Рішення № 20532165, 26.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/283-10/49326.12.11 За позовом Державної організації медичного автотранспорту м. Києва

«Київмедавтотранс»

до Військової частини А-1225

про відшкодування шкоди

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 452 від 26.05.2009 року);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 646 від 16.08.2010р.).

В судовому засіданні 26 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державна організація медичного автотранспорту міста Києва «Київмедавтотранс»(надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А-1225 (далі по тексту відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 25733,72 грн., завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі 23 584,20 грн. збитку, 162,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 372,78 грн. 3% річних та 1 614,74 грн. інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що майну позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм транспортного засобу, що належить відповідачу.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року, у справі № 25/283 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2010 року касаційну скаргу Державної організації медичного автотранспорту м. Києва «Київмедавтотранс»задоволено частково. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 року та рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2010 року у справі № 25/283 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Справу передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2010 року справа прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 10.01.2011 року.

В судовому засіданні 10.01.2011 року по справі було оголошено перерву до 3.02.2011 року.

Ухвалою від Господарського суду міста Києва від 3.02.2011 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз у звязку з чим провадження зупинено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 року провадження у справі було поновлено, у звязку з поверненням на адресу суду матеріалів справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз з повідомленням про неможливість проведення експертизи, розгляд справи призначено на 9.06.2011 року.

Ухвалою від Господарського суду міста Києва від 9.06.2011 року у справі призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз у звязку з чим провадження зупинено.

Через канцелярію до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення № 6158/11-16 про неможливість дачі висновку судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2011р. поновлено провадження по справі, розгляд справи призначений на 19.12.2011р.

19 грудня 2011 року в судовому засіданні оголошено перерву до 26 грудня 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2006 року у м. Києві по вул. О. Теліги сталася дорожньо-транспортна пригода: транспортний засіб «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3., зіткнувся з автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_3. мав законне право на керування автомобілем Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується подорожнім листом легкового автомобіля № 322915 (копія листа міститься в справі).

Автомобіль «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить позивачу, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 26.11.2004 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

В результаті зазначеної ДТП автомобіль «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження передньої частини, лівих дверей та вітрового скла, що відображено у довідці ДАІ від 18.08.2006р., протоколі огляду транспортного засобу від 23.08.2006р. та звіті № 1688 про оцінку автомобіля від 23.08.2006р. (копії відповідних документів містяться в матеріалах справи).

Розмір матеріального збитку, завданого майну позивача в результаті зазначеного ДТП склав 49084,20 грн., про що зазначено у звіті № 1688 про оцінку автомобіля від 23.08.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи 27.11.2008р. Моторно-транспортним бюро України позивачу було виплачено страхове відшкодування в сумі 25 500,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку за 27.11.2008р. (копія міститься в справі).

Таким чином, розмір невідшкодованої шкоди складає - 23584,20 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені додаткові фінансові витрати по оплаті за проведення експертних послуг в розмірі 162,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2992 від 18.09.2006р. (копія платіжки в справі).

У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 3.12.2007р. особою, винною у скоєні ДТП є ОСОБА_4, який безпосередньо і керував автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Автомобіль «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою № 1992 від 18.09.2008р виданою Міністерством оборони України (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 11112 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

В постанові від 25.11.2010р. у справі 25/283 Вищий господарський суд України вказав, що право вимоги у позивача саме до відповідача виникло 3.12.2007 року, коли було ухвалено постанову Шевченківським районним судом м. Києва про визнання винним у ДТП водія відповідача, тому позов предявлено 16.07.2010р. в межах трирічного строку позовної давності, який є загальним до вимог про відшкодування шкоди. Окрім цього, Вищий господарський суд України вказав, що внаслідок відмови в позові лише з підстав пропуску позивачем строку позовної давності, судами не було встановлено обставин справи щодо наявності або відсутності складу цивільного правопорушення, що входить до предмету доказування у даній справі, і є порушенням ст. 43 ГПК України.

Так, на виконання викладених Вищим господарським судом України в постанові від 25.11.2010р. у справі 25/283 вказівок, ухвалою від 22.11.2011р. господарським судом було запропоновано сторонам надати суду додаткові наявні та не представлені суду докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень.

На виконання вимог ухвали суду від 22.11.2011р. позивачем було надано до матеріалів справи Свідоцтво № 416 видане Міністерством юстиції України на імя Дикого Володимира Петровича, яке свідчить про кваліфікацію остатнього в якості судового експерта, а 21.12.2011р. через канцелярію до суду від відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Як вже було встановлено судом, внаслідок ДТП, що сталася 18.08.2006р. у м. Києві по вул. О. Теліги належному на праві власності позивачу майну, зокрема, автомобілю «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, було завдано шкоди, шляхом його пошкодження в ДТП автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_4.

Частино 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу»передбачено, що судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Згідно ст. 10 Закону України «Про судову експертизу»судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Як визначено зі звіту про оцінку автомобіля № 1688 від 23.08.2006р., проведеного судовим експертом ОСОБА_4, розмір матеріального збитку, завданого майну позивача в результаті зазначеного ДТП склав 49084,20 грн. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5. має кваліфікацію судового експерта із спеціальності товарознавча та автотоварознавча експертизи, про що свідчить свідоцтво видане на його імя Міністерством юстиції України за № 416.

За таких обставин, суд приймає в якості належного та достатнього доказу звіт № 1688 від 23.08.2006р., що підтверджує розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 в ДТП, що трапилося 18.08.2006р.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 3.12.2007р. особою, винною у скоєні ДТП є ОСОБА_4, який керував автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Таким чином, доведеним з боку позивача є наявність вини ОСОБА_4. у спричиненні ДТП, що відбулося 18.08.2006р.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Судом встановлено, що транспортний засіб «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить відповідачу, що підтверджується довідкою № 1992 від 18.09.2008р виданою Міністерством оборони України, а гр. ОСОБА_4 на час ДТП перебував на посаді техніка-водія відділення оперативних та спеціальних машин групи оперативних машин автомобільної колони військової частини А 1225, що підтверджується довідкою Міністерства оборони України (копії документів містяться в справі).

Зважаючи на встановлену в постанові від 3.12.2007р. Шевченківським районним судом м. Києва при розгляді справи № 3-42329/2007 винність Дегтяр Владислава Анатолійовича у спричиненні ДТП, що мало місце 18.08.2006р., внаслідок чого ОСОБА_4. своїми діями порушив п.п. 12.1, 12.9 «а»ПДР України та спричинив пошкодження належному на праві власності позивачу автомобіля «Фенікс», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, суд приходить до висновку про наявність в діях Дегтяр Владислава Анатолійовича складу цивільного правопорушення. В свою чергу, зважаючи на те, що гр. ОСОБА_4. на час ДТП перебував на посаді техніка-водія відділення оперативних та спеціальних машин групи оперативних машин автомобільної колони військової частини А 1225, а також те, що транспортний засіб «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_2 належить саме відповідачу, обґрунтованим є звернення позивача про відшкодування шкоди саме до Військової частини А-1225, як відповідальної юридичної особи за завдану майну позивача в ДТП шкоду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення 23 584,20 грн. збитку та 162,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Викладені відповідачем у клопотанні про відмову у задоволенні позовних вимог обставини є необґрунтованими та не спростовують доказів, наданих позивачем в підтвердження своїх вимог. Твердження відповідача про те, що строк позовної давності відносно заявленого позову сплив 10.10.2009р. є недоведеними, оскільки позов подано в межах трирічного строку позовної давності, який є загальним до вимог про відшкодування шкоди, про що зазначено Вищим господарським судом України в постанові від 25.11.2010р. у справі 25/283.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних та втрат від інфляції, оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 23 584,20 грн. збитку та 162,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 455,25 грн. (237,47 грн. державного мита та 217,78 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1225 (ідентифікаційний код: 22992781, адреса: 04176, м. Київ вул. Електриків, 33), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державної організації медичного автотранспорту м. Києва «Київмедавтотранс»(ідентифікаційний код: 01993807, адреса: 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-В, р/р 35429002001360 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 23 584,20 грн. (двадцять три тисячі пятсот вісімдесят чотири гривні 20 копійок), витрат на проведення автотоварознавчого дослідження - 162,00 грн. (сто шістдесят дві гривні) та судові витрати в сумі 455,25 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 25 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 28.12.2011р.