Рішення № 20531973, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/47319.12.11 За позовом Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»

до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру

при державному комітеті України по земельних ресурсах»

третя особа Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 161 від 21.11.2011р.);

ОСОБА_2 (довіреність № 71 від 2.08.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 1171 від 26.09.2011р.);

від третьої особи: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Укртранснафта»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»(відповідач), третя особа - Державне підприємство «Одеський науково-дослідний інститут землеустрою», заборгованості в розмірі 3330,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором № 161022567 від 24 січня 2006 року належним чином не виконав, зокрема, не виконав попередньо оплачені позивачем послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2.11.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.11.2011 року.

В судовому засіданні 24.11.2011р. представником відповідача заявлене клопотання про заміну неналежного відповідача на Одеську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах».

Судом відмовлено у задоволенні відповідного клопотання з тих підстав, що у відповідності до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, тобто підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, а вказана відповідачем особа є філією, відокремленим підрозділом Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»та не є юридичною особою, тобто за своїм правовим статусом не може бути відповідачем в господарському судочинстві та, зокрема, відповідною стороною по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2011 року розгляд справи було відкладено до 19.12.2011 року.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта», правонаступником якого є позивач, що підтверджується п. 1.1. статуту (копія статуту міститься в справі, надалі - Замовник) та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах», що перейменоване в Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру»(наказ № 33 від 22.01.2009р. Державного комітету України із земельних ресурсів), в особі в.о. директора Одеської регіональної філії (далі по тексту - Виконавець) (разом - сторони), було укладено договір № 161022567 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір послуг), згідно умов п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику платні послуги з ведення державного реєстру земель, вартість яких складає 3 330,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Замовник оплатив виставлений Виконавцем рахунок за послуги на суму 3330,00 грн., при цьому, позивач вказує, що відповідач послуг не надав, внаслідок чого Замовник втратив інтерес до зобовязання та звернувся до Виконавця з вимогами про негайну сплату заборгованості, яка, за розрахунками позивача, становить 3330,00 грн. (вартість невиконаних робіт).

З відповідними твердженнями позивач відповідач не погоджувався та у своєму відзиві вказав, що по договору № 161022567 Виконавцем зроблено робіт на загальну вартість 2 730,60 грн. в тому числі «Перевірка та обробка інформації на магнітних носіях»- у повному обсязі, «Унесення відомостей до БДАС ведення ДЗК - на 50% від загальної вартості, в зв'язку з неможливістю внесення до БДАС. Виклавши у своєму відзиві заперечення відповідач звернув увагу суду також на той факт, що Одеською регіональною філією ДП «Центр державного земельного кадастру»вжито всіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вже було встановлено судом, 24 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах»в особі в.о. директора Одеської регіональної філії укладено договір № 161022567 відповідно до п. 1.1. якого Виконавець надає Замовнику платні послуги з ведення державного реєстру земель, вартість яких складає 3 330,00 грн.

У відповідності до п. 1.2. Договору Замовник здійснює попередню оплату послуг на підставі виставленого Виконавцем рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що 3.04.2006р. в попередню оплату послуг за Договором Замовник перерахував на користь Виконавця 3330,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 998 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту здійснення попередньої оплати послуг за Договором на користь відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що після надання послуг з ведення державного реєстру земель Виконавцем і Замовником складається і підписується Акт наданих послуг в двох екземплярах.

Позивачем зазначає, а відповідачем не спростовано, що акти наданих послуг не підписувалися у звязку з відсутності факту надання послуг за Договором.

Судом встановлено, що 14.03.2011р. позивач, в порядку досудового врегулювання спору внаслідок невиконання Виконавцем умов Договору, звернувся до відповідача з листом № 05-02/193/1535 в якому вимагав сплатити 143287,20 грн. з них в тому числі 3330,00 грн. заборгованості за Договором. У відповідь на вимогу позивача у своєму листі № 5-3/1486 від 28.04.2011р. відповідач вказав, що до вимоги не доданий розрахунок заборгованості та відсутні документи, що підтверджують вимоги заявника. У травні 2011 року позивач надіслав на адресу відповідача лист № 05-02/314/2839 з додатками договорів, платіжних доручень та актом зірки взаємних розрахунків з вимогою сплатити 143287,20 грн. заборгованості. Листом № 5/1952 від 8.06.2011р. відповідач проінформував позивача, що звернувся до начальника Одеської регіональної філії Центру ДЗК з зобовязанням повести перевірку по існуючим фактам (копії листів містяться в матеріалах справи).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Частиною 3 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач зазначає, що послуг за Договором з ведення державного реєстру земель Виконавець Замовнику не надав, викладених у листах вимог щодо перерахування заборгованостей не виконав.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 2.11.2011р. та 24.11.2011р. відповідача було зобовязано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 2.11.2011р. та 24.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав. Доказів складання

Актів наданих послуг, як то вимагає п. 2.1. Договору, або ж доказів надсилання на адресу позивача таких актів, як контрдоказів по справі в підтвердження надання відповідних послуг, відповідачем до суду не представлено. В підтвердження викладених у відзиві обставин відносно виконання робіт на загальну вартість 2 730,60 грн. в тому числі «Перевірка та обробка інформації на магнітних носіях»- у повному обсязі, «Унесення відомостей до БДАС ведення ДЗК - на 50% від загальної вартості, в зв'язку з неможливістю внесення до БДАС, відповідачем до суду не надано.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що належних доказів щодо надання послуг за Договором, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення боргу за Договором за невиконані послуги в розмірі 3 3330,00 грн. (вартість оплачених та не наданих послуг).

Окрім цього, суд зазначає, що на підтвердження надання послуг за Договором на суму 599,40 грн. відповідачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію акту звірки розрахунків від 1.11.2011р., однак, за переконанням суду, акт звірки не може вважатися достатнім доказом надання позивачу послуг на відповідну суму, оскільки у відповідності до п. 2.1. Договору факт надання послуг підтверджується Актом наданих послуг. При цьому, суд зазначає, що згідно ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»акт звірки є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін повинні підтверджуватися первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо /актами звірки наданих послуг/.

Ознакиж первинних бухгалтерських документів наводиться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинні документи, це документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Поняття господарської операції наводиться у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Такими чином, акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерськийоблік здійснених операцій на підприємствах, однак не може вважатися належним доказом надання Виконавцем Замовнику послуг з ведення державного реєстру земель за Договором.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а викладені відповідачем у відзиві заперечення не спростовують позовних вимог позивача.

Судові витрати позивача в сумі 338,00 грн. (102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 25, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»(ідентифікаційний код: 21616582, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 3, п/р 26004735048035 в АТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства «Укртранснафта»(ідентифікаційний код: 31570412, адреса: 01133, м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, ЄДРПОУ, індивідуальний податковий номер 315704126145, п/р 26008056200439 в Столичній філії ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 380269), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 3 330,00 грн. (три тисячі триста тридцять гривень) та судові витрати в сумі 338,00 грн. (триста тридцять вісім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 26.12.2011р.