Рішення № 20531816, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/41015.12.11 За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 До Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Центр"

Про стягнення 23 639,75 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

від відповідача: не зявився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.12.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 23 639,75 грн. за договором № 1397 від 10.06.2010 р., з яких: 16558,33 грн. основний борг, 950,42 грн. інфляційні нарахування та 6131,00 грн. проценти річні, а також відшкодування судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо сплати за отриманий товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2011 р. було порушено провадження у справі № 47/410, розгляд справи було призначено на 29.11.2011 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.12.2011 р. заявлені у позові вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити повністю. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 1397 від 10.06.2010 р. не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар.

Відповідач своїх представників в судові засідання 29.11.2011 та 15.12.2011 р. не направив, відзив та витребувані судом документи - не надав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній позивачем у позовній заяві, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії НОМЕР_1 станом на 07.11.2011 р. Суд зазначає про те, що відповідач був обізнаний про наявність судового спору та не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2010 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон-Центр" (відповідач, покупець) було укладено договір № 1397 (надалі Договір), відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця товар, а покупець зобов»язався прийняти цей товар, оплатити його вартість та повернути тару у відповідності з умовами даного Договору (п. 1.1 Договору).

Умовами Договору сторони погодили, що відвантаження товару зі складу продавця здійснюється за домовленістю сторін - силами та засобами продавця або силами та засобами покупця (п. 3.1 Договору); при виконанні договору сторони належним чином оформляють податкові, видаткові та інші документи на товар у відповідності з діючим законодавством України (п. 3.4 Договору); перехід права власності на товар покупцеві здійснюється з моменту фактичної передачі товару представнику покупця (п. 3.5 Договору); датою передачі товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця (п. 3.6 Договору); товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем в момент підписання видаткової накладної: по кількості згідно кількості та/або ваги, вказаної в видаткових накладних; по якості - згідно ДСТУ та ТУ (п. 3.7 Договору); оплата за придбаний товар, якій передається по даному Договору, проводиться покупцем у національній валюті України шляхом оплати готівкою через касу продавця (з оформленням необхідних прибутково-касових документів) або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у розділі 9 Договору протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем (п. 4.1 Договору).

Протягом вересня жовтня 2010 р. позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 16558, 33 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, а саме:

п/нНакладна №ДатаСума

1.ПКИ-04143629 вересня 2010 р.3465, 80

2.ПКИ-04143529 вересня 2010 р.3874,50

3.ПКИ-04621101 жовтня 2010 р.1306,82

4.ПКИ-04918305 жовтня 2010 р.196,24

5.ПКИ-05298507 жовтня 2010 р.1609,70

6.ПКИ-05708311 жовтня 2010 р.919,77

7.ПКИ-05708511 жовтня 2010 р.717,84

8.ПКИ-05708611 жовтня 2010 р.1314,35

9.ПКИ-05708711 жовтня 2010 р.789,84

10.ПКИ-06904319 жовтня 2010 р.187,20

11.ПКИ-06904019 жовтня 2010 р.1124,03

12.ПКИ-07086020 жовтня 2010 р.933,44

13.ПКИ-07086420 жовтня 2010 р.118,80 (належним чином засвідчені копії вказаних товарно-транспортних накладних знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач повинен був оплатити за придбаний товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у розділі 9 Договору протягом 7 календарних днів з моменту отримання ним товару.

Як зазначав позивач у позові, всупереч умов Договору відповідачем не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар в загальній сумі 16558, 33 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в наведеній сумі.

02.09.2011 р. позивач направив відповідачу Вимогу (претензію) № 62/в від 31.08.2008 р., що підтверджується фіскальним чеком № 9744 від 02.09.2011 р. та описом вкладення у цінний лист. Відповідно до наведеної претензії позивач вимагав від відповідача в строк до 30.09.2011 р. сплатити суму боргу в розмірі 16558, 33 грн., але зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач оплату заборгованості за поставлений на підставі Договору товар у сумі 16558, 33 грн. не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 1397 від 10.06.2010 р., позивачем на підставі товарнотранспортних накладних (згідно переліку, наведеному вище) було поставлено відповідачу товар на загальну суму 16558, 33 грн., який відповідачем було прийнято, але всупереч умов п. 4.1 Договору не оплачено у повному обсязі та у встановлений п. 4.1 Договору строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем згідно з Договором станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 16558, 33 грн. і доказів її погашення суду станом на момент вирішення спору надано не було. Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по Договору існує непогашена заборгованість в сумі 16558, 33 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 16558,33 грн.

Крім цього, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 950,42 грн. інфляційних нарахувань та 6131,00 грн. процентів річних.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 Договору встановлено, що у випадку затримки платежів за прийнятий товар більш ніж 10 (десять) днів, покупець (відповідач) додатково до суми боргу виплачує продавцю (позивачу) відсоток по невиконаним грошовим обов'язкам у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день користування грошовими коштами Продавця.

Суд врахувавши підпункт 5.2.2 пункту 5.2 Договору, а також те, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті поставленого позивачем товару згідно з Договором № 1397 від 10.06.2011 р. більш ніж на 10 (десять) днів, у звязку з чим у відповідача перед позивачем існує заборгованість по оплаті переданого позивачем товару у розмірі 16558,33 грн., а позивач заявив вимогу про сплату суми боргу відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 950,42 грн. та процентів річних в сумі 6131,00 грн. згідно з наданими суду розрахунками інфляційних нарахувань та процентів річних, які судом перевірені і з якими суд погоджується щодо строків, сум та ставок нарахувань, а тому суд вважає ці позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу за поставлений товар згідно з Договором № 1397 від 10.06.2010 р. в розмірі 16558,33 грн., сума процентів річних в розмірі 6131,00 грн. та сума інфляційних втрат в розмірі 950,42 грн.

Суд також враховує, що загальна сума заявлених вимог позивача становить 23639,75 грн., отже станом на час звернення з позовом до суду позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 236,40 грн. Квитанцією № ПН 173320 від 19.10.2011 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 237,00 грн.

Державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає до повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 0,60 грн.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон - Центр»(ідентифікаційний код 32732565, місцезнаходження: 02166, м. Київ, проспект Лісний, буд. 33, кв. 250) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) суму основного боргу - 16558 (шістнадцять тисяч пятсот пятдесят вісім) грн. 33 коп., 950 (девятсот пятдесят) грн. 42 коп. - інфляційних втрат, 6 131 (шість тисяч сто тридцять одну) грн. 00 коп. - процентів річних, 237 (двісті тридцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_1) з Державного бюджету 0,60 грн. (нуль гривень 60 коп.) державного мита, перерахованого квитанцією № ПН 173320 від 19.10.2011 р., оригінал якої залишити в матеріалах справи № 47/410.

4. Видати накази відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення 23.12.2011