Рішення № 20530418, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/12022.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О. За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом позовом Виробничого кооперативу «Контакт -90», м. Київ

до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»м. Київ

про стягнення 1833596,49 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Собур А.К. –юрисконсульт.

від відповідача: Стрижов В.В. –юрисконсульт

За клопотанням позивача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування від учасників судового процесу додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ:

Виробничий кооператив «Контакт -90»звернувся до господарського суду з позовним вимогами до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління» про стягнення з останнього основного боргу в сумі 1 647511,20 грн., пені в сумі 119628,99 грн., інфляційних в сумі 29076,84 грн., трьох процентів річних в сумі 37379,46 грн. згідно договору субпідряду № 2/04-06 від 21.04.2006року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що суми робіт по актам не відповідають даним бухгалтерського обліку, та не відображають фактичний обсяг проведених між сторонами господарських операцій. Крім того, клопоче перед судом про припинення провадження у справі за ознаками частини 1 пункту 2 статті 80 ГПК України на тих підставах, що є рішення Господарського суду міста Києва, який в межах своєї компетенції вирішив спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (рішення у справі № 46/176 від 28.05.2011року).

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 21.04.2006 року, між сторонами було укладено Договір субпідряду № 2/04-06, далі Договір, відповідно до предмету якого (пункт 1.1), та Додаткових угод №1 від 29.12.2006 року, №2 від 26.12.2007 року, №3 від 25.12.2008 року, №4 від 02.12.2009 року, позивач, як Субпідрядник, прийняв на себе зобов’язання щодо виконання робіт з перевлаштуванням контактної мережі тролейбусів у зв’язку з реконструкцією Московської площі та інших робіт, а відповідач, як Генпідрядник, прийняти та сплатити виконаний обсяг робіт.

Факт виконання позивачем умов Договору підтверджено актами приймання виконаних будівельних робіт, зокрема:

·          акт № 2/04-06-20 за грудень 2010року;

·          акт № 2/04-06-21 за грудень 2010року;

·          акт № 2/04-06-22 за грудень 2010року.

Всупереч вимогам пункту 3.3 Договору, відповідач акти не підписав заперечень відносно виконаного обсягу робіт не надав. Так, пунктом 3.4 Договору сторонами встановлено застереження відносно того, якщо Генпідрядник не згоден з розрахунками, викладеними в акті виконаних робіт, він повинен в 3 (трьох) денний термін подати Субпідряднику в письмовій формі обґрунтовану відмову в підписанні акту. В іншому разі акт виконаних робіт вважається прийнятим Генпідрядником до розрахунків.

Відповідач своїх заперечень та обґрунтованої відмови позивачеві не надав, у зв’язку з чим за ним виник основний борг в сумі 1647511,20 грн., який позивач намагається стягнути. Оскільки мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань позивачем з посиланням на пункт 6.4 Договору заявлені вимоги щодо стягнення з відповідач пені в сумі 119628,99 грн., окремо за актами.

Позивач стверджує, що з боку відповідача відбулося прострочення грошового зобов’язання, а тому наполягає на стягненні з нього згідно вимог статті 625 ЦК України додатково трьох процентів річних в сумі 37379,46 грн. та інфляційних в сумі 29076,84 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зобов’язання не припинилося виконанням належним чином з боку відповідача, відсутність з його боку зауважень, передбачених пунктом 3.4 Договору на які погодилися сторони має наслідком –прийняття відповідачем результатів робіт та сплату їх вартості.

За такими обставинами позовні вимоги Виробничого кооперативу «Контакт -90»до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»у частині стягнення з нього основного боргу в сумі 1 647511,20 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Несвоєчасне виконання грошових зобов’язань підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені відповідає вимога частини 6 статті 232 ГК України. З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 119628,99 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов’язання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов’язання позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 37379,46 грн. та інфляційних в сумі 29076,84 грн. за період прострочення грошового зобов’язання, також обґрунтовані та підлягають задоволенню. Господарським процесуальним кодексом передбачено право суду припинити провадження у справі за ознаками статті 80 ГПК України. Статтею 22 ГПК України встановлені предмет та підстави позову.

Так, предметом позову є –матеріально-правова вимога до відповідача, щодо якої суд повинен винести рішення. Ця вимога повинна нести правовий характер, тобто бути урегульована нормами матеріального права, а також бути підвідомчою суду. В процесі розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет позову. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на підставу позову;

Втім, підставою позову є –обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правових відносин. Це не є доказами у справі, і підставу позову теж можна змінити.

Посилання відповідача на необхідність припинення провадження у справі за ознаками частини 1 пункту 2 статті 80 ГПК України спростовуються тим, що у справі № №46/176 від 28.05.2010року предметом позову є спірний Договір субпідряду № 2/04-06 від 21.04.2008року, однак підстава позову у вказаній відповідачем справі є інший період виникнення основного боргу, пені, трьох процентів річних та інфляційних. Таким чином, предмет та підстави позову у справі №46/176 не співпадають з предметом та підставами позову у справі № 32/120. Відносно ведення бухгалтерського обліку, то це питання не є предметом даного спору, а тому не розглядається судом.

Витрати по державному миту в сумі 16475,11 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн. покладаються за приписами ст.ст. 44,49 ГПК України на відповідача у справі - Комунальне підприємство «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління». У судовому засіданні, яке відбулося 22.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, ч. 6 ст. 232 України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Виробничого кооперативу «Контакт -90»до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління»задовольнити.

2. Стягнути з до Комунального підприємства «Підрядне спеціалізоване шляхове ремонтно-будівельне управління», 03061, м. Київ, вул. Пост-Волинська, 3, п/р 26004301230543 у Жовтневій філії ПАТ ПІБ в м. Києві, МФО 322067, код ЄДРПОУ 03333937, на користь:

- Виробничого кооперативу «Контакт -90», 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 37, р/р 260082623400 в ВАТ «СЕБ Банк»м. Києва, МФО 300157, код ЄДРПОУ 22873846, основний борг в сумі 1 647511,20 грн., пеню в сумі 119628,99 грн., інфляційні в сумі 29076,84 грн., три процента річних в сумі 37379,46 грн., витрати по державному миту в сумі 16475,11 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 26.12.11р.