Рішення № 20531817, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/40715.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА " До Товариства з обмеженою відповідальністю "Віталекс ЛТД" Про стягнення 1 691,89 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача не з’явився

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 1691,89 грн. за договором № 2919 від 15.10.2010 , з яких: 1574,92 грн. –основний борг, 116,97 –пеня, а також відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставки продукції № 2919 від 15.10.2010 р. було поставлено відповідачу товар загалом на суму 1574,52 грн., проте відповідач не здійснив оплату за отриманий товар у сумі 1574,52 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 1574,52 грн. основного боргу та 116,97 грн. –пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/407, розгляд справи було призначено на 29.11.2011.

В судовому засіданні 29.11.2011 представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2011 р.

В судове засідання 15.12.2011 позивач своїх представників не направив, але суд, враховуючи те, що в попередньому судовому засіданні представником позивача були надані пояснення по суті спору, надані додаткові документи, які на його думку необхідні для вирішення спору, а також з метою дотримання процесуального строку розгляду спору, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача.

Відповідач своїх представників в судові засідання 29.11.2011 та 15.12.2011 р. повторно не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЄВРО АКВА” (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віталекс ЛТД”(відповідач, покупець) укладено договір поставки продукції № 2919 (далі - договір), за умовами якого постачальник продає та постачає, а покупець купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом передачу товару від постачальника до покупця та є невід’ємними частинами договору (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору, право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 2.1 договору, найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід’ємними частинами Договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна сума договору відповідає сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання відповідно до умов договору.

Оплата за кожну партію переданого постачальником товару здійснюється покупцем протягом 7 (семи) календарних днів з моменту передачі такої партії товару (п. 3.3 договору).

Пунктом 8.5 договору сторонами погоджено строк його дії з моменту підписання сторонами (15.10.2010 р.) до 31.12.2011 р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не заявить про наміри його розірвання, договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік

Згідно накладних ТТН № ХАП-002756 від 15.02.2011 р. на суму 438,12 грн., ТТН № ХАН-009984 від 12.05.2011 р. на суму 636,00 грн., ТТН № ХАП-011549 від 26.05.2011 р. на суму 500,40 грн. (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1574,52 грн., який відповідачем не оплачений. Наведені накладні містять підписи осіб сторін, а тому приймаються судом у якості належних доказів поставки товару позивачем та отримання даного товару відповідачем.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 2919 від 15.10.2010, згідно якого позивач поставив відповідачу товар згідно накладних на загальну суму 1574,52 грн. Наведені накладні містять підписи осіб сторін, а тому приймаються судом у якості належних доказів поставки товару позивачем та отримання даного товару відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки продукції № 2919 від 15.10.2010 складає 1574,52 грн., строк оплати якої на момент вирішення спору по суті настав, оскільки у п. 3.3. договору визначено строк оплати поставленого товару.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 1574,52 грн. за отриманий товар по договору, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1574,52 грн.

Крім цього, судом розглянуто позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 116,97 грн. пені.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.3 Договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов’язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов’язання по оплаті за поставлений товар за вищезазначеним договором, суд прийшов до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 116,97 грн. за прострочення виконання зобов’язання підлягає задоволенню згідно наданого позивачем розрахунку, який судом перевірений та з яким суд погоджується. Отже, вимоги позивача про стягнення пені в сумі 116,97 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віталекс ЛТД»(01021, м. Київ, вул. Мечникова, 8, код ЄДРПОУ 37143345) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЄВРО АКВА”(04053, м. Київ, вул. Артема, б. 21; ідентифікаційний код 36800559) 1574 (одну тисячу п’ятсот сімдесят чотири) грн. 52 коп. основного боргу, 116 (сто шістнадцять) грн. 97 коп. пені, а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                     С.Р.Станік

Дата підписання рішення –23.12.2011