Рішення № 20532384, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 12/29307.12.11 За позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25791,60 грн.

Суддя Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1 предст. (дов. №0111-174 від 03.07.2011)

Від відповідачОСОБА_2 - предст. (дов. №08-03-28/105-11 від 21.02.2011)

Суть спору:

Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(далі відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 25791,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» на підставі договору страхування транспортного засобу №28-9920-0197 від 08.09.2008р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «Ніссан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), а тому Позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки «Ніссан»(державний реєстраційний номер НОМЕР_1), яким скоєно ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВС/0245698), а тому Позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2011р. було порушено провадження у справі №12/293 та призначено розгляд справи на 28.09.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 розгляд справи було відкладено на 18.11.2011 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 18.11.2011 справу №12/293, у звязку з перебуванням судді Прокопенко Л.В. на лікарняному, було передано судді Підченко Ю.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2011 суддя Підченко Ю.О. прийняв справу до свого провадження та призначив до розгляду на 07.12.2011.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду м. Києва від 21.11.2011 справу №12/293, у звязку з виходом судді Прокопенко Л.В. з лікарняного, було передано в її провадження.

Представник позивача у судове засідання 07.12.2011 зявився, надав пояснення по справі та просив стягнути з відповідача 25791,60 грн. збитків в порядку регресу.

Відповідач проти позову заперечував, про що зазначив у відзиві на позовну заяву.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

08 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-9920-0197 (далі - Договір), обєктом страхування за яким визначено автомобіль марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Обєктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування, на випадок пошкодження внаслідок страхових подій (випадку), зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньотранспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 07.07.2009 року у м. Маріуполі, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1., під керуванням ОСОБА_3 і автомобілем марки «ГАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП автомобіль «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на імя Страхувальника (копія довідки в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника (на рахунок ОСОБА_3) страхове відшкодування в розмірі 25791,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням №50911 від 18.09.2009р. (копія платіжки в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом №ДНК-1020 від 31.08.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18.11.2009 (належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 п. 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи ОСОБА_4 застраховано його цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ГАЗ»державний реєстраційний номер НОМЕР_2, шляхом укладення з відповідачем поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0245698 (належним чином засвідчена копія полісу містяться в матеріалах справи).

Відповідач у відзиві заперечував проти позовних вимог обґрунтовуючи це тим, що відповідно до Роз'яснення Вищого господарського суду від 01.04.94 №02-5/215 відшкодування завданої шкоди внаслідок ДТП покладається на вину особу, тобто безпосередньо на ту особу, яка вчинила ДТП та визнана винною згідно з рішенням суду, крім того, Пленум Верховного Суду України зазначив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, потрібно мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними. А тому враховуючи зазначене позивач має право зворотної вимоги до винної особи ОСОБА_4, що і підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18.11.2009.

Окрім того, у відзиві зазначив, що особа, яка має право на відшкодування, а саме ОСОБА_3, відповідно до ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», повинен був звернутися у протягом трьох днів до відповідача з заявою про виплату відшкодування шкоди завданого ОСОБА_4, проте, відповідна заява подана не була. Також в матеріалах справи не міститься жодного документа, який підтверджує про повідомлення Відповідача про ДТП.

У поясненнях по справі позивач спростовува заперечення відповідача посилаючись на наступне.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_3 транспортного засобу марки «Ніссан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

А тому, враховуючи зазначене, ні вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобов'язанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, у Позивача виникло право вимоги до Відповідача у порядку регресу і підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування»та 993, 1194 ЦК України на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Позивач у поясненнях акцентував свою увагу на тому, що дану позицію підтримує Верховний Суд України у своїй постанові від 25 листопада 2008 року.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 07.06.2010р. відповідачу була направлена заява на виплату страхового відшкодування в порядку №295д/09 (копія вимоги в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував, суму страхового відшкодування на розрахунковий рахунок позивача не провів.

Згідно статті 9 Закону України «Про страхування»страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування в порядку регресу відповідачем на рахунок позивача не проведена, а відповідно до Закону України «Про страхування»відшкодуванню підлягає оцінена шкода, а відтак враховуючи розмір франшизи, у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 25 791,60 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача про стягнення з Відповідача 25 791,60 грн. шкоди в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена Позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, повязані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в сумі 257,92 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) 25 791 (двадцять пять тисяч сімсот девяносто одна) грн. 60 коп., 257 (двісті пятдесят сім) грн. 92 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Л.В.Прокопенко