Рішення № 20532421, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/39214.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі ЛІЗИНГ”

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 601717,22 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 –представник за довіреністю № 4073 від 29.11.11.

Від відповідача не з’явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі ЛІЗИНГ” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості 601717,22 грн. за Договором фінансового лізингу № 080416-52/ФЛ-Ф-А від 18.04.08., а саме: сума основного боргу –485959,85 грн.; 3% річних –31932,19 грн.; збитки понесені в зв’язку із знеціненням грошових коштів –83825,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 080416-52/ФЛ-Ф-А від 18.04.08., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.11. порушено провадження у справі № 30/392; розгляд справи призначено на 29.11.11. о 14-40.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.11. не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 08.11.11. про порушення провадження у справі № 30/392 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.11. розгляд справи № 30/392 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 14.12.11. о 14-50.

Представник позивача в судовому засіданні 14.12.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 14.12.11. не з’явився, вимоги ухвали суду від 29.11.11. у справі № 30/392 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/392.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.04.08. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі ЛІЗИНГ” (Лізингодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 080416-52/ФЛ-Ф-А від 18.04.08. (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Предметом даного Договору є надання Лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу Лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення Договору якого наведена в Специфікації (Додаток № 2 до Договору) для використання у власних потребах Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що строк користування Лізингоодержувачем майном становить 61 місяць з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна, згідно пункту 4.3 даного Договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим Договором.

Згідно п. 3.1 Договору встановлено, що Лізингоодержувач виплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору) та пунктів 3.4.1 - 3.4.5 Договору. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Майна, винагороду (комісію) Лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.4.1.-3.4.5. Договору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього за період з березня по вересень 2009 р. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 485959,85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачу було передано транспортний засіб Камаз 6520, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та за період з березня по вересень 2009 р. не сплатив на користь позивача 485959,85 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 485959,85 грн. –суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції в розмірі 83825,18 грн. та 3 % річних в розмірі 31932,19 грн.

Згідно ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31932,19 грн. –3 % річних та 83825,18 грн. - збитків від інфляції, що відповідає розрахунку позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04108, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВіЕйБі Лізинг” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, код ЄДРПОУ 33880354) 485959 (чотириста вісімдесят п’ять тисяч дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 85 коп. –основного боргу, 83825 (вісімдесят три тисячі вісімсот двадцять п’ять) грн. 18 коп. –збитків від інфляції, 31932 (тридцять одна тисяча дев’ятсот тридцять дві) грн. 19 коп. –3 % річних, 6 013 (шість тисяч тринадцять) грн. 53 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                 Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 21.12.11.