Рішення № 20533074, 16.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 64/34916.12.11 за позивом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»

про відшкодування 25 685,47 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. б/н від 04.11.2010 року,

від відповідача: не зявився,

Суть спору:

27.10.2011 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Гарант-Система»(далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»(далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 25 685,47 грн., з яких: сума збитків в розмірі 24 990 грн., 50,00 грн. інфляційних втрат, 540,80 грн. пені, 104,67 грн. трьох проценти річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2, відповідальність якого застрахована ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/0418282, визнаний винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та заподіянні збитків транспортному засобу «Ауді», що є обєктом страхування за договором № 05-16/001266 від 15.12.2010 року, укладеним між ПрАТ «СК «Гарант-Система»і ОСОБА_3 В звязку із чим, відповідно до Закону України «Про страхування», у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП в сумі 34718,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 року порушено провадження у справі № 64/349, розгляд справи призначено на 25.11.2011 року.

Ухвалою суду від 25.11.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.12.2011 року у звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

У судовому засіданні 16.12.2011 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 16.12.2011 року представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 16.12.2011 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

15.12.2010 року між ПрАТ «СК «Гарант-Система»(за договором Страховик) та ОСОБА_3 (за договором Страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 05-16/001266, згідно якого Страховик взяв на себе зобов'язання відшкодувати Страхувальнику витрати, завдані внаслідок ДТП, яка сталася за участю транспортного засобу "Ауді", державний номер НОМЕР_1 (п. 1.1. договору).

Згідно довідки УДАІ ГУ УМВС України в м. Києві, 29.01.2011 року у м. Києві на проспекті Ватутіна, 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів "Ауді", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, та «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 п. 12.1. Правил дорожнього руху України та якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду від 05.05.2011 року.

31.01.2011 року до ПрАТ «СК «Гарант-Система» звернувся ОСОБА_3 із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов Договору страхування є страховим випадком.

Відповідно до висновку № 112-2 від 14.02.2011 року, складеного ТОВ «Бюро експертиз і оцінки майна «ЮМЕКС» вартість відновлювального ремонту автомобіля "Ауді", державний номер НОМЕР_1, становить 29193,76 грн.

ПрАТ «СК «Гарант-Система» на підставі акту про страховий випадок № 05-17/097 від 10.03.2011 року здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 34718,14 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 15.03.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю "Ауді", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3, належить ОСОБА_4

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/0418282).

Вина водія, який керував транспортним засобом «Фольксваген», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Дніпровського районного суду від 05.05.2011 року.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля "Ауді", державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № ВЕ/0418282), а до ПрАТ «СК «Гарант-Система»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 05-16/001266 від 15.12.2010 року, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідачем було порушено умови Договору, а також положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»(поліс № ВЕ/0418282) сума франшизи складає 510,00 грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 34208,14 грн. (розрахунок: 34718,14 грн. 510,00 грн. = 34208,14 грн.).

Пороте, відповідно до договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності № ВЕ/0418282 ліміт відповідальності ПрАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс», за вирахуванням франшизи складає 24990,00 грн., а отже саме в такому розмірі відповідач зобовязаний відшкодувати збитки позивачу.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача 50,00 грн. інфляційних втрат, 540,80 грн. пені, 104,67 грн. трьох проценти річних.

Судом встановлено, що позивачем було надіслано відповідачу регресну вимогу про сплату страхового відшкодування, яку останній отримав 08.08.2011 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Таким чином суд вважає, що позивачем правильно розраховано пеню в сумі 540,80 грн. за несвоєчасне виконання грошового зобовязання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив власний розрахунок сум інфляційної складової боргу на підставі Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, затверджених листом Верховного суду від 03.04.1997 № 62-97р і трьох процентів річних та дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню 50,00 грн. інфляційних втрат та 104,67 грн. трьох процентів річних, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, код ЄДРПОУ 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»(04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819) суму збитків в розмірі 24 990 грн., 50,00 грн. інфляційних втрат, 540,80 грн. пені, 104,67 грн. три проценти річних.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «АСК «ІнтерТрансПоліс»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, код ЄДРПОУ 31451838) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Гарант-Система»(04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5, літера А, код ЄДРПОУ 31725819) державне мито у розмірі 256,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна