Рішення № 20531840, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/43822.12.11 За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери» до Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерпак» про стягнення 2329457,02 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. представник за довіреністю

Від відповідача не зявився

В судовому засіданні 22.12.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 2329457,02 грн., за договором № 120511 від 12.05.2011, з яких: 2021055,88 грн. - основний борг, 95736,14грн. пеня, 799,00грн. інфляційних збитків, 211866,00грн.- розмір процентів за користування чужими коштами, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011 було порушено провадження у справі №47/438 та призначено до розгляду на 06.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2011 розгляд справи відкладено на 14.12.2011

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2011 розгляд справи відкладено на 22.12.2011

В судовому засіданні 22.12.2011 представник позивача,подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в розмірі2376304,60грн. Просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що ним було поставлено та передано у власність відповідачу товар, за який останній не розрахувався в повному обсязі, у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вартості зазначеного товару в сумі 1915055,88грн. Також, за прострочення виконання зобовязання по оплаті товару по договору, позивач просив суд на підставі ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 141447,16грн.пені, 1768,00 інфляційних збитків, 318033,56 грн.процентів за користування чужими коштами.

Відповідач своїх представників в судові засідання 06.12.2011, 14.12.2011, 22.12.2011не направляв, причин неявки представника не повідомив, вимог ухвал суду щодо надання витребуваних документів та письмового відзиву - не виконав, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження,зазначеній позивачем в позовній заяві. Через канцелярію суду ніяких заяв та клопотань не подавав. Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ

12.05.2011між позивачем ТОВ «Белтім Полімери», як продавець та відповідач ТОВ «Інтерполімерпак», як покупець було укладено договір поставки №120511(надалі Договір), згідно якого постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах передбачених даним Договором товар (партію Товару) в кількості, асортименті та по цінах вказаних в накладних на відпуск товару (далі - видаткова накладна) які є невідємною частиною даного договору(п. 1.1).

Умовами Договору № 120511 від 12.05.2011 сторони домовились розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів після отримання товару покупцем (п.5.1).

Згідно п.7.2. Договору, в разі не виконання або неналежного виконання покупцем зобовязань за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожний день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на 3 календарних дня Покупець зобовязаний сплатити постачальнику процент за користування чужими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару(партії товару) до дня його фактичної оплати.

Згідно з довіреності типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996 № 192), а саме: № 197 від 13.05.2011, № 209 від 16.05.2011, № 255 від 23.06.2011, № 268 від 04.07.2011,№ 318 від 29.07.2011, № 394 від 15.09.2011 виданих Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПОЛІМЕРПАК»на імя ОСОБА_2., останній був уповноважений на отримання товару від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери»(належним чином засвідчені позивачем копія якої знаходяться в матеріалах справи).

Згідно з накладними до договору №120511 від 12.05.2011 (належним чином засвідчена позивачем копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судовому засіданні по справі), а саме: № БП-0000017 від 16.05.2011 на суму 196400,00грн., № БП-0000018 від 20.05.2011 на суму 360000,00грн., № БП- 0000084 від 27.05.2011 на суму 365150,00 грн., № БП - 0000103 від 31.05.2011 на суму 152200,00 грн., № БП- 0000104 від 31.05.2011 на суму 192600,00 грн., № БП-0000131 від 31.05.2011 на суму 407000,00грн., № БП-0000293 від 24.06.2011 на суму 180000,00 грн., №БП-0000413 від 29.06.2011 на суму 382500,00грн.,№ БП-0000476 від 14.07.2011 на суму 340000,00грн., №БП-0000547 від 21.07.2011 на суму 170000,00грн., №БП-0000656 від 29.07.2011 на суму 170000,00грн., № БП-0000677 від 29.072011 на суму 459000,00грн., №БП-0001172 від 15.09.2011 на суму 170000,00грн. підписаних представниками позивача (продавця) та відповідача (покупця), загальна вартість переданого позивачем та прийнятого відповідачем, без зауважень та будь-яких заперечень, товару складає 3544850,00грн.

Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов Договору №120511 від 12.05.2011 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 3544850,00грн., який відповідачем був прийнятий, але в сумі 1915055,88грн.не оплачений, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно з вищенаведеними накладними, за розрахунками позивача яка складає 1915055,88грн.

Відповідно до позовної заяви оскільки відповідач свого обовязку по повній оплаті поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару не виконав, у звязку з чим позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) основної заборгованості у розмірі 1915055,88грн.,процентів за користування чужими коштами в розмірі 318033,56грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1768,00 грн., пені врозмірі 141447,16 грн. та судових витрат.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору №120511 від 12.05.2011 було поставлено відповідачу товар на суму 3544850,00грн., який останнім було прийнято, що підтверджується підписом та відбитком штампу відповідача на наведених вище накладних, але у встановлений пунктом 5.1. Договору строк, а саме: на протязі 30 календарних днів після отримання товару відповідачем не оплачено. Оплата в сумі 1915055,88грн. здійснена відповідачем повністю не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду надано не було.

Таким чином суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору №№120511 від 12.05.2011 існує непогашена заборгованість в сумі 1915055,88грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений позивачем, та прийнятий, але не оплачений в повному обсязі відповідачем товар в строк на протязі 30 календарних днів після отримання товару - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 1915055,88грн.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача процентів за користування чужими коштами в розмірі 318033,56грн., витрат з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1768,00 грн., та пені врозмірі 141447,16 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення зобовязання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до п. 7.2 Договору №120511 від 12.05.2011, в разі не виконання або неналежного виконання покупцем зобовязань за даним Договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожний день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати. В разі прострочення сплати більше ніж на 3 календарних дня Покупець зобовязаний сплатити постачальнику процент за користування чужими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару(партії товару) до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, враховуючи, що відповідач прострочивперед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару в сумі 1915055,88грн., у встановлений пунктом5.1. Договору строк, а саме: на протязі 30 календарних днів після отримання товару в сумі 1915055,88грн. відповідачем не оплачена, за період з 17.06.2011 по 21.12.2011, станом на день розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість, а отже суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, процентів за користування чужими коштамита витрат з урахуванням індексу інфляції законними та обґрунтованими.

З огляду на вищенаведене, а також здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд погоджується з наведеним розрахунком, щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 141447,16грн. за період з 17.06.2011 по 21.12.2011, зазначений позивачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.2.2 Договору передбачено проценти за користування чужими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру 36 % річних від вартості неоплаченого в строк товару (передбачених п.7.2.2 ), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 36% річних в сумі318033,56 грн., за період з 24.06.2011 по 21.12.2011 та розміру інфляційних втрат в сумі 1768,00грн.заперіодз 22.08.2011 по 21.12.2011 є законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: стягнення суми основного боргу за поставлений товар згідно договору №№120511 від 12.05.2011в розмірі 25198,04грн., сума 3% річних 698,43грн.,сума інфляційних втрат в розмірі 1908,59грн.,та сума пені в розмірі 3808,97грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерполімерпак»(код ЄДРПОУ 31456912, місцезнаходження: 03151 м. Київ, вул. Волинська, 60), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери»(код ЄДРПОУ, 37507220 місцезнаходження: м. Київ, вул. Кіквідзе,17, офіс 204/2), суму основного боргу 1915055,88(один мільйон девятсот п'ятнадцять тисяч пятдесят пять) грн. 88 коп.., суму витрат з урахуванням індексу інфляції - 1768 ( одна тисяча сімсот шістдесят вісім) грн. 00 коп., 36% річних 318033 (триста вісімнадцять тисяч тридцять три) грн. 56 коп., пені -141447 (сто сорок одна тисяча чотириста сорок сім) грн. 16 коп., а також 3056 (три тисячі пятдесят шість ) грн. 96 коп., витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 23.12.2011