Рішення № 20531976, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/48019.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ»

про розірвання договору та стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 3.10.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ»(відповідач) з вимогами розірвати договір про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 від 10 серпня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ»та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 4140,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 від 19 серпня 2011 року, зокрема, в порушення умов договору не передав позивачеві оплачений останнім товар, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогами розірвати договір та повернути сплачені кошти.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2011 року між позивачем (надалі Покупець або Замовник) та відповідачем (далі по тексту - Постачальник або Виконавець) (разом - сторони), було укладено договір про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 1.1., 1.2. якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання виготовити та передати у власність Замовника поліетиленові пакети (по тексту продукція або товар), вказану в додатковій угоді до Договору, а Замовник приймає на себе обовязок прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає, що в серпні 2011 року Виконавець виставив Замовнику на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-523, який Покупець в повному обсязі оплатив, при цьому, позивач вказує, що Продавець оплаченого товару не поставив, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має повернути перераховані за Договором кошти в розмірі 4140,00 грн. (належним чином засвідчена копія рахунку міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що порядку досудового врегулювання спору позивач, 30.08.2011р., звернувся до відповідача з листом за № 150 в якому вимагав у Продавця повернути на користь Покупця грошові кошти в розмірі 4140,00 грн. (копія претензії міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що на відповідний лист відповідач ніяким чином не відреагував, грошових коштів не повернув.

Окрім цього, позивач вказує, що внаслідок ухилення Виконавцем від виконання взятих на себе зобовязань по виготовленню та передачі товару Замовнику останній не бачить сенсу продовжувати дію Договору, внаслідок чого позивач просить суд розірвати Договір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 10 серпня 2011 року між сторонами укладено договір про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 згідно п.п. 1.1., 1.2. якого Замовник поручає, а Виконавець приймає на себе зобовязання виготовити та передати у власність Замовника продукцію, вказану в додатковій угоді до Договору, а Замовник приймає на себе обовязок прийняти та оплатити продукцію відповідно до умов Договору.

10 серпня між позивачем та відповідачем укладено додаток № 1 до Договору, зі змісту якого слідує, що загальна вартість тиражу товару складає 4140,00 грн., а термін її виготовлення 7 календарних днів (належним чином засвідчена копія додатку міститься в матеріалах справи).

В серпні 2011 року відповідач виставив позивачу на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-523, який Покупець в повному обсязі оплатив, що підтверджується платіжним дорученням № 1331 від 10.08.2011р. (належним чином засвідчені копії документів містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що Покупець, внаслідок непоставки товару Продавцем, в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з листом № 150 в якому вимагав повернути кошти за непоставлений товар в розмірі 4140,00 грн.

Позивач зазначає, що на час розгляду справи коштів по оплаченому позивачем товару за рахунком-фактурою № СФ-523 від 10.08.2011р. від відповідача не надійшло, що підтверджується довідкою від 24.11.2011р. (копія довідки міститься в матеріалах справи).

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 3.11.2011р. та 24.11.2011р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 3.11.2011р. та 24.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо поставки товару позивачу за оплаченим останнім рахунком-фактурою № СФ-523 від 10.08.2011р. або доказів повернення Продавцем на користь Покупця коштів за непоставлений товар, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця вартості оплаченого але не поставленого останнім товару за рахунком-фактурою № СФ-523 від 10.08.2011р. в розмірі 4140,00 грн.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Зважаючи, що доведеним з боку позивача є факт невиконання відповідачем взятих на себе зобовязань за Договором, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є вимоги позивача про розірвання договору про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 від 10 серпня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ».

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 423,00 грн. (187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір про виготовлення поліетиленових пакетів № 10/08 від 10 серпня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»(ідентифікаційний код: 32380145, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ»(ідентифікаційний код: 37387936, адреса: 02096, м. Київ, вул. Службова, 3, оф. 510).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламна агенція «СІТІ»(ідентифікаційний код: 37387936, адреса: 02121, м. Київ, Дарницький район, проспект Миколи Бажана, будинок 7, квартира 79, р/р 26000000742017 в ПАТ «Універсал Банк», м. Київ, МФО 322001), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна»(ідентифікаційний код: 32380145, адреса: 04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 9, р/р 26004702686426 АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 4140,00 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень) та судові витрати в сумі 423,00 грн. (чотириста двадцять три гривні). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 26.12.2011р.