Рішення № 20531988, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/30419.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет комунікації»

про стягнення коштів в порядку регресу

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 0315 від 16.05.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет комунікації»(відповідач) грошових коштів в порядку регресу в розмірі - 5166,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху особою, яка перебуває у трудових відносинах з відповідачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу, та зупинено провадження у справі до надання висновків експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4.04.2011 року, у звязку з поверненням на адресу суду матеріалів справи Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз з повідомленням про неможливість проведення експертизи, оскільки сторонами не виконані умови ухвали суду, поновлено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 14.04.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2011 року у справі призначено повторну автотоварознавчу експертизу, та зупинено провадження у справі до надання висновків експертизи.

Матеріали справи повернуті Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 4247/11-16, що відповідно свідчить про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 року поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.12.2011р.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 квітня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна», правонаступником якого є позивача, що підтверджується статутом (копія статуту в справі, далі по тексту - Страховик) та Закритим акціонерним товариством «Голландія України»(надалі - Страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів № 021.06557.36 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту Договір страхування або Договір).

Обєктом Договору страхування є автомобіль «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Транспортний засіб «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (належним чином засвідчена копія свідоцтва міститься в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 10.08.2006р. по вул. Леонтовича в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що знаходився під керуванням ОСОБА_2, а також транспортним засобом «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, що знаходився під керуванням ОСОБА_3.

В результаті ДТП автомобіль «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було пошкоджено, що підтверджується довідкою, виданою органами МВС України на імя ОСОБА_2 (копія довідки в справі).

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що гр. ОСОБА_2 мав законне право на керування автомобілем «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його імя та подорожнім листом службового легкового автомобіля серія ПЗС № 034330 (копія посвідчення та листа в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь Страхувальника страхове відшкодування в розмірі 5166,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 619 від 16.01.2007р. (належним чином засвідчена копія платіжки міститься в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом від 3.01.2006р. (належним чином засвідчена копія страхового акту міститься в матеріалах справи).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування»страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Зі змісту постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 1.09.2006р. (належним чином засвідчена копія постанови міститься в матеріалах справи) вбачається, що дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України.

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено, що транспортний засіб «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 належить відповідачу, що підтверджується довідкою УДАІ в місті Києві № 10/24422вх, а гр. ОСОБА_3 на час ДТП перебував з ТОВ «Інтернет комунікації»у трудових відносинах, про що вбачається з постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 1.09.2006р. (копії документів містяться в справі).

В абзаці 2 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»встановлено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Абзацом 3 зазначеного пункту передбачено, що не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. ін.).

Пунктом 5 вищезазначеної постанови встановлено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, що трапилося 10.08.2006р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно з розрахунком складає 6373,66 грн. (належним чином засвідчена копія калькуляції міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 19.12.2007р. та 12.07.2009р. направляв на адресу відповідача регресні вимоги (належним чином засвідчені копії листів містяться в справі). Позивач зазначає, що на час розгляду справи відповідач суму страхового відшкодування в порядку регресу на рахунок ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»не провів.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за № 4247/11-16 по справі 10/304 встановлено, що матеріальний збиток, який завдано власникові автомобіля «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, що сталася 10.08.2006р. з урахуванням обставин ДТП, складає: 6733,64 грн.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, оскільки доведеним позивачем є факт заподіяння працівником відповідача страхувальнику позивача шкоди, завданої ОСОБА_3 внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталося 10.08.2006р., шляхом пошкодження транспортного «ВАЗ 21110», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

З огляду на все вищевикладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи положення ст. ст. 993, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», зважаючи на встановлену Шевченківським районним судом м. Києва винність гр. ОСОБА_3 в спричиненні ДТП, що мало місце 10.08.2006р., а також перебування гр. ОСОБА_3 на час вчинення ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Інтернет комунікації», що було встановлено Шевченківським районним судом м. Києва при розгляді справи № 3-26560/06, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану гр. ОСОБА_3 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 в розмірі 5166,55 грн. (сума відшкодованої позивачем шкоди).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1884,56 грн. (103,03 грн. - державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1546,56 грн. витрат за проведення експертизи) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернет комунікації»(ідентифікаційний код: 32560060, адреса: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 9), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(ідентифікаційний код: 20782312, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, р/р 26503028334127 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 5166,55 грн. (пять тисяч сто шістдесят шість гривень 55 копійок) та судові витрати в сумі 1884,56 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят чотири гривні 56 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 26.12.2011р.