Рішення № 20530865, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 59/7519.12.11 За позовомПриватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

До1) Приватного підприємства "Система комплексної безпеки "Сатурн-2000"

2) Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

3-тя особа яка

не заявляє самостійних

вимог на предмет спору

на стороні відповідачаОСОБА_1

простягнення 96 746,60 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 - представник (дов. № 545/2011 від 21.01.2011 р.)

від відповідача 1 ОСОБА_3 представник (дов. № б/н від 10.08.2010 р.)

ОСОБА_4 представник (дов. № б/н від 08.07.2011 р.)

від відповідача 2не зявився

від 3-ї особиОСОБА_1 СУТЬ СПОРУ: Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Система комплексної безпеки "Сатурн-2000", Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 96 746,60 грн., яке було сплачено позивачем страхувальнику відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних засобів № АТК 187354 від 03.07.2009 р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортних засобів № АТК 187354 від 03.07.2009 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля "Skoda SUPERB", державний НОМЕР_1 ОСОБА_5, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України “Про страхування” та статей 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль "ВАЗ", державний НОМЕР_2, який належить ПП "Система комплексної безпеки "Сатурн-2000", водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_1, застрахований у ВАТ "НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5913382, позивач просить стягнути з відповідачів суму страхового відшкодування в розмірі 96 746,60 грн.: з ПП "Система комплексної безпеки "Сатурн-2000" 61 746,60 грн., з ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" 35 000 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.06.2011 р. порушено провадження у справі №59/75, розгляд справи призначено на 13.07.2011 р., залучено до участі у часті у справі в якості 3-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Представник 3-ї особи в судове засідання 13.07.2011 р. не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Натомість відділом діловодства суду 11.07.2011 р. отримано від 3-ї особи письмові пояснення, відповідно до яких 3-тя особа проти позову в цілому заперечує та просить призначити по справі судову експертизу, яка дасть відповіді на питання достовірності цін на нові деталі та вартість робіт, а також, чи мала місце дія з відшкодування позивачем за зміну деталей внаслідок понесених пошкоджень іншими особами у тому числі у інших ДТП, або внаслідок фізичного зносу.

12.07.2011 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача 1 відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 позов не визнає, з тих підстав, що відсутні належні та допустимі докази розміру суми, яка підлягає стягненню з відповідача 1.

Також, відділом діловодства суду 12.07.11 р. отримано від представника відповідача 1 клопотання про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи та клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з нез'явленням 3-ї особи в судове засідання по факту знаходження у Київській лікарні швидкої допомоги та на час проведення судової експертизи.

В судовому засіданні 13.07.2011 р. представник відповідача 1 підтримав надані клопотання та надав суду клопотання про витребування у позивача додаткових доказів, а саме: оригінал звіту про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) № 585 від 03.03.2010 р. з додатками, зокрема калькуляцією вартості відновлювального ремонту № 585 від 15.02.2010 р., протоколом огляду транспортного засобу № 585 від 05.02.2010 р. та фотографічними зображеннями пошкодженого транспортного засобу та повний текст договору добровільного страхування № 187354 від 03.07.2009 р.

Суд задовольнив клопотання про витребування додаткових доказів.

Також, в судовому засіданні 13.07.11 р. представником відповідача 2 подано пояснення в яких відповідач 2 зазначає, що 12.05.11 р. відшкодування у розмірі 35 000 грн. було перераховано відповідачем 2 на користь позивача, а при визначенні розміру заподіяної шкоди, яку зобовязаний відшкодувати відповідач 1, як різницю між вартістю відновлювального ремонту (матеріального збитку) та лімітом відповідальності відповідача 2, суд має виходити з результатів висновку лише судової експертизи.

Представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України. Cуд задовольнив зазначене клопотання.

Суд, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, витребуванням додаткових доказів, незявленням в судове засідання 3-ї особи, відповідно до вимог статті 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 17.08.2011 р.

В судове засідання 17.08.2011 р. представник 3-ї особи не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. представник відповідача 1 підтримав клопотання про призначення по справі експертизи, подане до суду 12.07.2011 р.

В обґрунтування даного клопотання представник відповідача 1 зазначив, що при проведенні автотоварознавчого дослідження та складанні звіту № 585 від 03.03.2010 р., оцінювачем було допущено помилку, яка суттєво вплинула на результат оцінки. Так, відповідно до п. 3 звіту, оцінювач невірно визначив, що коефіцієнт фізичного зносу, що характеризує втрату вартості транспортного засобу (окремих його складових), дорівнює "0". В поданому клопотанні міститься перелік питань, які мають бути розяснені судовим експертом.

В судовому засіданні 17.08.2011 р. інший представник відповідача 1 також підтримав клопотання подане ним до суду 13.07.2011 р. та надав пропозиції щодо питань, які мають бути розяснені судовим експертом.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти даних клопотань, вказуючи на те, що вони необґрунтовані, безпідставні та направлені на затягування розгляду справи. Однак надав суду заяву, в якій виклав свої пропозиції стосовно експертної установи та зазначив перелік питань, які мають бути розяснені судовим експертом.

Розглянувши заявлені клопотання, ґрунтовно вивчивши обставини справи і доводи сторін щодо дійсної необхідності призначення судової експертизи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотань про призначення судової експертизи у даній справі.

Ухвалою суду від 17.08.2011 р. призначено по справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено атестованим судовим експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, провадження у справі № 59/75 зупинено до закінчення проведення судової експертизи.

16.11.2011 р. відділом діловодства суду отримано від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Висновок судової автотоварознавчої експертизи №10105/11-16 від 15.11.2011р.по справі №59/75.

Відповідно до ч. 3 ст. 79 ГПК України господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення.

Ухвалою суду від 17.11.2011 р. поновлено провадження у справі № 59/75, призначено розгляд справи на 19.12.2011 р., зобов'язано учасників судового процесу надати суду письмові пояснення по справі з урахуванням Висновку судової автотоварознавчої експертизи №10105/11-16 від 15.11.2011р. у справі № 59/75.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні надав додатковий відзив, в якому зазначив, що позов визнає частково, на суму 29001,34 грн., що становить різницю між визначеним в судовій експертизі розміром заподіяного матеріального збитку (вартість ремонту з урахуванням зносу) у сумі 64001,34 грн. та сумою страхового відшкодування, сплаченого відповідачем 2 на користь позивача у розмірі 35000 грн. На підтвердження факту виплати відповідачем 2 на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 35000 грн. надав завірену банком копію платіжного доручення № 30868 від 12.05.2011р. Зазначив, що до позивача перейшло право вимоги в межах суми виплаченого страхового відшкодування, проте, не в розмірі такого.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти додаткового обґрунтування, вказавши на те, що на користь позивача підлягає стягненню вся сума виплаченого ним страхового відшкодування з розрахунку вартості відновлювального ремонту без урахування зносу.

В судовому засіданні 19.12.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2009р. між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-страхування»та ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АТК 187354 (надалі «Договір»), застрахованим транспортним засобом є автомобіля SUPERB», державний НОМЕР_1 (власник ОСОБА_5).

Відповідно до п. 1.9.1. Договору, одним із застрахованих ризиків визначено пошкодження застрахованого транспортного засобу.

Згідно розгорнутої довідки ВДАІ з обслуговування Бориспільського району при УДАІ ГУМВС України в Київській області від 10.03.2010р. на автодорозі малої захисної дамби Осокорки Проців 02.02.2010р. сталась дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля марки SUPERB», державний НОМЕР_1, що належить ОСОБА_5 та був ним керований та автомобіля марки «ВАЗ», державний НОМЕР_2, що належить Приватному підприємству «Система комплексної безпеки «Сатурн-2000», під керуванням ОСОБА_1

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 правил дорожнього руху України, якого визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, що підтверджується постановою Соломянського районного суду м. Києва від 03.03.2010р.

ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП, керував автомобілем марки «ВАЗ», державний НОМЕР_2, на підставі подорожного листа службового легкового автомобіля та виконував свої трудові обовязки у відповідача 1.

Згідно умов Договору страхування, Позивач взяв на себе обовязок сплатити на користь страхувальника у разі настання страхового випадку у визначеному договором страхування порядку суму страхового відшкодування.

Згідно п. 1.8.1. Договору, позивач та ОСОБА_5 передбачили, що у разі настання страхового випадку, сума страхового відшкодування виплачується у розмірі, що відповідає вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу без урахування зносу.

Позивач, в обґрунтування розміру суми виплаченого страхового відшкодування, надав звіт про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) № 585 від 03.03.2010р., відповідно до якого, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику застрахованого транспортного засобу склала 107445,36 грн., калькуляцію ремонту автомобіля від 12.02.2010р., рахунок фактуру № 40 від 21.04.2010р., відповідно до яких вартість ремонту автомобіля склала 97 587 грн.

Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до Договору, франшиза становить 840, 40 грн.

Позивачем складено розрахунки страхового відшкодування № 778 та 778Д, згідно яких, сума страхового відшкодування склала 96746,60 грн. (97587 грн. сума франшизи 840,40 грн.)

Позивачем сплачено 07.04.2011р. на рахунок ФОП ОСОБА_6 частину суми страхового відшкодування у розмірі 90558,88 грн., а пізніше, проведено доплату у розмірі 2990 грн. в рахунок проведення відновлювального ремонту. Іншу частину суми страхового відшкодування у розмірі 3197,72 грн. було зараховано в рахунок сплати частини страхового платежу за Договором.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки цивільно правова відповідальність водія транспортного засобу автомобіля «ВАЗ», державний НОМЕР_2, який належить ПП «Система комплексної безпеки «Сатурн-2000», водій якого визнаний винним у її скоєні ОСОБА_1, була застрахована у ВАТ «НАСК "Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5913382, позивач звернувся до відповідача 2 з претензією про виплату збитків в порядку регресу в сумі 35000 грн. (ліміт страхового відшкодування відповідача 2). Відповідно до полісу, франшиза складає 0 грн.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, право позивача вимагати відшкодування шкоди, що виникла в результаті виплати ним сум для виконання обов'язку або з вини боржника (регресата), походить зі змісту статті 993 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічна норма міститься і в частині 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, перехід права вимоги від страхувальника до страховика передбачений і статтею 27 Закону України "Про страхування", відповідно до якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, у даному випадку, особами, відповідальними за завдані збитки є - ВАТ НАСК «Оранта», відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та ПП «СКБ «Сатурн-2000», відповідно до вимог статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, в тій частині, що не підлягає відшкодуванню ВАТ НАСК «Оранта»як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06 та постановою Судової палати у господарських справахВерховного Суду України № 11/406-07 від 25.11.2008 р.).

Як вбачається зі змісту полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5913382, ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду, заподіяну у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи, складає 35000,00 грн.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу.

Таким чином, розмір страхового відшкодування, який фактично сплатив відповідач 2 в даному випадку визначається виходячи від вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизи. При цьому, позивач має право отримати страхове відшкодування в межах фактичних витрат, які були понесені ним при виплаті страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту.

Відповідно до висновку судової авто товарознавчої експертизи № 10105/11-16 від 15.11.2011р. розмір заподіяного власнику (страхувальнику позивача) автомобіля марки a SUPERB», державний НОМЕР_1 ОСОБА_5 матеріального збитку (вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу) становить 64001,34 грн.

Вимога позивача до відповідача 1 про сплату суми, що є різницею між вартістю відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу без урахування зносу, сумою франшизи (97587 грн. сума франшизи 840,40 грн.) та сумою страхового відшкодування, яка має бути сплачена відповідачем 2 у розмірі 35000 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Норма Закону України "Про страхування" є спеціальною по відношенню до норм ЦК України, які в даному випадку є загальними нормами. Отже, розмір вимоги, що переходить до страховика визначається за приписами статті 27 Закону України "Про страхування".

Зокрема, за приписами статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, даною нормою передбачено, що страховик має право вимоги в межах фактичних затрат, але не в розмірі фактичних затрат, як вважає позивач. При цьому, дані межі витрат обмежуються правом вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, особи, які відповідальні за завдані збитки, мають відшкодувати, а позивач має вимагати сплатити лише дійсний розмір матеріального збитку.

Згідно статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

В даному випадку дійсний розмір матеріального збитку, який завданий власникові пошкодженого автомобіля, визначений згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 10105/11-16 від 15.11.2011р. і становить 64001,34 грн.

В свою чергу, надані позивачем звіт про оцінку майна (автотоварознавче дослідження) № 585 від 03.03.2010р., калькуляція ремонту автомобіля від 12.02.2010р., рахунок фактура № 40 від 21.04.2010р. у відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України не можуть вважатись належними доказами, що підтверджують розмір реальних збитків, які були завдані власнику пошкодженого автомобілю, оскільки не відображають реальний розмір зносу.

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ № 1440 від 10.09.2003р. Про затвердження Національного стандарту N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено, що знос (знецінення) - втрата вартості майна порівняно з вартістю нового майна. Знос за ознаками його виникнення поділяють на фізичний, функціональний та економічний (зовнішній). Фізичний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки;

Відповідно до пп. д п. 1.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395, Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження ТЗ.

Відповідно до п. 3.9. Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану ТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.

Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників ТЗ та величини ВТВ.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року N 6 визначено, що відповідач 1 не в праві вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації, лише у випадку, якщо для відновлення автомобіля було застосовано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Позивачем не надано доказ того факту, що при проведенні ремонту автомобіля страхувальника позивача ним було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

Отже, витрати, які понесені позивачем, в зв'язку зі сплатою вартості відновлювального ремонту, в розмірі більшому ніж 64001,34 грн., не знаходяться в причинно-наслідковому звязку з протиправними діями працівника відповідача 1. За таких обставин, відсутні підстави для покладення на відповідача 1 обов'язку сплачувати кошти позивачу понад розмір реальних збитків, які були понесені постраждалою особою внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Таким чином, станом на день вирішення спору, враховуючи факт сплати відповідачем 2 на користь позивача суми страхового відшкодування у розмірі 35000 грн., суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: на користь позивача з відповідача 1 підлягає стягненню сума у розмірі 29 001,34 грн., що становить різницю між визначеним у висновку судової експертизи розміром заподіяного матеріального збитку (вартість ремонту з урахуванням фізичного зносу) у сумі 64 001,34 грн. та сумою страхового відшкодування, сплаченого відповідачем 2 на користь позивача у розмірі 35 000 грн.

Судові витрати позивача про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача 1 та відповідача 2, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Система комплексної безпеки «Сатурн-2000»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 9, код ЄДРПОУ 30303850) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673 ) збиток в розмірі 29 001 (двадцять девять тисяч одна гривня) грн. 34 коп., державне мито у розмірі 290 (двісті девяносто) грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 106 (сто шість) грн. 94 коп.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, Код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена,10, код ЄДРПОУ 24745673) державне мито у розмірі 350 (триста п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 06 коп.

4. Припинити провадження у справі № 59/75 в частині вимог до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в сумі 35 000 (тридцять пять тисяч) грн. в звязку із відсутністю предмету спору.

5. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЮ.В. Картавцева

Дата складання

повного рішення: 26.12.11 р.