Рішення № 20531000, 21.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/32321.12.11 За позовом:Публічного акціонерного товариства «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» До:Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»

Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_1

Про:стягнення 16658, 82 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судовому засіданні брали участь:

Від позивача:ОСОБА_2., дов. № 26 від 12.10.2011 р.

Від відповідача: не зявився

Від третьої особи: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства “Незалежна страхова компанія”до Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”про стягнення 16658, 82 грн. компенсації здійснених страхових виплат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу ТЗМ № 624615 від 21.11.2006 р. Публічного акціонерного товариства “Незалежна страхова компанія”внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.09.2008 р. на просп. Глушкова в м. Києві, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_3 власнику автомобіля “ЗАЗ-Daewoo”, державний номер НОМЕР_2. Винним у скоєнні вищевказаного ДТП визнано ОСОБА_1, який керував автомобілем Benz”, державний номер НОМЕР_1. Відповідальність власника транспортного засобу Benz”, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. застрахована Закритого акціонерного товариства “Європейський страховий альянс”на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що відповідності до положень статті 27 Закону України “Про страхування”та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, ним отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а тому обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 07.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/323 та призначено її розгляд на 07.11.2011 р., залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1, зобовязано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.11.2011 р. на виконання вимог ухвали суду від 07.10.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання не зявилися, витребуваних ухвалою суду від 07.10.2011 р. документів не надали, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 12.10.2011 р., які підтверджують отримання відповідачем 14.10.2011 р. та третьою особою 19.10.2011 р. ухвал про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 07.10.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, Враховуючи наведене, у звязку з незявленням представника відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ними вимог ухвали суду від 07.10.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 07.11.2011 р. було відкладено розгляд справи № 37/323 на 07.12.2011 р.; повторно зобовязано відповідача надати суду: оригінал для огляду в залі судового засідання та копію для долучення до матеріалів справи полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Benz”, державний номер НОМЕР_1, який діяв станом на 03.09.2008 р; відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу; повторно зобовязано третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надати суду письмові пояснення по суті спору.

Представник позивача у судовому засіданні 07.12.2011 р. надав суду письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 07.12.11 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 11.11.2011 р., згідно з яким відповідач отримав ухвалу суду від 07.11.2011 р.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача заявив відвід судді Гавриловській І.О.

Керуючись ст. ст. 20, 86 ГПК України, ст. 3 Закону України “Про статус суддів”, ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2011 р. заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 про відвід судді Гавриловської І.О. у справі № 37/323 було залишено без задоволення з підстав, наведених у зазначеній ухвалі.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.12.2011 р. від позивача надійшло клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, задовольнив.

Також через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 12.12.2011 р. від позивача надійшло клопотання про здійснення запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України з метою витребування інформації стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за яким застраховано автомобіль Benz”, державний номер НОМЕР_1, який діяв станом на 03.09.2008 р.

Суд за власною ініціативою визнав в порядку ст. 65 ГПК України за необхідне направити судовий запит до МТСБУ з метою витребування інформації стосовно вищезазначеного полісу.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, розгляд справи було призначено на 21.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 14.12.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду лист Моторного (транспортного) страхового бюро України № 28320/7-3-11 від 21.12.2011 р. з додатком, яка містить інформацію по суті спору.

Представник відповідача повторно у судове засідання не зявився, відзиву на позов суду не надав, про причини неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не зявився, письмових пояснень по суті спору суду не надав.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.09.2008 р. на проспекті Глушкова у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, та автомобіля «ЗАЗ Део», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_3, яким він і керував.

ОСОБА_1, керуючи, по проспекту Глушкова, 3, керуючи автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3, який відкинуло на припаркований автомобіль «ЗАЗ-Деу», Державний номерний знак НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 13.1. ПДР України.

Про наведене свідчить довідка про дорожньо-транспортну пригоду, видана 08.09.2008 р. Управлінням ДАІ ГУ в м. Києві МВС України, та постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2008 року в адміністративній справі № 3-36811/08, відповідно до якої ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні ДТП.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2008 року в адміністративній справі № 3-36811/08, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «ЗАЗ Део», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 V «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством Страхова компанія «Правекс-Страхування», що змінило свою назву на Відкрите акціонерне товариство «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ», яке, в свою чергу, змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»(страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту, наданого у заставу, ТЗМ № 624615 від 21.11.2006 р., у відповідності до якого страховик застрахував транспортний засіб, який належить страхувальнику, а саме - автомобілем марки «ЗАЗ-Деу», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Умовами даного договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу, згідно із сертифікатом до даного договору від 20.11.2007 о. № 624615-2, визначено, що страховим ризиком є, зокрема, дорожньо-транспортна пригода; підставою для визначення розміру збитку передбачено висновок експерта, а вигодонабувачем визначено АКБ «Правекс-Банк».

04.09.2008 р. ОСОБА_3. письмово повідомив позивачу про настання страхового випадку у звязку з ДТП, в яку він потрапив, у звязку з чим 12.09.2008 р. за завданням позивача ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»було оглянуто пошкоджений в результаті ДТП автомобіль «ЗАЗ-Деу», державний номер НОМЕР_2, та складено протокол огляду транспортного засобу.

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ЗАЗ-Деу», державний номер НОМЕР_2, замовив у ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», яке діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 6773/08, виданого Фондом державного майна України 07.04.2008 р.

Відповідно до звіту ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт»№ 2295 від 16.09.2008 р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «ЗАЗ-Деу», державний номер НОМЕР_2, становить 17387, 38 грн.

Позивачем на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування було здійснено розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 11900 за сертифікатом № 624615-2 від 20.11.2007 р. до договору ТЗМ № 624615 від 21.11.2006 р., в якому визначена сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, та становить 16658, 82 грн.

Позивач пояснив суду, що його вимоги ґрунтуються на тому, що платіжним дорученням № 7114 від 22.10.2008 р. ВАТ СК «Правекс-Страхування»перерахувало вигодонабувачу АКБ «Правекс-Банк»16658, 82 грн. страхового відшкодування.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач виконав свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування наземного транспорту, наданого у заставу, належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 7114 від 22.10.2008 р. суму страхового відшкодування в розмірі 16658,82 грн.

Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2008 року в адміністративній справі № 3-36811/08 ОСОБА_1, який керував автомобілем «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ», державний номер НОМЕР_3, який відкинуло на припаркований автомобіль «ЗАЗ-Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, то він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «ЗАЗ-Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідальність власника транспортного засобу «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 застрахована Приватним акціонерним товариством «Європейський страховий альянс»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВА/2308734.

З огляду на те, що позивачем внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.09.2008 р. на проспекті Глушкова, 3 у м. Києві, виплачено страхове відшкодування вигодонабувачу за сертифікатом № 624615-2 від 20.11.2007 р. до договору ТЗМ № 624615 від 21.11.2006 р у розмірі 16658, 82 грн., позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, водія якого визнано винним у скоєнні ДТП, - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс», яке змінило назву на Приватне акціонерне твоарситво «Європейський страховий альянс», про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16658, 82 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Мерседес», державний номер НОМЕР_1, зокрема - до відповідача у даній справі Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що особою, відповідальною за шкоду, завдану ОСОБА_3 власнику автомобіля «ЗАЗ-Деу», державний номер НОМЕР_2, є Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2009 р. позивач звернувся до Закритого акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»з претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 16978, 82 грн.

Відповідач суму страхового відшкодування позивачу не сплатив, у ході листування з позивачем вимагав додаткове обґрунтування витрат, яке позивачем було відповідачу надано.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2308734 передбачена франшиза у розмірі 510 грн., ліміт цивільно-правової відповідальності за даним полісом 25 500, 00 грн.

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»виплачено страхове відшкодування вигодонабувачу за сертифікатом № 624615-2 від 20.11.2007 р. до договору ТЗМ № 624615 від 21.11.2006 р. в розмірі 16658, 82 грн., у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, то сума страхового відшкодування в порядку регресу, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 16148, 82 грн. (16658, 82 грн. 510, 00 грн.).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково - в розмірі 16148, 82 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(вул. Басейна, буд. 7в, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 19411125) на користь Публічного акціонерного товариства «НЕЗАЛЕЖНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ»(Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021, ідентифікаційний код 20036721) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 16 148 (шістнадцять тисяч сто сорок вісім) грн. 82 коп., 161 (сто шістдесят одну) грн. 48 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

26.12.2011 р.