Рішення № 20543041, 09.11.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

09 листопада 2011 року

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

при секретарі с/з Жара М. Т.

за участю осіб, які беруть участь у справі:

позивача ОСОБА_2

представника відповідачаСоколовського В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до відповідача приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди. Посилаючись на те, що з листопада 2005 року по грудень 2006 року вона працювала фармацевтом в ПП «Фірма «Акорд», а з грудня 2006 року по травень 2010 завідувачем аптечним пунктом, а з травня 2010 по 30 вересня 2010 фармацевтом. Даний аптечний пункт знаходиться на території психоневрологічної лікарні. З травня 2010 р. вона перейшла працювати в ПП «Наша аптека»фармацевтом. 30 вересня 2010 р. по вказівці директора ПП «Фірмі «Акорд»була проведена ревізія і з 1 жовтня 2010 р. вказаний кіоск припинив свою діяльність. Через декілька днів після звільнення вона звернулась до директора Соколовського В.М. за розрахунком, але він їй повідомив, що розрахунок проведе 25 жовтня 2010 p., який не провів. Тоді вона надіслала йому рекомендованим листом заяву з проханням провести розрахунок, але розрахунок і після отриманої заяви він не провів. Заборгованість по заробітній платі за 2 місяці серпень, вересень 2010 р. становить 888 грн. Так, як за період роботи в ПП «Фірмі «Акорд»вона жодного року не була у відпустці, тому просить стягнути компенсацію за 5 років за невикористані відпустки в сумі 2044,44 грн. Не розрахунок з нею при звільненні призвів до моральних страждань, оскільки вона своєчасно не могла в строк виплатити кредит, що призвело до заборгованості. Крім цього втратила нормальні життєві звязки, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та життя її сімї. У звязку з цим позивач просить стягнути з ПП «Фірми «Акорд»в її користь невиплачені розрахункові заробітна плата за період серпень-вересень 2010 р. в сумі 722,83 грн., компенсацію за невикористані відпустки в сумі 2044,44 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 2529,90 грн., моральну шкоду в сумі 2000 грн.

У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Представника відповідача у судовому засіданні проти задоволенні позову заперечив посилаючись на те, що він згідний виплатити заробітну плату, однак заперечив проти стягнення інших платежів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що з листопада 2005 року по 30 вересня 2010 року позивач працював фармацевтом у ПП «Фірма «Акорд», що підтверджується копіями наказів, виданих ПП «Фірма «Акорд».

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Заробітна плата працівнику повинна виплачуватися регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць, що передбачено ст.24 Закону України “Про оплату праці” та ст.115 КЗпП України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

На момент звільнення позивача, йому фактично не була виплачена заробітна плата з усіма належними виплатами за серпень, вересень 2010 року в розмірі 722,83 грн., з врахування сплаченого податку.

Також за період роботи позивач протягом 5 років праці у відповідача не була у відпустці і відповідач при її звільненні з роботи за згодою сторін, не виплатив її належних її грошових компенсацій.

Відповідно до ст. 74 КЗпП України, громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати та ч. 1 ст. 75 КЗпП України - щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно ч. 5 ст. 79 КЗпП України, конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобовязаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Конституції України, кожен, хто працює, має право на відпочинок.

За правилом ст. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Керуючись п. 2 «Порядку обчислення заробітної плати»затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки та ч. 3 п. 3 вказаної вище Постанови усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Також відповідно до п. 7 «Порядку обчислення заробітної плати» затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у звязку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Суд погоджується з розрахунком зазначеного позивачем щодо розміру грошової компенсації за невикористану відпустку, яка становить 2044,44 грн.

Згідно ч. 1 ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей та відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у встановлені строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також суд погоджується з розрахунком зазначеного позивачем щодо розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка складає 2 529,90 грн.

У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Не можуть бути прийняті до уваги судом доводи представника відповідача про те, що позивач отримав заробітну плату за серпень 2010 року, оскільки відсутні підтверджуючі документи, які свідчили про отримання нею коштів, також не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача, що через фінансові труднощі не було можливості виплатити заробітну плату, оскільки позивач не подав належних доказів, які підтверджували дане твердження, яке також не є підставою для звільнення від обовязки виплати позивачу належних йому сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Що стосується моральної шкоди, то відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як зазначив позивач, він тривалий час не отримував заробітну плату, що негативно позначилось на його житті, у нього погіршився стан здоровя, не міг виплачувати кредит, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд вважає за можливим задовольнити позов в цій частині частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500,00 грн., оскільки судом було встановлено порушення відповідачем законних прав позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні.

Відповідно до ч.2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Аналізуючи вищенаведені обставини, суд приходить до переконання, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача прав позивача щодо порядку виплати заробітної плати, та вважає, що позов підлягає до часткового задоволення в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 722,83 грн., невиплаченої заробітної плати, 2044,44 грн., невиплаченої компенсації за невикористанні відпустки, 2529,90 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, 500,00 грн. компенсації за нанесену моральну шкоду, а також підлягають стягненню судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на інформаційно технічне забезпечення по розгляду судової справи, які підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, ст. ст. 74, 79, 83, 115, 116, 233, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, ст. 24 Закону України “Про оплату праці”, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до приватного підприємства «Фірма «Акорд»про стягнення належних до виплати сум при звільненні, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Акорд», ідентифікаційний код 31010621, в користь ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 5 297,17 грн. (пять тисяч двісті девяносто сім гривень 17 копійок) та 500,00 грн. (пятсот гривень 00 копійок) за нанесену моральну шкоду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з приватного підприємства «Фірма «Акорд», ідентифікаційний код 31010621, в користь держави судовий збір в розмірі 52,97 грн. (пятдесят дві гривень 97 копійок) та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду судового процесу в розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяВийванко О. М.