Ухвала суду № 2053033, 01.07.2008, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2008 року                                                        № К-3624/07 (К-3808/07)

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Маринчак Н.Є.

Федорова М.О.                                                                                                                                                  

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 19.09.2006 р.

у справі№ 25/147-А господарського суду м. Києва

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

третя особа:Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Києва

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:    

В квітні 2006 р. позивач – ТОВ «Ферко» звернувся до господарського суду           м. Києва з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ  у Печерському районі м. Києва № 2972307/0 від 14.12.2005 р.

Постановою господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р., позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Печерському районі м. Києва та ДПІ у Шевченківському районі м. Києва оскаржили їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в касаційній скарзі просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направити справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва в зв’язку з порушенням судами норм процесуального права, а саме, ч. 2 ст. 53, ч. 2 ст. 206 КАС України.

Позивач в запереченні на касаційні скарги просить залишити їх без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття ДПІ у Печерському районі м. Києва податкового повідомлення-рішення від 14.12.2005 р.           № 2972307/0 слугували висновки акту перевірки від 05.12.2005 р. № 168/23-70/31681342 «Про результати планової виїзної документальної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) ТОВ «Ферко» за період з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р.».

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу за порушення                пп. 7.2.1 та 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004 р. в сумі 1 015 044,00 грн.

Крім того, в акті перевірки від 05.12.2005 р. № 168/23-70/31681342 зазначено про порушення позивачем п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не зменшено суму податкового кредиту з ПДВ за грудень 2004 р. у розмірі 1 183 369,03 грн. у зв’язку з припиненням зобов’язання ТОВ «Арсенал», ліквідованого за рішенням власника, по розрахункам з ТОВ «Ферко».

Між ТОВ «Ферко» (Замовник) та ТОВ «Арсенал» (Виконавець) було укладено договір № 2 від 03.01.2002 р. про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець прийняв на себе організацію транспортно-експедиційного обслуговування вантажів Замовника в портах накопичення (п.1 Договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що по закінченню робіт сторони підписують акт виконаних робіт, який є невід’ємною частиною даного договору. Оплата здійснюється після виставленого рахунку (п.3.2 Договору).

Між сторонами договору № 2 від 03.01.2002 р. складені та підписані акти надання послуг, а саме: акт №1-01 здачі-приймання робіт (послуг) за січень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 135095,14 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 22 515, 86 грн.; акт №1-02 здачі-приймання робіт (послуг) за лютий 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму         320669,29 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 53 444, 90 грн.; акт № 1-03 здачі-приймання робіт (послуг) за березень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 789 360,97 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 131 560,16 грн.; акт №1-04 здачі-приймання робіт (послуг) за квітень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 973 084,44 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 162 180,74 грн.; акт №1-05 здачі-приймання робіт (послуг) за травень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму                   914 718,82 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 152 453,14 грн.; акт №1-06 здачі-приймання робіт (послуг) за червень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 1 900 848,19 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 316 808,03 грн.; акт №1-07 здачі-приймання робіт (послуг) за липень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 471338,48 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 78 556,41 грн.; акт №1-08 здачі-приймання робіт (послуг) за серпень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму              406 476,59 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 67 746,10 грн.; акт №1-09 здачі-приймання робіт (послуг) за вересень 2002 р. від 27.12.2002 р. на суму 1 188 622,15 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 198 103,69 грн.

Відповідно до бухгалтерських журналів-ордерів на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» кредиторська заборгованість позивача перед ТОВ «Арсенал» на підставі вищевказаних актів була відображена у грудні 2002 року, тобто після отримання актів від ТОВ «Арсенал». І саме з цього часу у позивача виникла кредиторська заборгованість перед ТОВ «Арсенал» у сумі 7 100 214,17 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

До складу податкового кредиту суми ПДВ за вказаними послугами було віднесено у березні 2003 року, після отримання позивачем податкових накладних.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Включення позивачем суми ПДВ до складу податкового кредиту у березні  2003 року підтверджується податковою декларацією з ПДВ за березень 2003 р., яка отримана ДПІ у Печерському районі м. Києва 21.04.2003 р. вх. №114592, витягом з книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за відповідний період.

В підпункті 2.2.1 акту перевірки від 05.12.2005 р. № 168/23-70/31681342 зазначено, що на підставі бухгалтерських журналів-ордерів перевіркою встановлено наявність кредиторської заборгованості на рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.01.2004 р. та на 01.07.2005 р. по контрагенту ТОВ «Арсенал» у розмірі 7 100 214,17 грн. за договором № 2 від 03.01.2002 р.

Висновки акту перевірки мотивовані тим, що у зв’язку із ліквідацією кредитора (ТОВ «Арсенал») позивача, останній був зобов’язаний здійснити коригування сум податкового кредиту при розрахунку податку на додану вартість на підставі п. 4.5        ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість».

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» передбачено, що уразі коли після продажу товарів (робіт, послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації за продаж товарів (робіт, послуг), включаючи перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, а також у зв’язку з визнанням боргу покупця безнадійним у порядку, визначеному законодавством України, податок, нарахований у зв’язку з таким продажем, перераховується відповідно до змін бази оподаткування. При цьому продавець зменшує суму податкового зобов’язання на суму надмірно нарахованого податку, а покупець відповідно збільшує суму податкового зобов’язання на таку ж суму в період, протягом якого була зменшена сума компенсацій продавцю. Правила, визначені цим пунктом, застосовуються також при збільшенні суми валових витрат або валового доходу платника цього податку внаслідок проведення процедур врегулювання сумнівної або безнадійної заборгованості відповідно до положень статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чи визнання боргу покупця безнадійним з інших причин, визначених законом.

Згідно пп. 12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку - покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Як  зазначено судами, жодного з цих випадків у взаємовідносинах позивача з ТОВ «Арсенал» за договором № 2 від 03.01.2002 р. не відбулося.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає нормативно обґрунтованою правову позицію судів стосовно помилковості висновку відповідача щодо припинення строку позовної давності в момент ліквідації кредитора, з огляду на наступне.

Статтею 609 Цивільного кодексу України визначено про припинення зобов’язання ліквідацією юридичної особи.

Підстави ж припинення терміну позовної давності передбачені ст. 264 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, у разі пред’явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Підпунктом 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, зокрема, що безповоротною фінансовою допомогою є сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Якщо по закінченні терміну позовної давності, загальний строк якого встановлюється в 3 роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою.

Таким чином, вартість отриманих позивачем послуг, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Судами зазначено, що акт перевірки № 168/23-70/31681342 від 05.12.2005 р., на підставі висновків якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, не містить інформації про виключення ТОВ «Арсенал» з єдиного державного реєстру. Лише в рішенні про результати розгляду скарги № 747/10/25-114 від 31.03.2006 р. відповідач повідомляє про виключення 30.03.2004 р. ТОВ «Арсенал» з єдиного державного реєстру за реєстраційним № 210601. Дана інформація стала відома відповідачу після складання акта перевірки № 168/23-70/31681342 від 05.12.2005 р., згідно листа Відділу державних реєстраторів виконавчого комітету Одеської міської ради від 16.03.2006 р. № 2-159. Таким чином, під час перевірки відповідач не мав жодного документу на підтвердження своєї позиції.

Крім того, судами відмічено, що відповідачем не надано суду пояснень щодо невідповідності періодів виключення контрагента з ЄДРПОУ (березень 2004 р.) та донарахування податкового зобов’язання (4 квартал 2004 р.).

Відповідно до ст. 256 глави 19 розділу V Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. під терміном «позовна давність» розуміють строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 глави 19 розділу V Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю в 3 (три) роки.

Виходячи з наведеного, суди дійшли висновку, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, підприємство повинне включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився термін позовної давності. Оскільки акти виконаних робіт з ТОВ «Арсенал» підписані сторонами 27.12.2002 р., то термін позовної давності сплинув в IV кварталі 2005 р.

Судами встановлено, що в цьому періоді позивачем сума кредиторської заборгованості перед ТОВ «Арсенал» була включена до складу валового доходу та відображена у податковій декларації з податку на прибуток за 2005 рік, що підтверджується проведеною перевіркою за відповідний період.

В зв’язку з тим, що у перевіреному відповідачем періоді (з 01.01.2004 р. по 30.06.2005 р.) термін позовної давності за зобов’язаннями по договору № 2 від 03.01.2002 р. з ТОВ «Арсенал» не сплинув, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» є неправомірними.

У відповідності до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та новою редакцією п. 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла після 30.03.2005 р.), покупець товарів (робіт, послуг) не зобов’язаний коригувати податковий кредит у випадку визнання заборгованості по отриманим товарам (роботам, послугам) безнадійною. Позивачем після сплину терміну позовної давності за кредиторською заборгованістю перед ТОВ «Арсенал» в IV кварталі 2005 року було включено до складу валового доходу повну суму кредиторської заборгованості в сумі 7 100 214,17 грн., а коригування суми податку на додану вартість не проводилося, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо незалучення судом першої інстанції ДПІ у Шевченківському районі            м. Києва до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, то судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що вказана обставина не призвела до неправильного вирішення справи по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно вирішили спір, ухвалені ними по справі судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому передбачені законом підстави для їх скасування чи зміни відсутні.

Наведеним спростовуються доводи касаційних скарг стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:    

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі                  м. Києва залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі           м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2007 р. та постанову господарського суду м. Києва від 19.09.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Карась О.В.

(підпис)                     Маринчак Н.Є.

(підпис)                     Федоров М.О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                  Патюк А.О.