Рішення № 20530554, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/47120.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»

До Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»

Простягнення 1219589,83 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Брус О.М.

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»890964,75 грн. основного боргу, 59600,14 грн. неустойки за прострочення сплати лізингових платежів, 11535,51 грн. 3% річних, 257489,43 грн. неустойки за прострочення повернення предмету лізингу, а всього 1219589,83 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008р.

Представник Відповідача в судове засідання не зявився.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 783-LD.

Згідно п. 1.1 Договору ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) бере на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

ТОВ «УніКредит Лізинг»виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.12.2008 р.

Згідно Договору за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до цього Договору.

Однак Лізингоодержувач не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, чим порушував умови Договору.

У зв'язку із цим Лізингодавець в грудні 2010 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Лізингоодержувача (ПАТ «Мостобуд») про стягнення суми основного боргу по сплаті лізингових платежів, що утворився (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) станом на 04.02.2011 р. Крім того, позивач просив суд стягнути неустойку, передбачену п. 8.2 Договору, 3% річних та інфляційні збитки, нараховані на суму несплачених станом на 04.02.2011 р. лізингових платежів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2011 р. у справі № 55/440 позов ТОВ «УніКредит Лізинг» до ПАТ «Мостобуд»задоволено частково, а саме: суд вирішив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Мостобуд», заборгованість у розмірі 2 382 995,56 гри., пеню у розмірі - 145 015,23 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 84 383,55 грн. та 3% річних у розмірі 37 121,95 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. у справі № 55/440 апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення господарського суду м. Києва від 11.03.2011 р. у справі № 55/440 змінено, а саме: викладено резолютивну частину в наступній редакції: «Стягнути заборгованість у розмірі 2 382 995,56 гри., пеню 72 507.61 грн.. інфляційних нарахувань у розмірі - 84 383,55 грн. та 3 % річних -37 121,95 грн.».

Однак Лізингоодержувач продовжував порушувати грошові зобов'язання за Договором.

Суду доведено, що Лізингодавець, керуючись ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг», повідомив Лізингоодержувача про відмову від Договору фінансового лізингу та припинення його дії з 20.06.2011 р. (повідомлення вих. № 1032 від 14.06.2011 р. про відмову від Договору фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р. та повернення предмету лізингу).

Відповідно до п. 7.1 Договору фінансового лізингу складові Лізингових Платежів, їх суми та Дати Платежів визначені в Графіках Лізингових Платежів у Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 7.6 та умов розділу «Визначення» Договору сплаті підлягають суми лізингових платежів в гривнях за офіційним курсом гривні до євро. що був встановлений Національним Банком України на Дату Платежу (тобто на дату, яка вказана в Додатку № 2/1 та Додатку № 2/2 до Договору - Графіках лізингових платежів та на яку відповідач зобов'язаний був сплатити лізинговий платіж згідно умов Договору), крім першого лізингового платежу, який сплачується за офіційним курсом гривні до євро, що був встановлений Національним Банком України на дату підписання Договору фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р.

Крім того, згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка мас бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізиніодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до п.11.5 договору, у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Між Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»укладено Договір фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008 р., відповідно до умов якого ТОВ «УніКредит Лізинг»(Лізингодавець) взяв на себе зобов'язання придбати Предмет Лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 цього Договору) та передати Предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(Позивач) виконало свої зобов'язання за Договором в повному обсязі, що підтверджується Актом приймання-передачі від 01.12.2008 р.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно Договору, за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця Лізингові Платежі у гривнях на Дати Платежів, вказані в Додатку № 2/1 та додатку 2/2 до цього Договору.

Однак, Лізингоодержувач (Відповідач) не своєчасно сплачував Лізингові Платежі, що відповідно є порушенням умов Договору.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності боргу у Відповідача за договором фінансового лізингу № 783-LD від 08.09.2008р. у сумі 890964,75 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 8.2 Договору фінансового лізингу у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим Договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день прострочення.

Отже, порушення відповідачем строків оплати за прострочений платіж, передбачений п. 8.2 Договору фінансового лізингу № 783-LD, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Тому, Позивачем правомірно заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання зобов'язання, відповідно до договору.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, за прострочення терміну платежу з відповідача належить стягнути пеню у сумі 59600,14 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд погоджується та вважає обґрунтованим.

Крім того, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача відповідно до п.11.5. договору неустойки в розмірі 257489,43 грн. з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингоодержувач зобовязаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Відповідно до п.11.5 договору, у випадку несвоєчасного демонтажу та повернення предмета лізингу з вини лізингоодержувача, останній зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму еквівалента ціни предмета лізингу за період такого прострочення.

Відповідно Еквівалент ціни предмета Лізингу вказаний в Додатковій угоді №1 від 01.12.2008р. Договору фінансового лізингу №783-LD, від 08.09.2008р. та в Акті приймання - передачі і становить 5944569,28грн.

Станом на час розгляду справи Лізингоодержувач не повернув предмет лізингу за Договором фінансового лізингу, тому Позивач правомірно звернувся з вимогою про сплату неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму Еквівалента ціни предмета Лізингу за період прострочення повернення Предмета Лізингу, тобто з 21.06.2011р. (з наступного дня за днем закінчення строку лізингу) по 30.09.2011р. ( день подання цього позову до суду).

Таким чином, за несвоєчасний демонтажу та повернення предмета лізингу з відповідача належить стягнути неустойки в розмірі 257489,43 грн., відповідно до розрахунку Позивача з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

З огляду на наявність прострочення грошового зобовязання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку з відповідача підлягає стягненню 11535,51 грн. 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, з яким суд також погоджується та вважає обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Паньківська, 5, код ЄДРПОУ 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 890964 (вісімсот девяносто тисяч девятсот шістдесят чотири) грн. 75 коп. заборгованості, 59600 (пятдесят девять тисяч шістсот) грн.. 14 коп. пені, 11535 (одинадцять тисяч пятсот тридцять пять) грн. 51 коп. 3% річних, 257489 (двісті пятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят девять) грн. 43 коп. неустойки, 12195 (дванадцять тисяч сто девяносто пять) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 27.12.2011р.