Рішення № 20530998, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/37712.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО» ДоЗакритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

Простягнення 31212, 87 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, дов. № 16 від 25.01.2011 р.

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Товариства з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 31212, 87 грн., завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 15.11.2010 р. на провулку Охтирському, 3 в м. Києві за участю транспортних засобів «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, та «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»на підставі договору страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_3, який керуючи автомобілем «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, порушив Правила дорожнього руху України та здійснив зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2. З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника «Kia Magentic», державний номер НОМЕР_3, застрахована Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»у відповідності до полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8083364, позивач вказує, що обовязок з відшкодування шкоди покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/377 та призначено її розгляд на 12.12.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 31.10.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.11.2010 р. на провулку Охтирському, 3 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, та автомобіля «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

ОСОБА_3., керуючи транспортним засобом «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, при виїзді з території підприємства виїхав на дорогу, що призначена для зустрічного руху, чим порушив п.п. 1.3 та 11.2 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана Управлінням державної автомобільної інспекції МВС України в місті Києві, та постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Товариством з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»(страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальватор»(сертифікат субєкта оціночної діяльності № 9639/107, виданий Фондом державного майна України 31.05.2010 р.) проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2.

Дослідження було проведено ОСОБА_4, який має кваліфікацію оцінювача (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 051-ПК від 10.12.2006 р., свідоцтво аварійного комісара АК-ПК № 028 від 10.12.2006 р., свідоцтво про реєстрацію у Державному реєстрі оцінювачів № 2316 від 28.08.2002 р. У відповідності до звіту № 1743 від 06.12.2010 р., який складений відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440 та інших використаних джерел, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2. складає 39454, 09 грн.

У відповідності до ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

На підставі звіту № 1743 від 06.12.2010 р. позивачем було здійснено розрахунок страхового відшкодування за договором страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р. та складено страховий акт № 13981/206 від 08.04.2011 р., яким визначена сума страхового відшкодування в розмірі 32212, 87 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив, що він належним чином виконав зобовязання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р., перерахувавши ОСОБА_2 платіжним дорученням № 17071 від 22.04.2011 р. суму страхового відшкодування в розмірі 32212, 87 грн.

Враховуючи те, що постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10.12.2010 року ОСОБА_3, який керував автомобілем «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за шкоду, заподіяну пошкодженому автомобілю.

Відповідальність власника транспортного засобу «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, застрахована Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВЕ/8083364.

З огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»на підставі договору страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Винним у вчиненні вищезазначеного ДТП визнано ОСОБА_3, у звязку з чим позивачем отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, - Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»про стягнення шкоди в порядку регресу в розмірі 31212, 87 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдану шкоду, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Scoda Octavia», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, зокрема, до відповідача у даній справі - Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

23.08.2011 р. Товариством з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»було направлено на адресу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»регресну вимогу вих. № 61/2-230811/1 з проханням здійснити відшкодування шкоди в порядку регресу.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, у відповідності до полісу № ВЕ/8083364 становить 50000, 00 грн.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ/8083364 передбачена франшиза в розмірі 1000, 00 грн.

Враховуючи те, що особою, відповідальною за завдану ОСОБА_2 власнику автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_2, шкоду є Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс», в якому застрахована відповідальність ОСОБА_3, якого визнано винним у ДТП, а Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі договору страхування наземного транспорту № 206-02181-10 від 29.06.2010 р. виплачено страхове відшкодування ОСОБА_2. в розмірі 32212, 87 грн., та з огляду на те, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір франшизи, відтак, сума страхового відшкодування в порядку регресу становить 31212, 87грн. (32212, 87 грн. 1 000, 00 грн.).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»про стягнення з відповідача суми завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 31212, 87 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(вул. Фрунзе, буд. 13-Є, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 31451838) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Страхова компанія «ІНДІГО»(вул. Немировича-Данченка, буд. 1, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код 33831166) суму завданої шкоди в порядку регресу в розмірі 31 212 (тридцять одна тисяча двісті дванадцять) грн. 87 коп., 312 (триста дванадцять) грн. 13 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

4.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

19.12.2011 р.