Рішення № 20530507, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/20919.12.11

За позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція"

2) Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА"

Про стягнення 2 077,79 грн. страхового відшкодування

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 24926/4 від 27.12.2010 р.

від відповідача-1: не зявилися

від відповідача-2: не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.06.2011 р. Моторно (транспортне) страхове бюро України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (відповідач-1), Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач-2) страхового відшкодування в загальній сумі 2077,79 грн. Позивач також просив стягнути з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам понесені ним судові витрати (102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 1000,00 грн. витрат на юридичні послуги).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що МТСБУ внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) на підставі п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплачено відшкодування власнику автомобіля марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - автомобіля марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2, та працівника якого ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні ДТП, є Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (відповідач-1), цивільно правова відповідальність якого була застрахована у Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідача-2) згідно полісу № ВВ/1410952 обов»язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.06.2007 р., а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача-1 в розмірі 510,00 грн. сплаченого страхового відшкодування (франшиза) та на відповідача-2 - в розмірі 1567,79 грн. сплаченого страхового відшкодування

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. № 05-5-9/6563 (суддя Бондаренко А.П.) позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2011 р. № 05-5-9/6563 (колегія суддів: Мартюк А.І. (головуючий суддя), Ільєнок Т.В., Сулім В.В.) вищезазначену ухвалу місцевого господарського суду скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. № 05-5-9/6563 (суддя Палій В.В.) відмовлено у прийнятті до розгляду даної справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2011 р. № 05-5-9/6563 (колегія суддів: Остапенко О.М. (головуючий суддя), Скрипка І.М., Іваненко Я.Л.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. у справі № 05-5-9/6563 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 05-5-9/6563 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, порушено провадження у справі № 39/209, розгляд справи призначено на 28.11.2011 р. о 12:50 год.

28.11.2011 р. відповідач-2 через відділ діловодства суду подав клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2, у зв»язку із сплатою останнім позивачу компенсації витрат в розмірі 1567,79 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., подав пояснення з нормативно-правовим обґрунтуванням обставин справи (на виконання вимог ухвали суду).

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 28.11.2011 р., на виконання вимог ухвали суду, подав заяву, відповідно до якої визначив вірні найменування, місцезнаходження та ідентифікаційні коди відповідача-1 та відповідача-2, а саме: відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція", місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, будинок, 7/2, ідентифікаційний код 31903893; відповідач-2 - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА", місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48А, ідентифікаційний код 20113829.

В судовому засіданні 28.11.2011 р. судом досліджені спеціальні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за електронним запитом судді № 11665598, № 11665746, № 11665859 стосовно позивача, відповідача-1 та відповідача-2, відповідно до яких підтверджено дані щодо найменування, місцезнаходження та ідентифікаційного коду відповідача-1 та відповідача-2, наведені у вищезазначеній заяві позивача. Також встановлено ідентифікаційний код позивача 21647131, оскільки останній не був зазначений у позовній заяві.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання, призначене на 28.11.2011 р., не зявилися, вимоги ухвали суду від 08.11.2011 р. не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. розгляд справи відкладено на 19.12.2011 р. о 09:50 год., визначено вірне найменування відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (ідентифікаційний код 31903893), визначено вірне найменування відповідача-2 - Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (ідентифікаційний код 20113829).

16.12.2011 р. представник відповідача-2 через відділ діловодства суду подав клопотання по справі № 39/209, згідно якого надав платіжне доручення № 26661 від 12.10.2011 р. про виплату страхового відшкодування в сумі 1567,79 грн.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р. подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з огляду на виплату відповідачем-2 позивачу 12.10.2011 р. страхового відшкодування в сумі 1567,79 грн., просив стягнути з відповідача-1 кошти в розмірі сплаченого страхового відшкодування в сумі 510,00 грн., а також стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно задоволеним вимогам судові витрати: 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за юридичні послуги в сумі 1000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог та просив задовольнити їх повністю відповідно до його заяви про зменшення позовних вимог.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., не зявилися, вимоги ухвал суду від 08.11.2011 р. та від 28.11.2011 р. не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, письмових заяв та повідомлень щодо поважності причин відсутності в судовому засіданні 19.12.2011 р. суду не подали.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.12.2011 р., запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядалася за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву відповідачем-1 та відповідачем-2 не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.12.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

30.01.2008 р. о 08:08 год. на вул. Доброхотова в м. Києві сталося ДТП за участі автомобіля марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі ДТП), а саме: ОСОБА_2 не витримала безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою Відділу ДАІ з обслуговування Святошинського району при УДАІ ГУ МВС в м. Києві.

В результаті ДТП був пошкоджений забезпечений Полісом № ВА/2375336 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ЗАТ «Європейський страховий альянс»транспортний засіб автомобіль марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля марки "Субару Форестер" Радченко Марією Андрієвною п. 13.1, 2.10 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2008 р. в адміністративній справі №3-5113/08, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 124, 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Згідно інформації ДАІ, водій ОСОБА_2 на момент ДТП, що сталося 30.01.2008 р., не мала чинного договору обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, тому 13.02.2008 р. потерпілий ОСОБА_3 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (позивача) із повідомленням про пошкодження транспортного засобу.

Згідно з п.п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції закону на час скоєння ДТП) (надалі Закон) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону МТСБУ має право залучати аварійних комісарів у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону, та необхідності перевірки дій страховика відповідно до пункту 36.3 статті 36 цього Закону.

Пунктом 41.4 ст. 41 Закону передбачено здійснення МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих оплати послуг аварійних комісарів, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

Відповідно до абз. 2 п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Враховуючи наведені норми Закону, для визначення розміру збитків та обставин ДТП позивачем був залучений аварійний комісар ОСОБА_4, що підтверджується дорученням № 4151, у зв»язку з чим поніс витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 390,00 грн., що підтверджується актом № 182 виконаних робіт за дорученням № 4151 від 19.03.2008 р. та платіжним дорученням № 94 від 18.03.2008 р.

Відповідно до Звіту № 292 від 29.02.2008 р. про визначення вартості матеріального збитку, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистантська компанія "Реверс", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 1687,79 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті пошкодження наведеного автомобіля при ДТП.

На підставі наказу № 688 від 15.04.2008 р. позивач виконуючи свої зобов'язання згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сплатив потерпілому суму страхового відшкодування у розмірі 1687,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 16.04.2008 р.

Таким чином, витрати МТСБУ у зв»язку із виплатою страхового відшкодування внаслідок ДТП склали 2077,79 грн. (1687,79 грн. + 390,00 грн. = 2077,79 грн.).

Під час розгляду в Святошинському районному суді м. Києва справ № 2-2781/09, № 2-4131/10 було встановлено, що транспортний засіб - автомобіль марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (відповідач-1), був застрахований згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач-2)), що підтверджується Полісом № ВВ/1410952 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також було встановлено, що на момент ДТП водій ОСОБА_2 перебувала в трудових відносинах з відповідачем-1, що підтверджується Подорожнім листом службового легкового автомобіля № 047064 від 30.01.2008 р. та випискою з трудової книжки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з п.п. 38.2.3 п. 38.2 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до 38.2.3. до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

Пунктом 37.5 ст. 37 Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Як передбачено п. 12.1 ст. 12 Закону, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач-2) згідно Полісу № ВВ/1410952 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, остання зобов»язана відшкодувати позивачу суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 1177,79 грн. за вирахуванням франшизи (1687,79 грн., вартість матеріального збитку відповідно до Звіту № 292 від 29.02.2008 р. - 510,00 грн., франшиза = 1177,79 грн.).

Також, враховуючи, що МТСБУ здійснило регламентну виплату з урахуванням наведеної суми франшизи, то дану суму позивачу зобов»зане відшкодувати Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція", як володілець транспортного засобу - автомобіля марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким було спричинено ДТП.

Таким чином, до МТСБУ перейшло в межах загальної суми 2077,79 грн. право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, зокрема, до відповідача-1 в межах суми 510,00 грн., а до відповідача-2 в межах суми 1567,79 грн. (1177,79 грн. страхового відшкодування + 390,00 грн. витрат на послуги аварійного комісара = 1567,79 грн.).

28.08.2009 р. позивач направив на адресу відповідача-2 Вимогу про відшкодування регламентної виплати № 301-11-4151 від 27.08.2009 р., яку відповідач-2 отримав 31.08.2009 р., що підтверджується матеріалами справи. Проте, відповідач-2 вимогу позивача про добровільне врегулювання спору залишив без відповіді та виконання. При цьому суд звертає увагу, що фактично Моторно (транспортне) страхове бюро України (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (відповідач-1), Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач-2) страхового відшкодування в загальній сумі 2077,79 грн. ще 20.06.2011 р., а ухвали Господарського суду міста Києва від 22.06.2011 р. № 05-5-9/6563 (суддя Бондаренко Г.П.) та від 31.08.2011 р. № 05-5-9/6563 (суддя Палій В.В.) скасовані відповідними постановами Київського апеляційного господарського суду, справу передано до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті, по якій і було порушено провадження у справі № 39/209 (суддя Гумега О.В.). За таких обставин, наведена позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України вважається поданою до суду 20.06.2011 р. Станом на вказану дану відповідач-2 вимогу позивача про відшкодування регламентної виплати № 301-11-4151 від 27.08.2009 р. не виконав.

Крім того, відповідно до ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 18.11.2010 р. у справі № 2-4131/10 вбачається, що відповідачем у наведеній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, окрім ОСОБА_2, визначено також Товариство з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (відповідач-1 у справі № 39/209). Матеріали справи № 39/209 не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем-1 заборгованості в сумі 510,00 грн. станом на 22.06.2011 р.

Отже, спір у справі № 39/209 виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачами зобовязань по відшкодуванню шкоди у загальному розмірі 2077,79 грн., заподіяної внаслідок експлуатації транспортного засобу - автомобіля марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні 19.12.2011 р. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з огляду на виплату відповідачем-2 позивачу 12.10.2011 р. страхового відшкодування в сумі 1567,79 грн., просив стягнути з відповідача-1 кошти в розмірі сплаченого страхового відшкодування в сумі 510,00 грн., а також стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно задоволеним вимогам судові витрати: 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат за юридичні послуги в сумі 1000,00 грн. Як свідчить зміст наведеної заяви, вимоги до відповідача-2 позивачем не заявлялись.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, а саме: платіжне доручення № 26661 від 12.10.2011 р. на суму 1567,79 грн., а також те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача щодо подання заяви про зменшення позовних вимог суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду, у зв»язку з чим провадження зі справи в частині вимог до відповідача-2 про стягнення 1177,79 грн. сплаченого страхового відшкодування та 390,00 грн. витрат на послуги аварійного комісара, а всього 1567,79 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України за відсутністю предмету спору в цій частині. Решта вимог, а саме до відповідача-1 про стягнення 510,00 грн. сплаченого страхового відшкодування (франшизи), розглядається судом у загальному порядку.

Матеріалами справи, а саме: Звітом № 292 від 29.02.2008 р. про визначення вартості матеріального збитку, підтверджено, що матеріальний збиток, заподіяний пошкодженням автомобіля марки "Фіат", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 1687,79 грн.

Судом також встановлено, що автомобіль марки "Субару Форестер", реєстраційний номер НОМЕР_2, власником якого є відповідач-1, був застрахований згідно Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача-2, що підтверджується Полісом № ВВ/1410952 обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким встановлено розмір франшизи при відшкодуванні шкоди в сумі 510,00 грн.

Враховуючи викладені обставини та згідно ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, п.п. 38.2.3 п. 38.2 ст. 38 та п. 41.1 ст. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позовні вимоги до відповідача-1 про стягнення сплаченого позивачем потерпілій особі страхового відшкодування (франшизи) у розмірі 510,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" на користь МТСБУ страхового відшкодування у розмірі 510,00 грн.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, судом покладається державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача-1 та відповідача-2 пропорційно заявлених до них позовних вимог а саме: 25,04 грн. державного мита та 57,93 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача-1 та 76,96 грн. державного мита та 178,07 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на відповідача-2.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрат на юридичні послуги у розмірі 1000,00 грн. суд відзначає наступне.

11.02.2010 р. між МТСБУ та СПД ОСОБА_5 було укладено контракт про надання правової допомоги № 24 від 11.02.2009 р., відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець за винагороду приймає на себе зобов'язання з надання правової допомоги замовникові на умовах, встановлених цим контрактом, а вартість послуг виконавця визначається по кожній окремій судовій справі, в якій виконавець представляє інтереси замовника шляхом укладення окремих додаткових угод до даного контракту та не може перевищувати 2 000,00 грн. за надання правової допомоги по кожній окремій судовій справі.

Позивач на виконання умов контракту № 24 від 11.02.2009 р. перерахував на рахунок СПД ОСОБА_5 1000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 12978 від 01.07.2009 р., при цьому в "Призначенні платежу" зазначив: "Для поповн. карт. рах. згідно дог. № 466398 з Патрик Г,Г. за надання юр. посл. (сп.4151) зг. дод. уг. № 12 від 23.06.09 р. до контр. № 24 від 11.02.2009 р.".

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 04.03.1998 р. № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Як вбачається з протоколів судових засідань від 28.2011 р. та 19.12.2011 р., адвокат ОСОБА_5 в судових засіданнях з приводу розгляду справи № 39/209 участі не брала, а доказів надання юридичних послуг під час розгляду справи безпосередньо адвокатом не надано, до того, ж зі змісту вищезазначеного платіжного доручення № 12978 від 01.07.2009 р. жодним чином не вбачається, що кошти в сумі 1000,00 грн. перераховані позивачем за участь адвоката ОСОБА_5 у розгляді справи № 39/209.

Крім того, виконавцем згідно умов зазначеного контракту про надання правової допомоги № 24 від 11.02.2009 р. виступає СПД ОСОБА_5, в той час як положення ст. 44 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість віднесення до судових витрат послуг з оплати адвоката, а тому суд не вбачає правових підстав для віднесення сплачених позивачем 1000,00 грн. до судових витрат і покладення їх на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Припинити провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 1567,79 грн. у звязку із відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО-Експедиція" (місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Картвелішвілі, будинок, 7/2, ідентифікаційний код 31903893) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 51; ідентифікаційний код 21647131) суму страхового відшкодування у розмірі 510,00 (п»ятсот десять) грн. 00 коп., державне мито у розмірі 25 (двадцять п»ять) грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 57 (п»ятдесят сім) грн. 93коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 48А, ідентифікаційний код 20113829) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Горького, 51; ідентифікаційний код 21647131) державне мито у розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 96 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн. 07коп.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 23.12.2011 р.