Рішення № 20531984, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/50119.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор ЛД»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 305/11-11 від 22.11.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор ЛД»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (відповідач) заборгованості в розмірі 34117,60 грн.

Окрім цього, позивачем заявлені вимоги про стягнення - 1500,00 грн., як судових витрат за юридичні послуги адвоката.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором № К 7/08-08 від 7 серпня 2008 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплати вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

7 серпня 2008 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір № К 7/08-08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобовязується в порядку та на умовах договору поставити Покупцю товар, а Покупець зобовязується прийняти товар для реалізації через операторів оптової та роздрібної торгівлі, а також власної торгової мережі, та своєчасно здійснювати оплату за поставлений товар на умовах договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 231165,83 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі 138484,58 грн. та частково повернув товар на суму 58563,65 грн., а відтак, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором в розмірі 34117,60 грн., тобто 231165,83 грн. 58563,65 грн. 138484,58 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 7 серпня 2008 року між сторонами укладено договір № К 7/08-08 згідно п. 1.1 якого Продавець зобовязується в порядку та на умовах договору поставити Покупцю товар, а Покупець зобовязується прийняти товар для реалізації через операторів оптової та роздрібної торгівлі, а також власної торгової мережі, та своєчасно здійснювати оплату за поставлений товар на умовах договору.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач передав товар на загальну суму 231165,83 грн., що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи), а відповідач отримав відповідний товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача на видаткових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 3.7. Договору Покупець-Реалізатор зобов'язаний 20-го числа кожного місяця перераховувати на рахунок Продавця гроші за реалізований товар, згідно проведеним звіркам реалізованого товару.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що Покупець частково розрахувався з Продавцем за товар на загальну суму 138 484,58 грн., що підтверджується банківськими (копії виписок містяться в справі) та частково повернув товар на суму 58563,65 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як слідує з матеріалів, в порядку досудового врегулювання спору позивач 15.07.2011р. та 24.10.2011р. повторно, направляв відповідачу листи-вимоги про сплату боргу за Договором на суму, в тому числі, 34117,60 грн. (копії вимог містяться в матеріалах справи). Факт надсилання вимог позивачем на адресу відповідача підтверджується фіскальними чеками про оплату відправки поштової кореспонденції №№ 1339 та 3697 відповідно (копії документів містяться в справі).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 4.11.2011р. та 24.11.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимог ухвал суду від 4.11.2011р. та 24.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар та доказів повернення товару у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позові, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 34117,60 грн., з розрахунку: 231165,83 грн. (загальна вартість товару) 58563,65 грн. (вартість поверненого товару) 138484,58 грн. (сума часткових проплат за товар).

Судом встановлено, що 1 липня 2011 року між позивачем (Клієнт) та ОСОБА_3 (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг адвокатом (копія договору міститься в справі).

Згідно акту приймання-передачі наданих юридичних послуг б/н від 25.10.2011р. вартість послуг Виконавця склала 1500,00 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи), які Клієнт повинен був перерахувати в строк до 1.11.2011р. (п. 5.1. договору).

Дослідивши викладені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків (витрат на юридичні послуги) в розмірі 1 500,00 грн., суд дійшов висновку, що заявлені вимоги є необґрунтованими виходячи з наступного.

У відповідності з пунктом 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 4.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(з наступними доповненнями і змінами) зазначено: «Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи». У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Враховуючи здатність кожної особи бути позивачем та відповідачем у суді, самостійним вибором позивача конкретного адвоката (Виконавця), який надаватиме йому юридичні послуги, зважаючи на те, що на призначені судом судові засідання адвокат до суду не зявлявся, хоча, відповідно до умов Договору надає послуги щодо захисту інтересів Клієнта в органах судової влади, а також те, що позовна заява підписана не Виконавцем, що унеможливлює суд зробити висновок про те, що позовна заява для звернення до суду складалася саме Виконавцем, враховуючи тривалість розгляду і складність справи, а також те, що доказів перерахування на користь адвоката 1500,00 грн. позивач до суду не представив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків (витрат на юридичні послуги) в сумі 1 500,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати позивача в сумі 577,18 грн. (341,18 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1; свідоцтво про держ. реєстрацію серія НОМЕР_2 від 15.10.2000р.), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екватор ЛД»(ідентифікаційний код: 35151485, адреса: 83108, м. Донецьк, вул. Новочеркаська, 54, р/р: 26001000000444 в ПАО «Всеукраїнський банк розвитку», МФО: 380719), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 34117,60 грн. (тридцять чотири тисячі сто сімнадцять гривень 60 копійок) та судові витрати в сумі 577,18 грн. (пятсот сімдесят сім гривень 18 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 26.12.2011р.