Рішення № 20532171, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/32621.12.11 За позовною заявою Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбудсервіс"

Про стягнення суми боргу в розмірі 59209, 81 грн. Суддя Блажівська О.Є

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2, пред. за дов. №1556 від 17.08.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.10.2011 року справу № 24/326 відповідно розпорядження № 04-1/1179 від 21.10.11, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, справу передано на розгляд судді Блажівській О.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 23.11.2011 року.

У судове засідання 23.11.2011 року представник позивача з'явився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Суд зобовязав представника позивача надати банківську довідку.

Суд зобовязав представника позивача надати акт звіряння взаємних розрахунків.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи. В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2011 року розгляд справи відкладено на 21.12.2011 року.

У судове засідання 21.12.2011 року представник позивача зявився.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Представник позивача надав усні пояснення щодо моменту виникнення суми заборгованості.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.12.2011 року не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 21.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

01.08.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Атомбудсервіс», як замовником (надалі - відповідач) та приватним підприємцем ОСОБА_1, як виконавцем (надалі - позивач), було укладено договір на виконання комплексу геодезичних робіт № 04/08 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає та сплачує, а виконавець виконує топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки замовника в масштабі 1:500.

01.08.2008 р. сторонами погоджено технічне завдання на викоання комплексу геодезичних робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору вартість геодезичних робіт визначається кошторисом на топографо-геодезичні роботи та протоколом узгодження договірної ціни, який є невідємною частиною цього договору у вигляді додатку № 1 до даного договору.

Згідно протоколу погодження договірної ціни вартість робіт складає 70481,27 грн.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що оплата здійснюється наступним чином:

3.2.1. до початку виконання комплексу геодезичних робіт, замовник переводить на підготовчо-організаційні міроприємства узгоджений обома сторонами аванс в сумі 30000,00 грн. без ПДВ на розрахунковий рахунок виконавця вказаний в цьому договорі чи іншим зручним способом;

3.2.2. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні.

3.2.3. Оплата здійснюється замовником на підставі цього договору. При здійсненні платежу замовник обовязково має вказувати в платіжному дорученні номер і дату даного договору.

3.2.4. Розрахунок за виконанні геодезичні роботи замовник здійснює на протязі 5 календарних днів, після підписання ним акту про виконанні геодезичні роботи.

26.08.2008 р. відповідачем перераховано на користь позивача аванс у розмірі 30000,00 грн. згідно договору.

На виконання умов договору позивачем виконано роботи згідно умов укладеного між сторонами договору на загальну суму 70481,27 грн., що підтверджується актом № 03/05/08 від 01.09.2008 р., підписаним та скріпленим печатками від обох сторін.

В якості оплати за виконанні роботи 24.02.2009 р. відповідач перерахував на користь позивача 10000,00 грн.

Станом на час вирішення справи судом заборгованість відповідача перед позивача з оплати виконаних позивачем робіт за договором складає 30781,27 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків між сторонами, підписаний та скріплений печатками з обох сторін станом на 18.09.2009 р., відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 30781,27 грн.

Проте, судом відмічається, що акт звірки взаємних розрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами (накладними, рахунками), але позивач додав до позовної заяви акт № 03/05/08 від 01.09.2008 р., яким підтверджується виконання робіт за договором та банківські виписки, що підтверджують суму боргу.

Відповідачем жодних доказів в підтвердження факту здійснення повного розрахунку з позивачем до матеріалів справи не надано.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобовязаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач доказів повного виконання умов договору щодо оплати робіт не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобовязань на загальну суму 30781,27 грн. підтверджується матеріалами справи.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 18827,43 грн., 3 % річних у розмірі 2852,98 грн. та пеню у розмірі 7048,13 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4. договору у випадку порушення строку визначеного п. 3.2.4. договору, замовник за вимогою виконавця виплачує в його користь пеню у розмірі 0,1 % від вартості геодезичних робіт за звітний період за кожний день прострочки, але не більше 10 % від суми договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обовязковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими, однак, такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з того, що за несвоєчасне виконання зобовязання за договором з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 4789,57 грн., розрахована судом з урахуванням періоду прострочення з 07.09.2008 р. по 07.03.2009 р., з урахуванням часткової оплати 24.02.2009 р. та з урахуванням зміни розміру облікової ставки НБУ.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат у розмірі 18827,43 грн., 3 % річних у розмірі 2852,98 грн., то відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, за розрахунком суду, розмір інфляційних втрат, що підлягає стягненню з відповідача складає 11441,72 грн., а розмір 3 % річних складає 2852,98 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: сума основного боргу у розмірі 30781,27 грн., пеню у розмірі 4789,57 грн., інфляційні втрати у розмірі 11441,72 грн. та 3 % річних у розмірі 2852,98 грн.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомбудсервіс" (03067, м. Київ, Соломянський р-н, вул. Гарматна, буд. 8, ідентифікаційний код 24738986) на користь Фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму основного боргу у розмірі 30781(тридцять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн. 27 коп., пеню у розмірі 4789(чотири тисячі сімсот вісімдесят девять) грн. 57 коп., інфляційні втрати у розмірі 11441(одинадцять тисяч чотириста сорок одну) грн. 72 коп., 3 % річних у розмірі 2852 (дві тисячі вісімсот пятдесят дві) грн. 98 коп., суму державного мита в розмірі 498 (чотириста девяносто вісім) грн. 66 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 198 (сто девяносто вісім) 76 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 26.12.2011 року