Рішення № 20543066, 03.01.2012, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

03 січня 2012 р. 3305/11 Справа № 5010/2305/2011-27/124

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді <Довідник >, судді Михайлишин В. В. , судді <суддя учасник колегії >, при секретарі судового засідання Осудар І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К", (Юридична адреса: вул. Терещенко, 14 - А, офіс, 9, Ленінський район, м. Севастополь, АР Крим, 99011; Поштова адреса: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" (вул. Вовчинецька, 225 - А, офіс, 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006)

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 227 027, 51 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: <ПІБ представника - посада >, не з'явились.

Від відповідача: ОСОБА_1 - представник (паспорт НОМЕР_1 виданий 17.08.2006 року Калуським РВ УМВС в Івано-Франківській області, довіреність № 8 від 01.12.2011 року).

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 189847, 36 гривень, з яких 159000, 00 гривень - основний борг, 179, 61 гривень - інфляційні витрати за час прострочення, пеня - 5 249, 29 гривень, штраф - 24402, 66 гривень, а також 3% річних від простроченої суми - 1015, 80 гривень.

Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача, а саме 1 900, 00 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 270 від 04 серпня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 07.11.2011 року порушено провадження у справі № 5010/2305/2011-27/124 та призначено до розгляду на 22.11.2011 року.

Ухвалами суду від 22.11.2011 року та 06.11.2011 року розгляд справи відкладався на 06.12.2011 року та на 20.12.2011 року відповідно, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та неподання витребуваних судом письмових доказів.

Разом з позовною заявою до господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про забезпечення позову (Вх. № 9230/2011 - свх. від 03.11.2011 року), оскільки у позивача наявна достовірна інформація про згортання діяльності ТзОВ "Прайм Бізнес" та переведення його засновниками грошових потоків на іншу фірму, внаслідок чого виконання рішення господарського суду у даній справі буде неможливим. Згідно поданої заяви позивач просив суд накласти арешт на грошові суми, що належать товариству з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" і знаходяться на її банківських рахунках, перелік яких додається (а. с. 7).

В судовому засіданні від 20.12.2011 року представник позивача подав клопотання в якому просив суд, заяву про забезпечення позову від 31.10.2011 року залишити без розгляду, мотивуючи її тим, що відповідачем здійснюється погашення заборгованості.

Суд розглянув клопотання позивача - прийняв рішення про залишення заяви про забезпечення позову від 31.10.2011 року без розгляду.

20.12.2011 року до господарського суду Івано-Франківської області від позивача по справі надійшла заява (Вх. № 10878/2011 - свх. від 20.12.2011 року) про уточнення позовних вимог. Згідно даної заяви представник позивача повідомляє, що відповідач частково сплатив суму основного боргу, а також просить збільшити суму позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат. Таким чином позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" заборгованість за договором поставки № 270 від 04 серпня 2011 року в сумі 118 027, 51 гривень, а саме 50 000, 00 гривень - основного боргу, 279, 82 гривень - інфляційних втрат, 8 994, 31 гривень - пені, 1 740, 72 гривень - 3 % річних та 57 012, 66 гривень - штрафу.

Вищий господарський суд України в п. 5 інформаційного листа від 14.08.2007 року № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" на запитання, яким чином господарський суд повинен розцінювати заяву позивача "про уточнення позовних вимог", якщо в ній відсутнє посилання на статтю 22 ГПК та не зазначено, що заяву подано про зміну предмета або підстав позову, відповів таке. Сама лише відсутність посилання у зазначеній заяві на приписи норми процесуального права не означає невідповідності заяви вимогам закону. У вирішенні наведеного питання господарський суд має виходити з ретельного дослідження змісту поданої заяви та співвідношення такого змісту з раніше заявленими позовними вимогами.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшеним чи зменшеним розміром позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників у яких виражається позовна вимога.

Зазначена заява прийнята судом до розгляду. Справа розглядається у відповідності до збільшених позовних вимог.

В судовому засіданні від 20.12.2011 року оголошувалась перерва до 03.01.2012 року.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити, у відповідності до заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач, позовні вимоги визнав частково, що підтверджується повним погашенням основної заборгованості під час розгляду справи. Однак, заявив усне клопотання, згідно якого просив суд у відповідності до ст. 233 Господарського Кодексу України зменшити розмір штрафних санкцій. Суд розглянувши заявлене клопотання - визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, у зв'язку з тим, що вирішення питання про зменшення штрафних санкцій законодавством віддано на розсуд суду, який досліджує та об'єктивно оцінює докази у справі, та при прийнятті рішення керується в тому числі, власним переконанням, заснованим на суті правових норм та оцінці доказів у їх сукупності. Таким чином, враховуючи вимоги ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, судом на підставі зібраних доказів зроблено висновок про відсутність необхідності зменшення розміру штрафних санкцій. Оскільки, спір виник внаслідок неправильних дій відповідача щодо виконання зобов'язань за договором поставки № 270 від 04 серпня 2011 року.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

04.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Крокус К" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" було укладено договір поставки № 270.

Згідно п. 1.1. договору позивач (постачальник) зобов'язувався передати у власність відповідача (покупця) нафтопродукти, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити вказані нафтопродукти на умовах і в строки, обумовлені цим договором та додатковими угодами до нього.

У п. 2.3. договору зазначено, що передача (постачання) покупцю партії товару здійснюється зі складу постачальника на умовах - само вивіз - "EXW", правила ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року, автомобільним транспортом (бензовозами) покупця. За узгодженням сторін поставка товару може здійснюватися транспортом постачальника з покладенням на покупця витрат на транспортування.

Відповідно до п. 2.4. договору відвантаження товару здійснюється постачальником лише при наявності у покупця оригіналу належним чином оформленої довіреності на отримання товару. Якщо ж товар приймає представник підприємства - перевізника (експедитора) то перевіряється відповідність його даних, тим, які були вказані у замовлені покупця; також постачальнику залишається копія подорожнього листа, яка підписується водієм підприємства - перевізника та екземпляр товарно-транспортної та/або видаткової накладної, що теж має містити підпис водія.

Пунктом 2.5. даного договору визначено, що приймання - передача товару по кількості і якості здійснюється на складі постачальника відповідно до вимог Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 року за № 281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 р. за № 805/15496.

Згідно п. 3.1. договору ціна, кількість та асортимент кожної конкретної партії нафтопродуктів узгоджувались сторонами та відображались у відповідних рахунках - фактурах та видаткових накладних.

При цьому п. 3.2. договору передбачено, що оплата вартості кожної окремої партії нафтопродуктів за цим договором повинна здійснюватися по повній передплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком - фактурою та/або додатковою угодою до цього договору.

Відповідно до п. 3.4. договору оплата здійснюється у розмірі повної вартості відповідної партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі та/або у відповідному рахунку-фактурі. Підставою для оплати за цим договором є рахунок - фактура та/або видаткова накладна на товар, в залежності від того, який з цих документів був отриманий покупцем першим.

Датою оплати, вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 3.5. договору).

Договором, а саме п. 5.1. визначено, що сторони по даному договору, несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або/чи неналежне виконання ними умов даного договору в відповідності з чинним законодавством України.

У випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення (п. 5.3. договору).

Пунктом 5.4. даного договору визначено, що у випадку прострочення покупцем оплати за товар більше ніж на 3 (три) календарні дні від дати відвантаження, покупець додатково до пені, визначеної в п. 5.3. договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару.

Якщо прострочення покупцем оплати за товар триває 10 (десять) чи більше календарних днів від дати відвантаження, розмір вказаного штрафу збільшується на 0, 5 % від вартості неоплаченого товару кожні наступні 10 (десять) календарних днів.

Відповідно до п. 5.8. договору спори, що виникають в процесі виконання цього договору, вирішуються за згодою сторін. Якщо згода не буде досягнута, суперечка передається на розгляд до відповідного господарського суду.

Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав належним чином, а саме передав у власність відповідача нафтопродукти загальною вартістю 322533, 60 гривень, а саме:

-бензин А-76 у кількості 11405 літрів;

-бензин А-92 у кількості 13610 літрів;

-бензин А-95 у кількості 11050 літрів.

Передача позивачем даних нафтопродуктів відповідачеві підтверджується видатковою накладною № 531 від 03.08.2011 року на суму 322 533, 60 гривень, рахунком на оплату № 543 від 02.08.2011 року на суму 322 533, 60 гривень, а також довіреністю № 19 від 03.08.2011 року виданою на ім'я ОСОБА_2 (а. с. 21 - 23).

Відповідач частково виконав свої зобовязання перед позивачем оплативши за період з 04.08.2011 року по 04.10.2011 року 163533, 60 гривень, що підтверджується довідкою банківської установи № 301.1-12/1961 від 11.10.2011 року та актом звірки взаємних розрахунків за період: серпень 2011 року від 31.08.2011 року, підписаного обома сторонами з відтисками печаток, внаслідок чого на момент подання позовної заяви сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 159 000, 00 гривень.

Відповідач, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання та на підставі п. п. 5.3. та 5.4. сплачує постачальнику штраф та пеню. Таким чином, за неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня в сумі 8 994, 31 гривень за період з 03.08.2011 року по 18.12.2011 року та штрафні санкції в сумі 57 012, 66 гривень за період з 03.08.2011 року по 11.12.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 279, 82 гривень - інфляційних витрат за період з 03.08.2011 року по 30.11.2011 року та 3 % річних від простроченої суми у розмірі 1 740, 72 гривень за період з 03.08.2011 року по 18.12.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідивши матеріали справи встановив, що відповідач всупереч умовам договору прийняті на себе зобов'язання виконав частково, у зв'язку із чим вимоги позивача за основним позовом щодо стягнення основної заборгованості в сумі 159 000, 00 гривень та у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог, щодо стягнення основної заборгованості в сумі 50 000, 00 гривень, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Водночас, представником відповідача представлено суду копії платіжних доручень, а саме № 2 від 21.10.2011 року на суму 9 000, 00 гривень, № 26 від 01.11.2011 року на суму 50 000, 00 гривень, № 55 від 22.11.2011 року на суму 4 000, 00 гривень, № 67 від 02.12.2011 року на суму 6 000, 00 гривень, № 91 від 15.12.2011 року на суму 13 000, 00 гривень, № 92 від 16.12.2011 року на суму 7 000, 00 гривень, № 96 від 16.12.2011 року на суму 10 000, 00 гривень, № 97 від 16.12.2011 року на суму 10 000, 00 гривень, № 98 від 19.12.2011 року на суму 10 000, 00 гривень, № 116 від 28.12.2011 року на суму 24 000, 00 гривень та № 119 від 29.12.2011 року на суму 16 000, 00 гривень, як підтвердження перерахування коштів на рахунок позивача в сумі 159 000, 00 гривень.

Суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 159 000, 00 гривень, якщо відсутній предмет спору, оскільки відповідачем під час розгляду справи повністю погашена заборгованість за основним боргом в сумі 50 000, 00 гривень (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Судом розяснені наслідки припинення провадження у справі, передбачені частиною 2 ст. 80 ГПК, а саме: у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору поставки № 270 від 04.08.2011 року (п. 5.3. договору) передбачено обовязок покупця сплатити продавцю пеню у разі несвоєчасної оплати вартості товару в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення оплати. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 8 994, 31 гривень за період з 03.08.2011 року по 18.12.2011 року, є обґрунтованою.

Щодо вимоги позивача, визначеної п. 5.4. договору, про сплату постачальнику штрафу за прострочення оплати товару - слід вказати наступне.

Частиною 1 ст. 216 та частиною 2 ст. 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно - господарських санкцій.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно - господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язань, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно - господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 статті 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно - господарських санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції, (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті перелік оперативно - господарських санкцій, встановлених у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно - господарські санкції.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За частиною 2 статті 237 цього Кодексу порядок застосування сторонами конкретних оперативно - господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням оперативно - господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Відповідно до вимог ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язання учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України види забезпечення виконання зобов'язань визначено ч. 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань, зокрема, передбаченої п. 5.4. договору поставки № 270 від 04.08.2011 року, яка не суперечить висновкам законодавства.

Таким чином, слід визнати обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення вимогу позивача, щодо стягнення штрафу в сумі 57 012, 66 гривень за період з 03.08.2011 року по 11.12.2011 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу 1 740, 72 гривень - 3 % річних за період з 03.08.2011 року по 18.12.2011 року та 279, 82 гривень - інфляційних втрат за період з 03.08.2011 року по 30.11.2011 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в межах позовних вимог, заявлених, у відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог (Вх. № 10878/2011 - свх. від 20.12.2011 року). Оскільки, у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 551, 625, 627, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 199, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 235, 236, 237, 343 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80, 83, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (Юридична адреса: вул. Терещенко, 14 - А, офіс 9, Ленінський район, м. Севастополь, АР Крим, 99011; Поштова адреса: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код: 33345248) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" (вул. Вовчинецька, 225 - А, офіс 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006, ідентифікаційний код: 36733756) про стягнення заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 270 від 04.08.2011 року в сумі 227 027, 51 гривень - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайм Бізнес" (вул. Вовчинецька, 225 - А, офіс 1, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76006, ідентифікаційний код: 36733756) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (Юридична адреса: вул. Терещенко, 14-А, офіс 9, Ленінський район, м. Севастополь, АР Крим, 99011; Поштова адреса: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код: 33345248) - 68 027, 51 гривень (шістдесят вісім тисяч двадцять сім гривень п'ятдесят одну копійку) заборгованості за поставлений товар, з яких: 279, 82 гривень - інфляційні витрати за час прострочення, пеня - 8 994, 31 гривень, штраф - 57012, 66 гривень, 3 % річних від простроченої суми - 1740, 72 гривень, а також 1898, 47 гривень (одну тисячу вісімсот дев'яносто вісім гривень сорок сім копійок) - сплаченого державного мита, 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 743, 60 гривень (сімсот сорок три гривні шістдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус К" (Юридична адреса: вул. Терещенко, 14 - А, офіс 9, Ленінський район, м. Севастополь, АР Крим, 99011; Поштова адреса: вул. Орловська, 8/1, м. Київ, 04060, ідентифікаційний код: 33345248) в доход бюджету України (одержувач: УДК у м. Івано-Франківську; банк одержувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО одержувача: 836014, № рахунку: 31214206700002, код ЄДРПОУ одержувача: 20568100, код класифікації доходів бюджету: 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499939, найменування суду: Господарський суд Івано-Франківської області) - 743, 60 гривень (сімсот сорок три гривні шістдесят копійок) - 2 % недоплаченого судового збору, у зв'язку із збільшенням позовних вимог.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі стосовно стягнення з відповідача основного боргу в сумі 159 000, 00 гривень (сто п'ятдесят дев'ять тисяч гривень) за поставлений товар за договором поставки № 270 від 04.08.2011 року - припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя <Довідник >

Суддя Михайлишин В. В.

Суддя <суддя учасник колегії >

Повне рішення складено 03.01.12

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

_____ Михайлишин В. В. 03.01.12