та лише на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.Порядок внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною найменування юридичної особи, встановлено частиною п'ятою статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

У відповідності до змін та доповнень до Статуту відповідача, зареєстрованих 6.11.2002 року (т.3 а.с.1) розділу 7 п. 7.3.2 фонд сплати дивідендів створюється за рахунок чистого прибутку Товариства. Розмір планової та нарахованої суми цього фонду затверджується вищим органом Товариства за поданням правління Товариства. Кошти з фонду виплачуються акціонерам пропорційно до загальної вартості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється один раз на рік за підсумками календарного року шляхом перерахування коштів на рахунок акціонерів або іншим чином за рішенням вищого органу товариства та за погодженням з кожним акціонером.

Апеляційним господарським судом задоволені клопотання позивача і витребувана звітна і бухгалтерська документація відповідача, з якої вбачається, що у товариства був відсутній прибуток у 2009 та 2010 роках. У 2008 році товариство вирішило спрямувати чистий прибуток на погашення збитків минулих років. Це рішення загальних зборів акціонерів є в матеріалах справи (т.1 а.с. 46-48), воно не оскаржене ні позивачкою, ні її представником, і не скасоване. Аналогічне рішення прийнято у 2007 році (т.1 а.с.55).

До компетенції вищого органу товариства п.8.2 Статуту (т.1 а.с. 66) віднесено затвердження порядку розподілу прибутків, строку та порядку виплати частини прибутку(дивідендів). Судом встановлено, що такі порядки не розроблені відповідачем, а виплата дивідендів не проводилися не тільки позивачу, але і іншим акціонерам через саме відсутність прибутків.

Апеляційним судом призначена і проведена судово-економічної експертиза, на вирішення якої поставлені питання наявності прибутків і розміру дивідендів, що належать до виплати позивачці за результатами діяльності відповідача. За висновком судово-економічної експертизи у цій справі, виконаної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз ВАТ ОПК «Оріль»у 2008 році розмір чистого прибутку становив 0,4 тис. грн.. на розмір непокритого(нерозподіленого прибутку) -502,8 тис. грн..; в 2009 та 2010 роках підприємство мало відємні показники: розмір чистого збитку ( чистого прибутку) 255, 7 тис. грн.. та 252,8 тис. грн.. відповідно, розмір непокритого збитку (нерозподіленого прибутку)- 785,5 тис. грн.. та 1011,3 тис. грн.. відповідно. ВАТ ОПК «Оріль»розпорядилося чистим прибутком за 2008 рік у розмірі 0,4 тис. грн.. шляхом погашення збитків минулих періодів. У 2009 та 2010 роках підприємство мало відємне значення показників чистого та нерозподіленого прибутків. Документально встановити , який розмір дивідендів має бути нарахований ОСОБА_3, що є власницею 50343 простих іменних акцій вартістю 12585 грн. 75 коп.(що становить 2.3 % Статутного фонду) за період 1998-2007 років не видається за можливе з підстав, наведених у дослідницькій частині висновку.

На порушення ст. 33 ГПК України, на підставі якої кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень, позивач не надав обґрунтованого розрахунку дивідендів та його обґрунтування. Комерційний Закон республіки Латвії не можна поширювати на правовідносини сторін, оскільки на них у даному випадку поширюється законодавство України.

П. 35 Постанови №13 Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» зазначено, що господарські суди вправі приймати рішення щодо виплати акціонеру (учаснику) дивідендів лише у разі невиплати господарським товариством дивідендів на підставі рішення загальних зборів або їх виплати в меншому розмірі, ніж передбачено відповідним рішенням (ст. 10, 41, 59 Закону України «Про господарські товариства», ст.. 158 ЦК). У разі, якщо загальні збори прийняли рішення не розподіляти прибуток товариства, господарський суд не може підміняти вищий орган управління товариством і втручатися в господарську діяльність товариства.

Не можна визнати обґрунтованим і розрахунок розмірів дивідендів, наданий позивачем у позовній заяві, оскільки він містить такі чинники, як відсоток за користування коштами, роки несплати дивідендів і курс долара, у той час як за

своєю правовою природою дивіденди є не платою за користування коштами, а сплатою з урахуванням дольової участі у корпоративному управлінні, тому для їх виплати дійсно необхідно наявність прибутку у товаристві. У ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства»йдеться про те, що виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше, ніж 30 відсотків. Таким чином, йдеться не про відсоток за користування грошовими коштами, як пише позивач, а про відсоток від прибутку, який спрямовується на виплату дивідендів.

Що стосується посилання позивача у апеляційній скарзі на міжнародний договір між Латвією та Україною «Про правову допомогу», це не може бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідно до його положень громадяни однієї Договірної Сторони користуються на території другої Договірної Сторони стосовно своїх особистих та майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Договірної Сторони, що не дає підстави застосовувати до даних правовідносин Комерційний Кодекс Латвії.

Апеляційний суд також враховує, що предметом позову є тільки сплата дивідендів, а вимога про надання інформації носить допоміжний характер, тобто фактично йдеться про сприяння стороні у витребуванні доказів, то це клопотання було задоволено апеляційним судом і необхідні докази були витребувані і надані апеляційному суду.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у цій справі без змін.

Керуючись ст.ст.101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.11р. у справі № 5005/5100/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя І.В. Тищик

Суддя Т.А. Верхогляд