Рішення № 20531636, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/75-53/48619.12.11

Розглянувши матеріали справи за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», м. Київ

до Публічного акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго», м. Київ

про стягнення 4 940 866,26 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 2748-НЮ від 12.07.11.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 26.09.11.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 4 940 866,26 грн. заборгованості за Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги № 2036103 від 18.01.2007 року, посилаючись на порушення відповідачем, як вантажовласником, умов щодо оплати наданих послуг.

В результаті проведення сторонами звірки взаєморозрахунків позивачем було надано суду заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої заборгованість відповідача перед позивачем уточнена та становить 3 698 508,90 грн. з ПДВ.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2010 у справі № 31/75 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 рішення господарського суду м. Києва від 14.05.2010 у справі № 31/75 частково змінено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд.

Ухвалою суду від 12.10.2011 справу прийнято до провадження суддею Грєховою О.А., справі присвоєно № 31/75-53/486 та розгляд справи призначено на 14.11.2011.

В судових засіданнях від 14.11.2011 та від 28.11.2011, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерви до 28.11.2011 та до 05.12.2011 відповідно.

В судовому засіданні 05.12.2011 року оголошено перерву в розгляді справи до 19.12.2011 року, про що сторони повідомлені в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою від 05.12.2011 строк вирішення спору продовжено у відповідності до частини третьої статті 69 Господарського процесуального кодексу України за спільним клопотанням сторін.

В судовому засіданні 19.12.2011 року позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на необхідність виконання умов Договору від 18.01.2007 року № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Відповідач проти позову заперечував, пояснив, що невиконання умов Договору від 18.01.2007 року № 2036103 сталось з незалежних від відповідача обставин і ним вжито всіх заходів щодо запобігання порушенню умов Договору. Зокрема, відповідач посилається на неодноразові звернення до керівництва Укрзалізниці та Донецької залізниці з проханням зменшити щодобове приймання до перевезення вугілля на адресу Трипільської ТЕС та запровадити тимчасове обмеження перевезень. Наводить аналітичні розрахунки про значне перевантаження складів, що призвело до скупчення не розвантажених вагонів на станції призначення та стало підставою для нарахування плати за зберігання вантажів у вагонах. Звертав увагу на ті обставини, що багато Актів загальної форми та накопичувальні картки щодо затримки вагонів підписувалися із зауваженнями. По закінченню звірки та перевірки правильності розрахунків вказав на недоліки арифметичного характеру. Відзив та заперечення до Акту звірки залучені до матеріалів справи.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обовязками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18 січня 2007 року між сторонами було укладено Договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання позивачем, як перевізником, відповідачу, як вантажовласнику, послуг, повязаних з перевезенням, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п.2.2.1. Договору позивач зобовязаний для централізованих розрахунків відкрити відповідачу рахунок 2036103 і код вантажовідправника, одержувача 3371.

Згідно з п.2.2.2. Договору позивач зобовязаний приймати до перевезення та видавати вантажі відповідача, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками відповідача та надавати йому додаткові послуги, повязані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору.

Пунктом 2.2.3. Договору сторони погодили, що позивач зобовязаний здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з відповідачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати позивачу відповідні розрахункові документи через станцію (ЄтехПД) Трипілля-Дніпровське.

Відповідно до п.2.2.6. Договору позивач зобовязаний списувати з рахунку відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) з особового рахунку відповідача на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.

У п.2.4.2. Договору визначено обовязок відповідача здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів позивачем.

Послуги відповідачу за цим Договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку (Розділ 3 Договору).

В період з 01 вересня по 01 листопада поточного року відповідачем порушене здійснення своєчасного вивантаження вантажів та здійснення своєчасної попередньої оплати за перевезення і додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів за відповідний період, передбачених п.п. 2.4. (2.4.1, 2.4.2) п. 2 зазначеного договору.

Наслідком несвоєчасного вивантаження вантажів та здійснення несвоєчасної попередньої оплати за перевезення і додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів, за період з 01 вересня по 01 листопада 2009 року включно є дебіторська заборгованість відповідача за попередньо надані послуги у розмірі 4 940 866, 26грн., про що зазначав позивач в позовній заяві. На особовому рахунку відповідача по ЄтехПД відповідні кошти відсутні.

Статтею 125 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, (далі Статут) визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач.

Відповідно до вимог п. 8 Правил користування вагонами затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, оформляється актом загальної форми ГУ-23, який підписується працівниками станції і вантажовласника з зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів; затримка вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника оформляється актом про затримку вагонів форми ГУ-23а із зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів, які складає станція затримки вагонів.

Затримка вагонів на станції призначення та на підходах до неї із-за неподання їх під вивантаження з вини відповідача оформлена працівниками позивача актами, які є в наявності у відповідача. Належним чином засвідчені копії цих документів долучено до матеріалів справи.

Дані акти складені у відповідності до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.

Наслідком затримки вагонів на станції призначення та на підходах до неї стало нарахування відповідачу збору за зберігання вантажу, підставою для нарахування якого, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, стали акти на затримку вагонів з вини відповідача на станції призначення Трипілля Дніпровське та на підходах до неї станціях Миронівка, Нові Безрадичі, якими засвідчені обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999р. № 113.

Право позивача нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах регламентовано ст.46 Статуту та п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, у відповідності до яких збір за зберігання вантажу у вагонах нараховується позивачем у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) з урахуванням нормативно встановленого п.5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

За розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, сума нарахованого збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля Дніпровське позивача, яка підлягає відшкодуванню, становить 4940 866,26грн. що підтверджується накопичувальними картками, належним чином засвідчені копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідач відмовляючись оплатити збір за зберігання вантажу у вагонах, посилається на те, що він попереджав позивача про неможливість приймати вугілля в великих обсягах, а тому просив перевізників зменшити обсяги доставки вугілля. Відповідач посилається й на відсутність окремої угоди між сторонами на збереження вантажів на складах станції або у вагонах.

Як вбачається з матеріалів справи, штрафи за неочищення вагонів за вересень 2009 р. у сумі 3 168,20 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 2 701,00 грн. сплачені згідно платіжних доручень №№ 5939, 5117, 7305, про що повідомлено позивача відповідними листами; вантажні роботи за вересень 2009 р. у сумі 81,78 грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжного доручення № 5117, про що було повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; плата за користування за вересень 2009 р. у сумі 6 507,72 грн. сплачена в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5117, 5187, 5188, про що було повідомлено позивача листами № 30-4703 від 29.09.2009 р. та № 30-4704 від 29.09.2009 р.; маневрові роботи за вересень 2009 р. у сумі 1404,48грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5117, 5187, 5188, про що було повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; перевірка маси вантажу за вересень 2009 року у сумі 270,72 грн. сплачена в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5187, 5188; бланки за вересень 2009 р. у сумі 19,08 грн. сплачені в повному обсязі згідно платіжних доручень №№ 5187, 5188; телеграфний збір за вересень 2009 р. у сумі 497,28 грн. сплачено в повному обсязі згідно платіжного доручення № 5117, про що повідомлено позивача листом № 30-4703 від 29.09.2009 р.; плата за користування та провізна плата за жовтень 2009 р. сплачена в повному обсязі згідно платіжного доручення № 7305, про що повідомлено позивача листом № 30-6045 від 03.12.2009 р.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції та проведення сторонами звірки взаєморозрахунків позивачем було надано суду заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої заборгованість відповідача перед позивачем уточнена та становить 3 698 508,90 грн. з ПДВ.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантажу до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобовязаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Згідно висновку судово-економічної експертизи №6690/10-19/2548/11-19 від 29.04.2011року, проведеної в матеріалах даної справи, нарахування Державним територіально-галузевим обєднанням «Південно-Західна залізниця» Відкритому акціонерному товариству «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» боргу по договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги за №2036103 від 18.01.2007р., спричиненого затримкою вагонів на підходах та безпосередньо на станції призначення Трипілля Дніпровське, документально підтверджується в сумі 3667100,83 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 3667100,83 грн.

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 05.10.2011 року у справі № 31/75 судом встановлено, що при попередньому розгляді справи не надано належної оцінки тому чи входить сплачена ПАТ «Центренерго»заборгованість до предмету позовних вимог, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, та чи підтверджена заборгованість ПАТ «Центренерго»в частині стягнення штрафів за неочищення вагонів, плати за користування вагонами і контейнерами, додаткових зборів, плати за бланки перевізних документів, телеграфних зборів та витрат по перевірці маси вантажу висновком судово-економічної експертизи. Також судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доказам, а саме, платіжним дорученням та листам, що свідчать про сплату штрафу за неочищення вагонів, сплату вантажних робіт, сплату плати за користування, сплату за маневрові роботи, сплату за перевірку маси вантажу, сплату за телеграфний збір.

У звязку з чим, судом під час нового розгляду спору встановлено, що сплачена ПАТ «Центренерго»заборгованість в сумі 32110,31грн., визнається самим відповідачем фатом сплати та призначенням платежу, досліджена в ході експертних досліджень і врахована при визначенні остаточної суми боргу. Щодо сум, в тому числі штрафів за не очищення вагонів, плати за користування вагонами і контейнерами, додаткових зборів, плати за бланки перевізних документів, телеграфних зборів та витрат по перевірці маси вантажу, про оплату яких відповідачем не надано доказів, заборгованість встановлена в ході експертизи.

Згідно з п. п. 2.3 п. 2 вказаних Правил розрахунків за перевезення вантажів безготівкові розрахунки між залізницею та суб'єктом господарювання проводить розрахунковий підрозділ залізниці - Технологічний центр з оброблення перевізних документів (далі - ЄТехПД), який, на підставі укладеного Договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів. Типова форма якого встановлена Додатком № 1 даних Правил), зараховує отримані в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи, на підставі розрахункових документів, одними із яких є накопичувальна картка.

Підтвердженням чому є Висновок судово-економічної експертизи від 29.04.2011 року №6690/10-19/2548/11-19 у даній справі №31/75.

Відповідно до Висновку №6690/10-19/2548/11-19 судово-економічної експертизи за господарською справою №31/75 від 29.04.2011року загальна сума збору за зберігання вантажів, інших зборів та платежів, які утворились внаслідок затримки вагонів на ст. Трипілля-Дніпровське та на підходах до неї, за період з 01.09.2009 року по 30.10.2009 року становить 3 699 211,14 грн. (сторінка 12 Висновку).

Платіжними дорученнями №5117 від 25.09.2009р., №5187 від 30.09.2009р., №5188 від 30.09.2009р., №5939 від 30.10.2019р., №7305 від 27.11.2009р., які наявні в матеріалах справи, Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Цертренерго»сплачено коштів, згідно умов договору №2036103 від 18.01.2007р. на загальну суму 32110,31грн.

Загальна сума дебіторської заборгованості Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Цертренерго»Державному територіально галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця»(за договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги за № 2036103 від 18.01.2007р.), яка утворилась в наслідок затримки розвантаження вагонів на станції призначення Трипілля-Дніпровське у період з 01.09.2009р. по 30.10.2009р. документально підтверджується у сумі 3 667 100,83грн. (3699 211,14 грн. - 32 110,31 грн.).

Наведені відповідачем заперечення до Висновку експертизи в частині дослідження факту своєчасного повідомлення відповідача про прибуття вагонів та про час їх вивантаження не приймаються судом, оскільки не входять до кола експертних досліджень, в ході розгляду спору по суті в суді відповідні обставини відповідачем не заперечуються і не впливають на суму заборгованості.

Згідно з п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки із запереченнями, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати.

Як вбачається з наявних у справі документів (накопичувальних карток, актів, відомостей), частина таких документів підписувалась відповідачем з зауваженнями і як вбачається з пояснень сторін, такі зауваження були повязані виключно з неможливістю вантажоодержувача прийняти вантаж і не стосувались безпосередньо недоліків в наданні послуг з перевезення вантажу. Таким чином, оскільки Правила розрахунків за перевезення вантажів регулюють відносини з розрахунків, повязаних з перевезенням вантажу, зауваження вантажоотримувача, які безпосередньо не повязані з наданням послуг з перевезення не підпадають під дію відповідного п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів.

Укладений між позивачем і відповідачем 18 січня 2007 року Договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів засвідчує факт існування між сторонами відносин з надання послуг залізничного перевезення вантажів, на які також поширюється дія Статуту залізниці та Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, інших нормативних документів.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, як встановлено вході розгляду спору, право позивача нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах регламентовано ст.46 Статуту та п.8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, у відповідності до яких збір за зберігання вантажу у вагонах нараховується позивачем у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) з урахуванням нормативно встановленого п.5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

Також, суд не приймає посилання відповідача на відсутність угоди про зберігання вантажу, оскільки необхідність зберігання вантажу, який прибув на станцію призначення і не прийнятий вантажоотримувачем в установленому порядку, спричинений обєктивною необхідністю і випливає зі специфіки залізничних перевезень, а відтак, відповідні витрати підлягають відшкодуванню. Крім того, суду не надано доказів того, що відповідач надавав залізниці вказівки щодо подальшого розпорядження вантажем, який прибув на його імя і не був прийнятий, зокрема, щодо повернення вантажу відправнику, тощо.

Нарахування зборів, платежів та штрафів, які входять в загальну суму дебіторської заборгованості, проводиться на підставі Статуту, відповідних розділів Правил перевезень вантажів, Договору від 18.01.2007р. № 2036103, Додатку № 1 до Договору від 18.01.2007р. № 2036103, підписанням якого сторонами (Позивачем та Відповідачем) досягнуто згоди щодо переліку ставок вільних тарифів для проведення розрахунків за послуги - роботу та/або операції та у відповідності до вимог Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послугами.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України та ст. 22 Статуту залізниць України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа - транспортної накладної, відповідно до вимог законодавства, яка одночасно є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу на бланку встановленої форми між: відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення.

Тобто, транспортна накладна є основною складовою частиною циклу транспортного процесу перевезення в частині договірних відносин щодо переміщення вантажу.

Уклавши договір на перевезення вантажу Залізницею, як Вантажовідправник, так і Одержувач взяли зобов'язання виконувати вимоги як Статуту залізниць України, так і Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, як такі, що регулюють відносини між Залізницею та ними.

Таким чином, доставивши вагони з вантажем за призначенням, позивач повністю виконав свої договірні зобов'язання не тільки щодо своєчасної та збереженої доставки вантажу відповідачу, а й зобов'язання, передбачені Договором № 2036103.

Дослідивши обставини щодо вжиття відповідачем всіх необхідних заходів для недопущення затримки вагонів, зокрема, звернення до позивача, залізниці відправлення - Донецької залізниці, Укрзалізниці, постачальника товару - ДП «Вугілля України»щодо обмеження обсягів поставки (перевезення) вугілля, про що в матеріалах справи наявні докази, судом встановлено наступне.

Поставка вугілля відбувалась за Договором, укладеним між відповідачем та ДП «Вугілля України»№ 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 року, Додатковими угодами до якого погоджувались обсяги поставок вугілля в певний проміжок часу. Як вбачається з пояснень відповідача, постачальником в порушення Додаткових угод обсяги поставки вугілля значно перевищувались.

Таким чином, відповідач сам підтверджує, що неспроможність вивантажити поставлене вугілля спричинена, крім того, порушенням постачальником погоджених графіків та норм поставок.

При цьому, позивач є лише перевізником і на виконання умов Договору перевезення подає вагони в необхідній кількості під завантаження і не повноважний впливати на обсяги поставок вугілля за Договором № 01-09/1-ЕН від 17.02.2009 року.

Обсяги фактично поставленого вугілля визначались вантажовідправником і за наявності законних підстав для скорочення поставок (в тому числі за зверненнями відповідача) саме вантажовідправник мав вирішити питання про скорочення чи припинення поставок, при цьому, відповідні обставини не стосуються залізниці ні станції відправлення, тим більше станції прибуття вантажу.

Фактичні витрат на оплату послуг залізниці, спричинені неврегульованістю питання щодо обсягів поставок вугілля (як щодо дотримання графіків, так і щодо обмеження поставок у звязку з тимчасовою неспроможністю відповідача прийняти вантаж) мають відшкодовуватись в порядку, визначеному Договором перевезення та нормативними актами щодо перевезення вантажів і в разі відсутності вини вантажоотримувача, заявлятись до винної особи як збитки, повязані з порушенням умов поставки вугілля.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не вжито всіх належних йому заходів щодо недопущення порушення умов саме Договору перевезення вантажу. Враховуючи, що в матеріалах справи заявлено до стягнення виключно фактичну заборгованість без штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання, наведені відповідачем обставини не звільняють останнього від відшкодування витрат залізниці, повязаних наданням послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 29 Статуту залізниць Укрзалізниця має право запроваджувати, за погодженням з Мінтрансом, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення.

Таким чином, запровадження тимчасових обмежень щодо перевезень є правом, а не обов'язком залізниці, яка не зобов'язана за діючим законодавством урегульовувати взаємовідносини між відправниками та одержувачами вантажів, щодо кількості поставки вантажів між ними. Крім того, до повноважень Південно Західної залізниці не входить вирішення даного питання.

Крім того, в даному випадку обмеження перевезень стосується не певного регіону, а конкретного вантажоотримувача, який мав врегулювати обмеження поставок з вантажовідправником. Обмеження поставок в певний регіон стосується не лише відповідача, а й інших вантажоотримувачів, що може порушити їх права. Обмеження поставок щодо конкретного вантажоотримувача ст. 29 Статуту залізниць Укрзалізниця не передбачено.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, запровадження залізницею тимчасових обмежень щодо перевезень в регіон знаходження відповідача порушило б права та законні інтереси інших вантажоотримувачів.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем не вжито всіх заходів щодо попередження порушення, зокрема, не врегульовано в установленому законодавством порядку скорочення поставок вугілля з вантажовідправником. Вагони завантажувались вантажовідправником і залізниця на виконання умов Договору перевезення здійснювала їх доставку в пункт призначення належним чином.

Чинним законодавством, при виконанні усіх видів договірних зобов'язань, у тому числі і при перевезеннях залізничним транспортом, не визначено причинно-наслідкового зв'язку через недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, потрібних для виконання зобов'язання.

За наслідками розгляду спору, суд дійшов висновку, що відповідачем не виконано умови Договору № 2036103 про організацію перевезень вантажів від 18.01.2007 року в частині що стосується обовязків з оплати наданих послуг та супутніх послуг, необхідних для надання послуг перевезення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Тому, згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено зобовязання відповідача оплатити надані позивачем послуги з перевезення вантажів згідно укладеного між сторонами Договору перевезення та інші платежі, передбачені чинним законодавством, повязані з наданням послуг з перевезення вантажів. При цьому, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в розмірі заборгованості, встановленому за наслідками проведення судово-економічної експертизи в матеріалах даної справи, що складає 3667100,83 грн.

Частиною 1 статті 48 ГПК України визначено, що витрати, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, визначаються господарським судом.

По даній справі було проведено судово-економічну експертизу, в ухвалі Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 року зазначено, що витрати, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи покладено на Державне територіально-галузеве обєднання “Південно-західна залізниця”.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи № 6690/10-19/2548/11-19 від 29.04.2011 року та акту здачі-приймання висновку судового експерта загальна сума витрат по ній складає 27132,00 грн., які оплачені позивачем.

Керуючись ч. 1, ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, а також виходячи з вартості експертного дослідження та здійсненої оплати, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення витрати на проведення експертизи в розмірі 27132,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526 ЦК України, Статутом залізниць України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Державного територіально-галузевого обєднання “Південно-Західна залізниця” (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 3667100 (три мільйони шістсот шістдесят сім тисяч сто) грн. 83 коп. основного боргу, 27132 (двадцять сім тисяч сто тридцять дві) грн. 00 коп. витрат на проведення судово-економічної експертизи, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 26.12.2011