Рішення № 20531965, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/46219.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ЮТАМ»

про стягнення коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 10.02.2011р.);

від відповідача: не зявились.

В судовому засіданні 19 грудня 2011 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ЮТАМ»(відповідач) заборгованості в сумі 133177,40 грн. з них основного боргу 100980,00 грн., пені 10117,37 грн., втрат від інфляції 13127,40 грн. та 3% річних 8952,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором купівлі-продажу № 29 від 10 грудня 2009 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судове засідання не забезпечив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)»передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.11.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 8.12.2011 року.

8 грудня 2011 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 19 грудня 2011 року, про що сторін було повідомлено під розписку.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»(з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та обєктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2009 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір купівлі-продажу № 29 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п.п. 1.1., 2.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно умов Договору на суму 100980,00 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму 100980,00 грн., при цьому, позивач вказує, що Отримувач за товар не розрахувався, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 100980,00 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом, 10 грудня 2009 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 29 згідно п.п. 1.1., 2.1. якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, згідно умов Договору на суму 100980,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що в грудні 2009 року позивач передав товар на загальну суму - 100980,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1359 від 10.12.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом Отримувача на відповідній видатковій накладній та довіреністю на отримання товару № 570 від 10.12.2009р. (належним чином засвідчена копія довіреності міститься в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до п. 2.3.1. Договору Покупець зобов'язаний оплатити повну вартість товару в строк до 30.12.2009р.

Таким чином, кінцевим строком оплати товару відповідачем за Договором є 29.12.2009р. включно.

Позивач зазначає, а відповідачем не спростовано, що у визначеному Договором порядку та в передбачений строк відповідач за товар не розрахувався.

31 грудня 2009 року між сторонами був складений акт звірки взаємних розрахунків, що свідчить про існування заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 100980,00 грн. станом на 31.12.2009р. (копія акту міститься в матеріалах справи).

Як слідує з матеріалів справи, в порядку досудового врегулювання спору позивач 25.01.2010р. направив відповідачу претензію № 4 про сплату боргу за Договором в якій пропонував сплатити на користь ТОВ «Торгтехніка», 100 980,00 грн. (сума заборгованості), 116 127,00 грн. (неустойка), 190,89 грн. (3% річних), а всього 217 297,89 грн. на розрахунковий рахунок вказаний в договорі купівлі-продажу № 29 від 10.12.2009р. (копія претензії міститься в матеріалах справи). У відповідь на вимогу позивача у своєму листі № 25 від 22.02.2010р. відповідач проінформував, що фірма знаходиться в тяжкому фінансовому положенні та вирішує питання про оплату 100980,00 грн. та 190,893% річних в найближчий час (копія листа міститься в матеріалах справи). Позивач зазначає, що суму заборгованості відповідач на його рахунок не провів, заборгованість за Договором не погасив.

Судом встановлено, що 27 липня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду до договору № 1 відповідно до п. 2. якої Продавець зобов'язується оплатити Продавцю заборгованість в розмірі 104000,00 грн. в строк до 30 вересня 2011 року (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.10.2011р. та 10.11.2011р. відповідача було зобовязано надати суду контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал суду від 20.10.2011р. та 10.11.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контрррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за товар, станом на грудень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 100 980,00 грн. (вартість поставленого та неоплаченого товару).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару, встановлених в п. 2.3.1. Договору, Покупець зобовязаний сплатити Продавцю неустойку (штраф) в розмірі 5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за прострочення встановлених Договором строків оплати отриманого по накладній товару в сумі 10117,37 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. Договору, в редакції додаткової угоди № 1 від 27.07.2011р., передбачено, що за прострочення виконання грошового зобовязання та користування чужими грошовими коштами, Покупець сплачує Продавцю 20% річних від простроченої суми за весь час прострочки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд приходить до висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення 8952,63 грн. річних та 13 127,40 грн. втрат від інфляції.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача в сумі 1567,78 грн. (1331,77 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма «ЮТАМ»(ідентифікаційний код: 21459613, адреса: 04053, м. Київ, вул. Воровського, буд. 4, р/р 2600330477 в АКБ «Діамант»в м. Києві, МФО 320854), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгтехніка»(ідентифікаційний код: 24615551, адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 84-А, р/р 260063107005 в КБ «Данієль», МФО 380980), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу 100980,00 грн. (сто тисяч девятсот вісімдесят гривень), пені 10117,37 грн. (десять тисяч сто сімнадцять гривень 37 копійок), втрат від інфляції 13127,40 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять сім гривень 40 копійок), 3% річних 8952,63 грн. (вісім тисяч девятсот пятдесят дві гривні 63 копійки) та судові витрати в сумі 1567,78 грн. (одна тисяча пятсот шістдесят сім гривень 78 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 26.12.2011р.