Рішення № 20532484, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/46619.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан»

до Приватного підприємства «Щедрий невід»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 9.11.2011р.);

Польчук О.М. головний бухгалтер;

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан»(позивач або Продавець) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства «Щедрий невід»(відповідач або Покупець) заборгованості в сумі 110271,86 грн. з них основного боргу 102916,17 грн. та пені 7355,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплати вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 5.12.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.12.2011р., у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 днів та розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2010 року Продавець передав, а Покупець прийняв від Постачальника товар, що підтверджується видатковою накладною № 33 від 28.01.2010р.

Позивач зазначає, що загальна вартість товару, що був поставлений Продавцем Покупцю становить 126354,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець за наданий йому Продавцем товар розрахувався лише частково на суму 24140,00 грн., внаслідок чого у відповідача, за розрахунками позивача, у відповідача утворилась заборгованість перед Продавцем за договором в розмірі 102916,17 грн., тобто 126354,00 грн. - 24140,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, в січні 2010 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 126354,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 33 від 28.01.2010р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом встановлено, що Покупець частково оплатив переданий Продавцем товар на суму 24140,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 76 від 28.05.2010р. (належним чином засвідчена копія ордеру міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 21.10.2011р., 10.11.2011р. та 5.12.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвал суду від 21.10.2011р., 10.11.2011р. та 5.12.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позові, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 102214,00 грн., з розрахунку: 126354,00 грн. (загальна вартість товару) - 24140,00 грн. (сума часткової оплати товару).

На підтвердження існування заборгованості за Договором в розмірі 102916,17 грн. позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту звірки розрахунків від 28.05.2010р., однак, за переконанням суду, акт звірки не може вважатися достатнім доказом факту поставки та оплати товару та утворення заборгованості на відповідну суму, оскільки згідно ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»акт звірки є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін повинні підтверджуватися первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Ознакиж первинних бухгалтерських документів наводиться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наводиться у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Такими чином, акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерськийоблік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом сплати відповідачем коштів за товар на суму 23437,83 грн., а не на суму 24140,00 грн., як то підтверджено прибутковим касовим ордером № 76 від 28.05.2010р., тобто первинним документом, який є достатнім та належним доказом часткової оплати товару з боку відповідача на користь позивача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач стврджує, а відповідачем не спростовано, що умовами Договору передбачено, що у разі затримки оплати за отриманий товар, Покупець зобовязаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,5 облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених строків оплати отриманого по накладній товару в сумі 2502,16 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 104716,16 грн. з них 102214,00 грн. основного боргу та 2502,16 грн. пені.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1271,79 грн. (1 047,59 грн. державного мита та 224,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Щедрий невід»(ідентифікаційний код: 34275292, адреса: 01025, м. Київ вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1, р/р 2600702343 в КФ ХАК «Зебанк » у м. Вишневе , МФО 319081, ІПН 342752923053, свідоцтво № 100201676), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Океан»(ідентифікаційний код: 36593565, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, ІПН 365935626599, свідоцтво № 100246184, р/р № 2600036154501 в АБ «Енергобанк»м. Київ, МФО 300272), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 102214,00 грн. (сто дві тисячі двісті чотирнадцять гривень), пені - 2502,16 грн. (дві тисячі пятсот дві гривні 16 копійок) та судові витрати в сумі 1271,79 грн. (одна тисяча двісті сімдесят одну гривню 79 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 27.12.2011р.