Рішення № 20531031, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 24/42714.12.11 За позовом:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» До:Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»

Про:стягнення 13776, 90 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:Бабій В.В.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»про стягнення компенсації здійснених страхових виплат в розмірі 16658, 82 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2011 р. (суддя Шевченко В.Ю.) було порушено провадження у справі № 24/427 та призначено її розгляд на 24.10.11 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Судове засідання 24.10.2011 р. не відбулось.

У звязку зі звільненням судді Шевченка В.Ю., в результаті повторного автоматичного розподілу автоматизованою системою документообігу Господарського суду м. Києва справу № 24/427 було передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 86 ГПК України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2011 р. було прийнято справу № 24/427 до свого провадження, призначено її розгляд на 28.11.2011 р., зобовязано сторін виконати вимоги ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у даній справі.

Представник позивача у судовому засіданні 28.11.2011 р. надав суду документи на виконання вимог ухвал суду у даній справі та клопотання про витребування у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію наступного змісту: яким страховиком була застрахована цивільно-правова відповідальність у порядку обовязкового страхування власників наземних транспортних засобів ОСОБА_1, який визнаний винуватцем у настанні дорожньо-транспортної пригоди, в якій він керував транспортним засобом agen”, державний НОМЕР_1, та яка сталася 08.08.2008 р., який розмір ліміту майнової відповідальності та франшизи страхувальника, термін дії та тип полісу, за яким була застрахована цивільно-правові відповідальність ОСОБА_1.

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, його задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвал суду у даній справі, що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд справи до 14.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно у судове засідання не зявився, відзиву на позов суду не надав, про причини неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2008 р. на перехресті Дніпровського узвозу та Наддніпровського проїзду у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, та автомобіля «Volkswagen», державний НОМЕР_1, під керуванням Погосян Георга Ліпоришовича.

ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Volkswagen», державний НОМЕР_1, не врахував дорожню обстав нову, стан транспортного засобу, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, чим порушив п. 13.1. ПДР. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Про наведене свідчить довідка про дорожньо-транспортну пригоду, видана 14.08.2008 р. Печерським районним управлінням Головного управління МВС України в м. Києві МВС України, та постанова Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2008 року в адміністративній справі № 3-10223/08, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2008 року в адміністративній справі № 3-10223/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «ВЕСКО», що змінило свою назву на Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», яке, в свою чергу, змінило свою назву на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3631-а/07к від 28.12.2007 р., у відповідності до якого страховик застрахував транспортний засіб, який належить страхувальнику, а саме - автомобілем марки «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Умовами даного договору добровільного страхування транспортного засобу визначено, що страховим ризиком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода.

08.08.2008 р. ОСОБА_2 письмово повідомив позивачу про настання страхового випадку у звязку з ДТП, в яку він потрапив, у звязку з чим 15.08.2008 р. за завданням позивача ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія»було оглянуто пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, та складено протокол огляду транспортного засобу.

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, замовив у ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія», яке діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 6085/07, виданого Фондом державного майна України 12.09.2007 р.

Відповідно до звіту ТОВ «Незалежна експертно-асистуюча компанія»№ 782 від 28.08.2008 р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, становить 13874, 69 грн.

Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 3631-а/07к-2 від 06.10.2008 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 13776, 90 грн.

Платіжним дорученням № 2068 від 08.10.2008 р. позивач перерахував страхувальнику 13776, 90 грн. страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Враховуючи те, що постановою Печерського районного суду міста Києва від 13.08.2008 року в адміністративній справі № 3-10223/08 ОСОБА_1, який керував автомобілем «Фольксваген», державний реєстраційний НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, то він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Jaguar», державний НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Фольскваген», державний реєстраційний НОМЕР_1, ОСОБА_3 застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ОСТРА»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/373863.

З огляду на те, що позивачем внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.08.2008 р. на перехресті Дніпровського узвозу та Над дніпровського проїзду у м. Києві, виплачено страхове відшкодування страхувальнику за договором добровільного страхування транспортного засобу у розмірі 13776, 90 грн., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Фольксваген», державний НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13776, 90 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Фольксваген», державний НОМЕР_1, зокрема - до відповідача у даній справі Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що особою, відповідальною за шкоду, завдану ОСОБА_2 власнику автомобіля «Jaguar», державний НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ОСТРА».

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2008 р. позивач звернувся до Акціонерної страхової компанії «ОСТРА»з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 13776, 90 грн.

Відповідач суму страхового відшкодування позивачу не сплатив, відповіді на претензію не надав.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/373863 передбачена франшиза у розмірі 510 грн., ліміт цивільно-правової відповідальності за даним полісом 25 500, 00 грн.

Враховуючи те, що Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування»виплачено страхове відшкодування страхувальнику в розмірі 13776, 90 грн., у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, то сума страхового відшкодування в порядку регресу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 13266, 90 грн. (13776, 90 грн. 510, 00 грн.).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково - в розмірі 13266, 90 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ОСТРА»(вул. Мечнікова, 10/2, оф. 98, м. Київ, 01023, ідентифікаційний код 14288111) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(вул. Почайнинська, 70, оф. 1, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 26059781) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 13 266 (тринадцять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 90 коп., 132 (сто тридцять дві) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

19.12.2011 р.