Постанова № 20533251, 20.12.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2011                                                                                           № 35/232

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:                     Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Курганська І.В.

від відповідача – не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року (суддя – Літвінова М.Є.)

за позовом          Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос»

до          Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»

про                    стягнення суми, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Компанія Інтерлогос» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (далі – відповідач) про стягнення з відповідача 98792,77 грн., та стягнення судових витрат.

В ході розгляду справи позивач через відділ документального забезпечення Господарського суду м. Києва подав уточнення до позовної зави, в якій просить суд стягнути 59722,01 грн. основного боргу, 9567,47 грн. пені, 3486,10 грн. штрафу, 6582,55 грн. індексу інфляції, 13593,33 грн. процентів за користування чужими коштами.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.10.2010 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт», звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду м. Києва по справі № 35/232 від 26.10.2011 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» 69722,01 грн. – основного боргу на 59722,01 грн.

Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2011 року в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» 11524,59 грн. – процентів за користування банківським кредитом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку, що позивачем було понесені збитки у вигляді суми процентів за користування банківським кредитом у розмірі 11524,59 грн. і відповідач відповідно до п. 6.3. договору має їх відшкодувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 року Відкритому акціонерному товариству «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено її до розгляду на 20.12.2011 року.

Представник позивача відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судове засідання 20.12.2011 року з’явився представник позивача.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідач був повідомлений про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до положень ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно статті 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Правовідносини між Закритим акціонерним товариством «Компанія Інтерлогос» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (покупець) виникли на підставі укладеного 05.05.2010 року договору №130/05 поставки нафтопродуктів (на умовах відстрочення платежу) (надалі – договір, а.с. 11).

Предметом даного договору є те, що постачальник зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів (надалі-товар, п. 1.1 договору).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання договору позивач за товарно-транспортними накладними за період з вересня 2010 по грудень 2010 року передав відповідачу товар на загальну суму 715 941,53 грн. (а.с. 12-23).

Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання відповідача по оплаті поставленого товару виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору, проте відповідачем не виконано зобов’язань за договором, а саме він не розрахувався за поставлений товар.

Згідно з п. 3.2. договору покупець зобов’язаний оплатити загальну вартість поставленого (відвантаженого) товару згідно накладної протягом 1 (одного) календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов’язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений у договорі строк не виконав, у зв’язку із чим за відповідачем утворилась заборгованість, однак не в сумі 69 722,01 грн.

При цьому, задовольняючи позов в частині стягнення основного боргу суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що відповідачем в процесі розгляду справи в суді першої інстанції сплачено 10000, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача від 11.08.2011 року.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції заборгованість відповідача за поставлений товар становить 59 722,01 грн.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, отже останній вважається таким, що порушив зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої п.п. 6.2, 6.3 договору та ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 6.2 договору за порушення строків оплати, передбачених цим договором покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6.3 договору за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов’язань, крім сплати неустойки, передбаченої пунктом 6.2 даного договору, покупець зобов’язаний відшкодувати понесені постачальником збитки, у тому числі суму процентів, за користування банківським кредитом. Збитки стягуються в повній сумі понад суму неустойки.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості у відповідача перед позивачем та прострочення виконання останнім покладених на нього зобов’язань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача індексу інфляції, процентів за користування чужими коштами та пені, однак не в розмірах зазначених судом першої інстанції, оскільки нарахування штрафних санкцій здійснено на суму заборгованості у розмірі 69722,01 грн., тоді як відповідно до уточненої позовної заяви сума заборгованості за договором становить 59 722,01 грн., отже нарахування штрафних санкцій повинно було здійснюватись на суму заборгованості у розмірі 59 722,01 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення індекс інфляції у розмірі 6582,55 грн., процентів за користування чужими коштами у розмірі 13593,33 грн. та пеня у розмірі 9567,47 грн. відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 70-72).

Що стосується стягнення з відповідача штрафу відповідно до п. 6.2. договору колегія суддів зазначає наступне.

За порушення строків оплати товару передбачених цим договором покупець додатково сплачує штраф у розмірі 5% від вартості неоплаченого товару.

Згідно наданого позивачем розрахунку позовних вимог, вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 3486,10 грн., тобто із суми боргу у розмірі 69 722,01 грн.

З огляду на викладене судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок штрафу у відповідності до суми боргу у розмірі 59 722,01 грн.

Таким чином, згідно розрахунку суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 2986,10 грн.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

В силу вказаної норми зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення (зменшити чи збільшити суму, що підлягає стягненню, змінити розмір державного мита, що підлягає стягненню, тощо), не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав та обов’язків сторін у спірних правовідносинах.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення суми боргу, індексу інфляції, пені, процентів за користування чужими коштами та штрафу.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 26.10.2011 року у справі №35/232 змінити, резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12, ідентифікаційний код 14287666) на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, ідентифікаційний код 23712217) 59 722,01 грн. (п’ятдесят дев’ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 01 коп.) –основного боргу, 9567,47 грн. (дев’ять тисяч п’ятсот шістдесят сім гривень 47 коп.) пені, 2986,10 грн. (дві тисячі дев’ятсот вісімдесят шість гривень 10 коп.) – штрафу, 6582,55 грн. (шість тисяч п’ятсот вісімдесят дві гривні 55 коп.) – інфляційних втрат, 13593,33 грн. (тринадцять тисяч п’ятсот дев’яносто три гривні 33 коп.) - процентів, 982,61 (дев’ятсот вісімдесят дві гривні 61 коп.) – державного мита та 234,73 грн. (двісті тридцять чотири гривні 73 коп.) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.».

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Компанія Інтерлогос» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 6, ідентифікаційний код 23712217) на користь Відкритого акціонерного товариства «Перший експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 12, ідентифікаційний код 14287666) 8,38 грн. (вісім гривень 38 коп.) судового збору.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №35/232 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.