Рішення № 20530538, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/35522.12.11 За позовом Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі

1) Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації)

2) Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київреклама"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестандартні рішення"

про стягнення боргу 1 030 432,01 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - за довіреністю № 37-9319 від 31.10.2011 р.

від позивача 1: не зявився.

від позивача 2: ОСОБА_2 - за довіреністю № 196-2264/КР від 04.05.2011 р.

від відповідача: не зявився.

У судовому засіданні 22.12.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації) та Комунального підприємства виконавчого органу Київради "Київреклама" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестандартні рішення" про стягнення боргу 1 030 432,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва №00626/08 від 05.11.2008 р. КП "Київреклама" передало у тимчасове користування місця для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а відповідач належним чином грошове зобовязання по внесенню орендної плати не виконав, у звязку з чим станом на 01.08.11 р. виникла заборгованість у розмірі 808 518,34 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 121 277,76 грн, 3% річних у розмірі 13 234,99 грн, індексу інфляції у розмірі 41 485,28 грн та пені у розмірі 45 915,64 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою суду від 14.10.11 порушено провадження у справі № 40/355 та призначено до розгляду на 01.11.11.

Ухвалою суду від 01.11.11 розгляд справи відкладено до 17.11.11 у звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребуванням додаткових доказів у позивача.

У судовому засіданні 17.11.11 оголошувалась перерва до 13.12.11 за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.12.11 продовжено строк розгляду спору у справі №40/355 на 15 днів.

У судовому засіданні 13.12.11 оголошено перерву до 22.12.11 за клопотанням представника відповідача для укладення мирової угоди.

У судове засідання, призначене на 22.12.11, представник від органу Прокуратури та Позивача -2 зявилися, заявлені позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Судом заслухані пояснення представника від органу прокуратури та позивача-2, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

05.11.08 р. між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської державної адміністрації), (Робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради "Київреклама" (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нестандартні рішення"(Розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення рекламного (-их) засобу (-ів), що перебуває (-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва №00626/08 (Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування місця для розміщення рекламного засобу на підставі оформленого належним чином дозволу на розміщення зовнішньої реклами, а Розповсюджувач зовнішньої реклами використовує надане місце відповідно до Типових правил розміщення зовнішньої реклами, Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Києві та здійснює оплату за його користування.

Згідно з п. 4.1 Договору розмір плати за право тимчасового користування місцем для розміщення рекламного засобу встановлюється виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) та складається з базової плати, що включає в себе базові тарифи перемножені на коефіцієнт диференціації в залежності від зони розміщення РЗ та коригуючих коефіцієнтів. Базова плата вказується в додаткових угодах до цього договору.

Підставою для нарахування та внесення Розповсюджувачем зовнішньої реклами на поточний рахунок Підприємства плати є цей Договір та відповідні Додаткові угоди до нього (п.4.2 Договору).

04.09.09 р. між Сторонами було укладено Додаткову угоду №00626/08-3 до Договору у зв'язку з прийняттям та затвердженням нової редакції "Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Києва, його районів, або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м.Києва" (Порядок). Відповідно до умов якої Сторони цією додатковою угодою засвідчили, що починаючи з 04.09.09 р. розмір базової плати за Договором встановлюється згідно тарифів, затверджених Порядком.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються Розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок Підприємства.

Плата сплачується Розповсюджувачем зовнішньої реклами окремо по кожному рахунку-фактурі. Неотримання Розповсюджувачем зовнішньої реклами рахунків - фактур в строки, визначені цим Договором не звільняє Розповсюджувача зовнішньої реклами від внесення ним плати за Договором та не є перешкодою для нарахування Підприємством штрафних санкцій, передбачених цим Договором та чинним законодавством (п.4.5 Договору).

Додатковою угодою №6 від 04.09.09 р. до Договору сторони погодили місця розміщення рекламних засобів та базову плату.

На виконання умов Договору позивачем передано в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів, передбачені додатковою угодою №6.

Спір у справі виник у звязку із неналежним виконанням, на думку прокурора, відповідачем грошового зобовязання за Договором, у звязку з чим прокурор вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендних платежів.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним місцями для розміщення рекламної площі за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Матеріалами справи підтверджується факт виставлення позивачем рахунків-фактур на оплату відповідачем орендних платежів відповідно до умов Договору.

Неотримання відповідачем рахунків-фактур від позивача для здійснення оплати судом не береться до уваги, оскільки отримання рахунків-фактур для сплати є саме обовязком відповідача. Доказів відмови позивача від надання відповідачу рахунків-фактур відповідачем не надано.

Крім того, відповідач не надав суду доказів вчинення дій, які б свідчили про його намагання добровільно виконати обовязки зі сплати грошових коштів у порядку, визначеному Договором, а відтак дана обставина не може звільнити його від виконання грошового зобовязання, про яке йому було достовірно відомо.

За таких обставин, заборгованість відповідача з орендної плати станом на 09.12.11 р. становить 741094,99 грн, а строк виконання грошового зобовязання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобовязання по сплаті на користь КП "Київреклама" 741094,99 грн на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги прокурора про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором у розмірі 741094,99 грн є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 121277,76 грн, 3% річних у розмірі 13234,99 грн., індексу інфляції у розмірі 41485,28 грн. та пені у розмірі 45 915,64 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обовязку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобовязання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобовязань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.4 Договору за несвоєчасне або неповне внесення плати Розповсюджувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент сплати пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором №00626/08 від 05.11.08 р. у розмірі 45915,64 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 7.5 Договору за прострочення внесення платежів за тимчасове користування місцем для розміщення РЗ, що складає більше 1 місяця, розповсюджувач зовнішньої реклами додатково сплачує штраф у розмірі 15% простроченої суми.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобовязання.

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. у справі №6/196 та від 05.07.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, прострочення виконання грошового зобовязання більше складає більше 1 місяця, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 121277,76 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 13234,99 грн та інфляційні витрати у розмірі 41485,28 грн.

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобовязання щодо здійснення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що передбачено вказаним Договором перед Позивачем. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобовязання по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів згідно з умовами Договору суму заборгованості не сплатив.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості у розмірі 741094,99 грн., пені у розмірі 45915,64грн, штрафу у розмірі 121 277,76 грн., інфляційні витрати у розмірі 41 485,28 грн. та 3% річних у розмірі 13 234,99 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов заступника прокурора Дніпровського району міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестандартні рішення" (02002, м.Київ, Дніпровський район, вул. Панельна, буд. 5, кв. 3, ідентифікаційний код 35083054)з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А; ідентифікаційний код 26199714) заборгованість у розмірі 741094 (сімсот сорок одну тисячу девяносто чотири) грн 99 коп., штраф у розмірі 121 277 (сто двадцять одну тисячу двісті сімдесят сім) грн 76 коп., пеню у розмірі 45 915 (сорок пять тисяч девятсот п'ятнадцять) грн 64 коп., інфляційні витрати у розмірі 41 485 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят пять) грн 28 коп., 3% річних у розмірі 13 234 (тринадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн 99 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нестандартні рішення" (02002, м.Київ, Дніпровський район, вул. Панельна, буд.5, кв.3, ідентифікаційний код 35083054) в дохід Державного бюджету України 9170 (девять тисяч сто сімдесят) грн 93 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 210 (двісті десять) грн 04 коп.

4. В частині стягнення 67423,35 грн відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

Дата підписання рішення 27.12.2011 р.