Рішення № 20532498, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/444

20.12.11

За позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод»

До Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразійська промислова група»

Про стягнення 115600,03 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення грошових кошті в розмірі 115600,03грн., а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 було порушено провадження у справі №47/444, розгляд справи було призначено на 08.12.2011.

В судовому засіданні 08.12.2011 представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що ним на підставі виставленого відповідачем рахунку –фактури, було перераховано відповідачу 115 600,03 грн. за товар, але відповідачем всупереч ст.. 526 Цивільного кодексу України не було поставлено товар на суму 115 600,03 грн., а відтак позивач на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України звернувся з вимогою про стягнення перерахованих відповідачу коштів в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2011 розгляд справи було відкладено до 20.12.2011.

09.12.2011 через канцелярію Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Також, до клопотання додано докази направлення відповідачу копію позовної заяви з додатками: належним чином засвідчена копія квитанції про сплату та опису вкладеного.

У судовому засіданні 20.12.2011 задоволено клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач своїх представників у судові засідання 08.12.2011 та 20.12.2011 –не направив, вимоги ухвали суду від 31.10.2011, щодо надання витребуваних документів та письмових пояснень по суті спору –не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №931942.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до рахунку фактури,належним чином засвідчені позивачем копії знаходяться в матеріалах справи, а саме:№ СФ-122703 від 24.05.2011 на суму 115600,03 грн., відповідач ТОВ «Євразійська промислова група», як постачальник, зобов’язано передати позивачу ПАТ «Кременчуцький колісний завод», як покупцю товар зазначений в рахунку, а саме Квадрат 250х250 ст9ХС ТУ 14-1-4492, ГОСТ 5950 в кількості 6.8 тон на суму 115600,03грн.

Згідно платіжних доручень, а саме: № 7487від 27.07.2011 на суму 15600,03грн., № 7820 від 05.08.2011 на суму 15000 грн., № 7856 від 08.08.2011 на суму 7500 грн., № 7886 від 09.08.2011 на суму 10000 грн., № 8035 від 12.08.2011 на суму 20000 грн. № 8111 від 16.08.2011 на суму 17500 грн., № 8166 від 17.08.2011 на суму 30000 грн., попередня оплата позивачем була проведена загалом на суму 115600,03 грн.

Як зазначає позивач, відповідач не виконав свого обов’язку щодо поставки оплаченого в повному обсязі товару, зазначеного в рахунку-фактурі № СФ-122703 від 24.05.2011 на суму 115600,03 грн.,а саме: Квадрат 250х250 ст9ХС ТУ 14-1-4492, ГОСТ 5950 в кількості 6.8 тон на суму 115600,03грн.Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до претензії вих. № 4716 від 05.10.2011, позивач у відповідності до приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з вимогою про поставку оплаченого позивачем товару у сумі 115600,03грн., яка відправлена відповідачу 05.10.2011, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначав позивач у позові, оскільки відповідач відповідь на вимогу не надав, свого обов’язку щодо поставки оплаченого позивачем товару не виконав, товар,а саме: Квадрат 250х250 ст9ХС ТУ 14-1-4492, ГОСТ 5950 в кількості 6.8 тон на суму 115600,03грн. не поставив, то позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 115600,03грн. основного боргу за не поставлений товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Частиною 2 ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Відповідно до ч.2 статті 206 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Статтею 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно із ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі статті 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки, оскільки позивачем відповідно до виставленого відповідачем рахунку –фактури № СФ-122703 від 24.05.2011 на суму 115600,03 грн. було оплачено загалом 115 600,03 грн., що підтверджується вище переліченими платіжними дорученнями загалом на суму 115 600,03 грн., але товар на суму 115 600,03 грн. відповідачем позивачу поставлено - не було, а відтак позивач на підставі статті 670 Цивільного кодексу України, якою передбачено право покупця вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми, на яку товар поставлено не було, у претензії № 4716 від 05.10.2011 заявив відповідачу про повернення останнім 115 600,03 грн., на які товар поставлений відповідачем не був. Але відповідачем сума у розмірі 115 600,03 грн., на яку товар поставлений відповідачем не був, повернута позивачу не була, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 115 600,03грн. перерахованих коштів за непоставлений товар – є законно, обґрунтованою і підлягає задоволенню у повному обсязі.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Євразійська промислова група»(ЄДРПУ №37045754 місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Цитадельна,7) на користь Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький колісний завод»(39611, м. Кременчук-11, Полтавська область, проїзд Ярославський,8) 115600 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот ) грн.03 коп. –основного боргу, 1156(одна тисяча сто п’ятдесят шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення –23.12.2011