Рішення № 20532172, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 33/31920.12.11

Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»

до приватного підприємства «Фасад-Матеріали»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_1; 2) ОСОБА_2

про стягнення 8737655,12 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3. - представник за довіреністю б/н від 19.08.2011 року;

від відповідача: не зявився;

від третіх осіб: 1) не зявився;

2) не зявився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до приватного підприємства «Фасад-Матеріали»про стягнення 8737655,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС», назву якого було змінено на відкрите акціонерне товариство Банк «Траст», та приватним підприємством «Фасад-Матеріали» (відповідач) була укладена кредитна угода № 150, згідно з п. 1.2. якого на підставі укладених між сторонами відповідних договорів, кредитор може надати кредитні продукти: відкрити клієнту кредитну лінію та акредитив, надати гарантію, овердрафт та транш. Сторони домовились, що загальний розмір кредитних ресурсів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 1500000,00 доларів США.

На підставі вказаної кредитної угоди між сторонами були укладені договори про надання траншу №.0001499/150 від 01.04.2008 року та №.0003113/150 від 24.06.2008 року.

Згідно п.1.1. договору про надання траншу від 01.04.2008 року № S011.0001499/150 кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та цього договору надає позичальнику грошові кошти (надалі у тексті кредит) в сумі 1000000,00 доларів США строком до 01.04.2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 17% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

Згідно п.1.1. договору про надання траншу від 24.06.2008 року № S011.0003113/150 кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та цього договору надає позичальнику грошові кошти (надалі у тексті кредит) в сумі 288660,00 доларів США строком до 24.06.2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 15,5% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

Відкрите акціонерне товариство Банк «РНС»на виконання умов договорів надав відповідачеві кредит, що підтверджується меморіальними ордерами №VOshega-271 від 01.04.2008 р. на суму 1000000,00 доларів США, № VOshega-5832 від 24.06.2008 р. на суму 288660,00 доларів США.

30.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»був укладений договір факторингу № 4, згідно з п.1.1. якого фактор (позивач) зобовязується здійснити фінансування клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі договірної вартості прав вимоги, а клієнт відступає факторові права вимоги, які належать клієнту, і зобовязується здійснити оплату ціни договору у якості плати (компенсації за послугу факторингу) за фінансування у розмірі, встановленому цим договором.

30.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»був підписаний акт прийому-передачі документації за договором факторингу № 4 від 30.12.2009 року.

Факт передачі документації за договором факторингу № 4 від 30.12.2009 року також підтверджується листом від 05.04.2011 року за вих. № 105.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 150-G-1 від 01.04.2008 року, за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати за зобовязаннями приватного підприємства «Фасад-Матеріали», що виникають з кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та додатків до неї, які є її невідємними частинами. До договору поруки № 150-G-1 від 01.04.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 від 13.05.2009 року, якою були внесені зміни до п. 2.1. договору поруки.

Також, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна № 150-3-3 (з майновим поручителем) предметом застави за яким є транспортний засіб марки ACURA, модель MDX, 2007 року випуску, колір синій, державний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип - легковий універсал.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та приватним підприємством «Фасад-Матеріали»(заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна № 150-Р-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. 24.06.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2566. Предметом застави за даним договором є мобільна змішувальна установка, марка GOKER MOBILA 2008 року випуску, реєстраційний номер 44806АА, заводський номер NGM60-80/57.

Відповідно з п.п.1 п. 6.1. договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання, забезпеченого заставою згідно з цим договором.

26.02.2010 року між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»було укладено договір про відступлення прав за договором рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстрований в реєстрі за № 150, за умовами якого первісний заставодержатель відступає новому заставодержатель (ТОВ «Траст Фінанс») право вимоги у відповідності до застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року.

Станом на 20.04.2011 року заборгованість відповідача за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 становить 2233685,24 грн., що складається: з заборгованості за кредитом в розмірі 756493,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 34191,94 грн.

Станом на 20.04.2011 року заборгованість відповідача за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 становить 6503969,88 грн., що складається: з заборгованості за кредитом в розмірі 2040312,04 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 261978,18 грн.

Відповідно до п. 3.4. договорів про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150, від 24.06.2008 року №.0003113/150 у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5% відсотка від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього пункту договору, буде меншою 15 грн., сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 грн. за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 у сумі 1443000,20 грн. та пеню за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 у сумі 4201679,66 грн.

11.05.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 118 про задоволення вимог заставодержателя. 07.06.2011 року позивач отримав від відповідача заперечення про задоволення вимог заставодержателя.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 в сумі 2233685,24 грн., заборгованість за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 в сумі 6503969,88 грн., звернути стягнення на предмет застави по договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року в рахунок заборгованості в сумі 8737655,12 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.11.2011 року порушено провадження у справі № 33/319, розгляд справи призначено на 28.11.2011 року.

У судове засідання 28.11.2011 року представники відповідача та третіх осіб не зявилися, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/319 від 02.11.2011 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень за № 16679899, № 16679856, № 16679872 відповідно, але 25.11.2011 року через загальний відділ діловодства відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача зявився, виконав вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/319 від 02.11.2011 року.

Відповідно до ст. ст. 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи факт неявки в судове засідання представників відповідача та третіх осіб, суд відклав розгляд справи на 12.12.2011 року.

У судове засідання 12.12.2011 року представники сторін зявилися.

Представник відповідача підтримав подану заяву про зупинення провадження по справі, яка надійшла до Господарського суду м. Києва 09.12.2011 року.

Представник позивача заперечував проти заявленої заяви.

Суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про зупинення провадження по справі у звязку з його необгрунтованістю.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву на виконання вимог ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/319 від 02.11.2011 року.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 20.12.2011 року.

У судове засідання 20.12.2011 року представники відповідача та третіх осіб не зявилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином, але 19.12.2011 року через загальний відділ діловодства третя особа-2 подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача в судове засідання зявився, надав заяву про уточнення позовних вимог.

Суд відмовив у задоволенні клопотання позивача та третьої особи-2 про відкладення розгляду справи у звязку з його необгрунтованістю.

Представник позивача повідомив, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 34191,94 грн. згідно платіжних доручень від 30.11.2011 року в розмірі 18000,00 грн., від 06.12.2011 року в розмірі 16192,00 грн. та банківської виписки по особовому рахунку за період з 31.10.2011 року по 14.12.2011 року та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 в сумі 2199493,30 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 756493,10 грн., пені в сумі 1443000,20 грн., заборгованість за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 в сумі 6503969,88 грн., що складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2040312,04 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 261978,18 грн., пені в сумі 4201 679,66 грн., в рахунок погашення заборгованості в розмірі 8703463,18 грн. звернути стягнення на предмет застави по договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року, який належить на праві власності приватному підприємству «Фасад-Матеріали»- мобільна змішувальна установка, марка GOKER MOBILA 2008 року випуску, реєстраційний номер 44806АА, заводський номер NGM60-80/57, шляхом реалізації майна на прилюдних торгах та просив стягнути витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

31.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС», назву якого було змінено на відкрите акціонерне товариство Банк «Траст», та приватним підприємством «Фасад-Матеріали»(відповідач) була укладена кредитна угода № 150, згідно з п. 1.2. якого на підставі укладених між сторонами відповідних договорів, кредитор може надати кредитні продукти: відкрити клієнту кредитну лінію та акредитив, надати гарантію, овердрафт та транш. Сторони домовились, що загальний розмір кредитних ресурсів за договорами в межах цієї угоди не повинен перевищувати 1500000,00 доларів США.

На підставі вказаної кредитної угоди між сторонами були укладені договори про надання траншу №.0001499/150 від 01.04.2008 року та №.0003113/150 від 24.06.2008 року.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно п.1.1. договору про надання траншу від 01.04.2008 року № S011.0001499/150 кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та цього договору надає позичальнику грошові кошти (надалі у тексті кредит) в сумі 1000000,00 доларів США строком до 01.04.2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 17% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

Згідно п.1.1. договору про надання траншу від 24.06.2008 року № S011.0003113/150 кредитор на положеннях та умовах кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та цього договору надає позичальнику грошові кошти (надалі у тексті кредит) в сумі 288660,00 доларів США строком до 24.06.2011 року включно зі сплатою відсотків в розмірі 15,5% річних, виходячи з фактичної кількості календарних днів у році, а позичальник зобовязується повернути наданий кредит сплатити відсотки та комісії за кредитом у встановлений даним договором строк та виконати інші зобовязання за цим договором в повному обсязі.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Відкрите акціонерне товариство Банк «РНС»на виконання умов договорів надав відповідачеві кредит, що підтверджується меморіальними ордерами №VOshega-271 від 01.04.2008 р. на суму 1000000,00 доларів США, № VOshega-5832 від 24.06.2008 р. на суму 288660,00 доларів США.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1. договору про надання траншу від 01.04.2008 року № S011.0001499/150 погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведених у додатку № 1 до цього договору, який є його невідємною частиною надалі у тексті «графік».

Відповідно до п. 3.1. договору про надання траншу від 24.06.2008 року № S011.0003113/150 погашення кредиту та сплата відсотків за його користування здійснюється в порядку та строки згідно графіка повернення кредиту і сплати відсотків, наведених у додатку № 1 до цього договору, який є його невідємною частиною надалі у тексті «графік».

Відповідно до ч. 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

30.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»був укладений договір факторингу № 4, згідно з п.1.1. якого фактор (позивач) зобовязується здійснити фінансування клієнта шляхом передання в його розпорядження грошових коштів у розмірі договірної вартості прав вимоги, а клієнт відступає факторові права вимоги, які належать клієнту, і зобовязується здійснити оплату ціни договору у якості плати (компенсації за послугу факторингу) за фінансування у розмірі, встановленому цим договором.

30.12.2009 року між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»був підписаний акт прийому-передачі документації за договором факторингу № 4 від 30.12.2009 року.

Факт передачі документації за договором факторингу № 4 від 30.12.2009 року також підтверджується листом від 05.04.2011 року за вих. № 105.

Згідно з статтею 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

11.05.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 118 про задоволення вимог заставодержателя. 07.06.2011 року позивач отримав від відповідача заперечення про задоволення вимог заставодержателя.

В процесі розгляду справи відповідач сплатив заборгованість в сумі 34191,94 грн. згідно платіжних доручень від 30.11.2011 року в розмірі 18000,00 грн., від 06.12.2011 року в розмірі 16192,00 грн. та банківської виписки по особовому рахунку за період з 31.10.2011 року по 14.12.2011 року, копії яких надав представник позивача.

Станом на 20.12.2011 року основна заборгованість за кредитом відповідача за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 становить 756493,10 грн., основна заборгованість за кредитом за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 становить 2040312,04 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом становить 261978,18 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає обґрунтованими вимоги щодо основної заборгованості за кредитом по договору про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 в розмірі 756493,10 грн., вимоги щодо основної заборгованості за кредитом по договору про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 в розмірі 2040312,04 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 261978,18 грн., які є належним чином доведені, документально підтверджені і відповідачем не спростовані.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.4. договорів про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150, від 24.06.2008 року №.0003113/150 у разі прострочення позичальником зобовязань з погашення кредиту та/або сплати відсотків за його користування та/або інших платежів згідно умов цього договору, позичальник зобовязаний сплатити на користь кредитора пеню. За домовленістю сторін пеня встановлюється в розмірі 0,5% відсотка від суми прострочених зобовязань за кожен день прострочення. Якщо сума пені, розрахована згідно умов цього пункту договору, буде меншою 15 грн., сума пені автоматично вважається такою, що становить 15 грн. за кожний день прострочення виконання зобовязання.

Позивач нарахував відповідачеві пеню за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0003113/150 у сумі 4201679,66грн. та пеню за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0001499/150 у сумі 1443000,20 грн.

Враховуючи приписи ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», відповідно до якої розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, таким чином розмір пені підлягає перерахунку.

Розрахунок пені за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0003113/150:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

2302290.2220.04.2010 - 07.06.20104910.2500 %0.056 %*63360.29

2302290.2208.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*35953.57

2302290.2208.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*35385.89

2302290.2210.08.2010 - 20.10.2010727.7500 %0.042 %*70393.31

Таким чином, пеня за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0003113/150 становить 205093,06 грн.

Розрахунок пені за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0001499/150:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

790685.0420.04.2010 - 07.06.20104910.2500 %0.056 %*21760.09

790685.0408.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*12347.68

790685.0408.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*12152.72

790685.0410.08.2010 - 20.10.2010727.7500 %0.042 %*24175.47

Таким чином, пеня за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0001499/150 становить 70435,96 грн.

Таким чином, сума пені за договором про надання траншу від 01.04.2008 року №.0003113/150 за перерахунком суду становить 205093,06 грн. та пеню за договором про надання траншу від 24.06.2008 року №.0001499/150 за перерахунком суду становить 70435,96 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені договорами про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 та від 24.06.2008 року №.0003113/150 в розмірі 5369150,84 грн. не підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 150-G-1 від 01.04.2008 року, за умовами якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобовязання перед кредитором відповідати за зобовязаннями приватного підприємства «Фасад-Матеріали», що виникають з кредитної угоди № 150 від 31.03.2008 року, та додатків до неї, які є її невідємними частинами. До договору поруки № 150-G-1 від 01.04.2008 року було укладено додаткову угоду № 1 від 13.05.2009 року, якою були внесені зміни до п. 2.1. договору поруки.

Також, у забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна № 150-3-3 (з майновим поручителем) предметом застави за яким є транспортний засіб марки ACURA, модель MDX, 2007 року випуску, колір синій, державний номер НОМЕР_1, № шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип - легковий універсал.

У забезпечення виконання зобов'язань відповідача за кредитними договорами між відкритим акціонерним товариством Банк «РНС»та приватним підприємством «Фасад-Матеріали»(заставодавець) було укладено договір застави рухомого майна № 150-Р-2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4. 24.06.2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 2566. Предметом застави за даним договором є мобільна змішувальна установка, марка GOKER MOBILA 2008 року випуску, реєстраційний номер 44806АА, заводський номер NGM60-80/57.

26.02.2010 року між відкритим акціонерним товариством Банк «Траст»та товариством з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»було укладено договір про відступлення прав за договором рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5., зареєстрований в реєстрі за № 150, за умовами якого первісний заставодержатель відступає новому заставодержатель (ТОВ «Траст Фінанс») право вимоги у відповідності до застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року.

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу»застава це спосіб забезпечення зобовязань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше вставлено законом (право застави).

Відповідно до п.3 ч.2 статті 592 ЦК України у випадках встановлених договором заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобовязання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави.

Відповідно з п.п.1 п. 6.1. договору застави рухомого майна № 150-3-3 (з майновим поручителем) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання за основним договором, забезпеченого заставою згідно з цим договором.

Відповідно з п.п.1 п. 6.1. договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку невиконання або неналежного виконання зобовязання, забезпеченого заставою згідно з цим договором.

Згідно статті 19 ЗУ «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Частиною 1 статті 20 ЗУ «Про заставу»передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

11.05.2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 118 про задоволення вимог заставодержателя. 07.06.2011 року позивач отримав від відповідача заперечення про задоволення вимог заставодержателя.

Відповідно до статей 572, 589, 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави є правом кредитора. Тому позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовом про стягнення боргу з відповідача, в т.ч. за рахунок звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року.

Оскільки приватне підприємство «Фасад-Матеріали»не виконало взяті на себе зобовязання за кредитною угодою № 150 від 31.03.2008 року, договорами про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150, від 24.06.2008 року №.0003113/150 та взяло на себе зобовязання відповідно до договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року забезпечити виконання зобовязань по кредитним договорам, таким чином, позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року в рахунок боргу в розмірі 3334312,34 грн. шляхом його реалізації на прилюдних торгах є обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача; - при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 15766,65 грн., на відповідача 9733,35 грн.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 145,92 грн., на відповідача 90,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 33, 34 ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Фасад-Матеріали»(02139, м. Київ, вул. Курнатовського, буд. 26, кв. 44; р/р 26004000713001 в ВАТ Банк «ТРАСТ», МФО 380474; код ЄДРПОУ 32205349) або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Траст Фінанс»(01014, м. Київ, вул.Сергія Струтинського, буд 8; код ЄДРПОУ 36520660) основну заборгованість за кредитом по договору про надання траншу від 01.04.2008 року №.0001499/150 в розмірі 756493 (сімсот пятдесят шість тисяч чотириста девяносто три) грн. 10 коп., пеню в сумі 70435 (сімдесят тисяч чотириста тридцять пять) 96 коп., основну заборгованість за кредитом по договору про надання траншу від 24.06.2008 року №.0003113/150 в розмірі 2040312 (два мільйони сорок тисяч триста дванадцять) грн. 04 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 261978 (двісті шістдесят одну тисячу девятсот сімдесят вісім) грн. 18 грн., пеню в сумі 205093 (двісті пять тисяч девяносто три) 06 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 9733 (девять тисяч сімсот тридцять три) 35 коп. та 90 (девяносто) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в рахунок погашення заборгованості в розмірі 3334312,34 грн. звернути стягнення на предмет застави по договору застави рухомого майна № 150-Р-2 від 24.06.2008 року, який належить на праві власності приватному підприємству «Фасад-Матеріали»- мобільна змішувальна установка, марка GOKER MOBILA 2008 року випуску, реєстраційний номер 44806АА, заводський номер NGM60-80/57, шляхом реалізації майна на прилюдних торгах.

3. В частині стягнення пені в розмірі 5369150,84 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий

Дата підписання рішення: 27.12.2011 року