Рішення № 20530250, 22.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/17322.12.11 За позовомСпільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД"

доВідкритого акціонерного товариства "Каскад"

простягнення 41 107, 10 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 727 від 01.01.2011 р.;

від відповідача: Барбарчук Б.М. директор.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спільне українсько-естонське підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Каскад" (далі відповідач) про стягнення 41 107,10 грн., а саме: 38 152, 85 грн. основного боргу та 2 954, 25 грн. пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що між сторонами було укладено Договір про надання послуг по здійсненню контрольно-пропускного режиму № 4 від 27.12.2006 р., відповідно до умов якого позивач надавав відповідачу послуги з організації та здійсненню контрольно-пропускного режиму по в'їзду та виїзду через в'їзні ворота НТК "КУРС" за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 у відношенні до працівників, відвідувачів відповідача, а також їх транспортних засобів та транспортних засобів, що прибувають до відповідача. Оскільки, як стверджує позивач, в порушення взятих на себе зобовязань відповідач неналежним чином проводив розрахунки за надані послуги, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/173, розгляд справи призначено на 01.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 01.12.2011 р.

Ухвалою від 01.12.2011 р. судом задоволено клопотання позивача про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляду справи на 20.12.2011 р.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом оголошувалась перерва до 22.12.2011 р.

У судовому засіданні 22.12.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив заявлені позовні вимоги відхилити у повному обсязі та надав суду письмові заперечення проти позову, які судом долучено до матеріалів справи.

Зокрема, відповідач вказує на те, що: спірний договір підписано шляхом введення відповідача в оману, оскільки відповідно до Положення про організацію пропускного режиму на ДАКХ "Київський радіозавод", підписаного між останнім та відповідачем у 2001 році, заборонено здійснювати охорону оборонних державних підприємств приватними структурами, а відносно проммайданчика ДАХК "Київський радіозавод" не дотримано приписів Законів України "Про дорожній рух", "Про охорону праці", Правил організації безпеки руху транспортних засобів і пішоходів на території виробничих приміщеннях автотранспортних підприємств, Наказу МВС України № 52 від 04.05.1995 р., Положення про відомчу воєнізовану охорону підприємств, які належать до сфери управління Національного космічного агентства України. При цьому, відповідач стверджує, що функції з контрольно-пропускного режиму, що виконуються позивачем, фактично зведені до управління пропускним шлагбаумом, що не може кваліфікуватись як послуги з КПР, обовязковий перелік яких передбачено наказом МВС України № 52 від 04.05.1995 р.

В судовому засіданні 22.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

27.12.2006 р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Договір про надання послуг по здійсненню "контрольно-пропускного" режиму, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобовязання по організації та здійсненню контрольно-пропускного режиму на в'їзді через в'їзні ворота НПК "КУРС" за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, що знаходяться в оренді СП "Оптіма-Фарм, ЛТД" у відношенні до працівників та орендарів замовника, а також їх транспортних засобів, та транспортних засобів, що прибувають до замовника.

Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг визначається згідно рахунку фактури, що подається виконавцем замовнику до закінчення кожного календарного місяця. Вартість послуг погоджено сторонами у протоколі погодження цін на послуги від 27.12.2006 р. (додаток № 1 ), переліком автомашин та співробітників яким дозволено прохід через КПП (Додаток № 2), а також разовими перепустками, виданими замовником на протязі місяця своїм клієнтам, що є невід'ємною частиною даного договору. Оплата за послуги, що надаються здійснюється щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного місяця шляхом перерахування виконавцем суми, вказаної рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно з р. 5 Договору його укладено терміном на 1 рік і він набирає чинності з 1 січня 2007 року. Якщо за 10 діб до закінчення терміну даного договору жодна з сторін не вимагатиме припинення або переукладення даного договору, то він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах.

Сторонами укладались додаткові угоди до Договору, якими вносились окремі зміни до нього, в тому числі щодо ціни на послуги виконавця та щодо розстрочення сплати боргу.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги по здійсненню "контрольно-пропускного" режиму, про що відносно спірного періоду з їх оплати протягом травня 2010 року лютого 2011 року, було складно Акти здачі-приймання послуг по договору № 4 про надання послуг "контрольно-пропускного режиму" від 27.12.2006 р.: № 199 від 31.05.2010 р. на суму 3 399, 95 грн., № 244 від 30.06.2010 р. на суму 3 414, 20 грн., № 335 від 31.08.2010 р. на суму 3 416, 35 грн., № 428 від 31.10.2010 р. на суму 3 153, 95 грн., № 476 від 30.11.2010 р. на суму 3 187, 10 грн., № 523 від 31.12.2010 р. на суму 3 413, 30 грн., № 64 від 28.02.2011 р. на суму 3 226, 15 грн.

Також, позивач виставив відповідачу на оплату наданих послуг наступні рахунки: № 10001529 від 31.05.2010 р. на суму 3 399, 95 грн., № 10001807 від 30.06.2010 р. на суму 3 414, 20 грн., № 10002056 від 30.07.2010 р. на суму 3 394, 25 грн., № 10002313 від 31.08.2010 р. на суму 3 416, 35 грн., № 10002612 від 30.09.2010 р. на суму 3 537, 90 грн., № 10002923 від 29.10.2010 р. на суму 3 153, 95 грн., № 10003273 від 30.11.2010 р. на суму 3 187, 10 грн., № 10003890 від 31.12.2010 р. на суму 3 413, 30 грн., № 11000148 від 31.01.2011 р. на суму 3 207, 25 грн., № 11000358 від 28.02.2011 р. на суму 3 226, 15 грн.,№ 11000807 від 31.03.2011 р. на суму 3 260, 55 грн.,№ 11001203 від 29.04.2011 р. на суму 3 213, 85 грн.,№ 11001734 від 31.05.2011 р. на суму 3 127, 75 грн., № 11002356 від 30.06.2011 р. на суму 3 213, 85 грн., всього на суму 39 585, 05 грн.

Оскільки, відповідач за надані позивачем послуги належного розрахунку не здійснював, останній звертався до відповідача з вимогою № 713 від 03.12.2010 р. на суму 16 850, 15 грн. щодо погашення заборгованості.

При цьому, відповідно до наданих позивачем суду виписок банку по рахунку позивача, відповідачем було перераховано на користь позивача в якості оплати наданих послуг за Договором 3 441, 30 грн. 21.10.2010 р., з яких позивач в оплату рахунку за травень 2010 р. зарахував 72, 20 грн., та 1 360, 00 грн. 16.12.2010 р., які були зараховані позивачем також в оплату рахунку за травень 2010 року, внаслідок чого за вказаним рахунком залишок боргу становить 1 967, 75 грн., та загалом за спірний період 38 152, 85 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг визначається згідно рахунку фактури, що подається виконавцем замовнику до закінчення кожного календарного місяця. Оплата за послуги, що надаються здійснюється щомісячно, не пізніше 5-го числа наступного місяця шляхом перерахування виконавцем суми, вказаної рахунку-фактурі на розрахунковий рахунок виконавця.

В порушення зазначеного відповідачем не було виконано зобовязання з оплати наданих позивачем послуг у повному обсязі за період травень 2010 р. червень 2011 р.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв замовлені ним послуги, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

При цьому, суд враховує, що до матеріалів справи позивачем не надано актів приймання-передачі наданих послуг за липень, вересень 2010 року та січень, березень, квітень, травень, червень 2011 року. Однак, зазначені обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості наданих послуг, оскільки складання таких актів не передбачено укладеним між сторонами договором. Належних та допустимих доказів того, що позивач не надавав відповідачу послуги у вказаний період, а також доказів звернень до позивача в порядку п. 3.2. Договору з вимогами про належне виконання взятих на себе зобовязань за діючим договором, який у встановленому порядку не розірваний та не визнаний недійсним, відповідачем не надано.

Посилання відповідача у своєму відзиві на те, що на промисловому майданчику ДАХК "Київський радіозавод" не дотримано приписів Законів України "Про дорожній рух", "Про охорону праці", Правил організації безпеки руху транспортних засобів і пішоходів на території виробничих приміщеннях автотранспортних підприємств, Наказу МВС України № 52 від 04.05.1995 р., Положення про відомчу воєнізовану охорону підприємств, які належать до сфери управління Національного космічного агентства України, до уваги не приймаються, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами та прямо не вказують на порушення позивачем укладеного між сторонами договором, який є обовязковим до виконання.

Так, відповідач не надав, в тому числі, доказів звернення до позивача з вимогами щодо усунення певних недоліків відносно послуг, які надаються.

При цьому, суд враховує, що позивачем надані до матеріалів справи копії укладених між ним та ВАТ "Науково-виробничий комплекс" "КУРС" договорів про спільне користування нерухомим майном, а саме: в'їзними воротами, розташованими за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9 корп. 8 (Договір № 221/10 від 01.09.2010 р., Договір № 09/11 від 01.09.2011 р.).

Посилання відповідача на Наказ МВС України № 52 від 04.05.1995 р., яким було затверджено типові договори на охорону об'єктів та квартир громадян підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України, є безпідставним, оскільки він стосувався органів ДСО МВС України, до яких сторони не відносяться, та який наразі втратив чинність на підставі Наказу МВС України № 99 від 02.02.2006 р.

Також, такими, що не відповідають дійсності є посилання відповідача на те, що Наказом Національного космічного агентства України "Про затвердження Положення про відомчу воєнізовану охорону підприємств, які належать до сфери управління Національного космічного агентства України" було заборонено охорону підпорядкованих підприємств приватними структурами, оскільки НКАУ було розроблено лише проект такого наказу, та наразі зазначене відомство реорганізовано в Державне космічне агентство України.

Інші доводи заперечень є також необґрунтованими та такими, що не стосуються предмету спору.

Відповідач не звертався до суду з позовом про визнання спірного договору недійсним, не розірвав його у встановленому порядку, з огляду на що він має виконуватись сторонами.

Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Сторони передбачили п. 4.5. Договору, що в разі несвоєчасної плати за послуги, надані виконавцем, замовник зобовязаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки платежу.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2 954, 25 грн., розрахунок якої був здійснений без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, з огляду на що суд зобовязав позивача здійснити уточнений розрахунок пені відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до заяви від 20.12.2011 р., до якої надано уточнений розрахунок пені, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 07.06.2010 р. по 25.03.2011 р. з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України відносно кожного рахунку у розмірі 1 340, 13 грн., розрахунок якої є вірним.

Оскільки позивач не звертався до суду з заявою про уточнення розміру позовних вимог, вони в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі відповідно до вірного розрахунку 1 340, 13 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено уточнений розрахунок пені.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обовязки щодо оплати замовлених ним за договором послуг, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вірного розміру пені, що підлягає стягненню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Каскад" (02099, м. Київ, Дарницький район, вулиця Бориспільська, будинок 9; код ЄДРПОУ 24583118) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптіма-Фарм, ЛТД" (11103, м. Київ, Печерський район, вулиця Кіквідзе, будинок 18-А; код ЄДРПОУ 21642228) 38 152 (тридцять вісім тисяч сто пятдесят дві) грн. 85 коп. основного боргу, 1 340 (одну тисячу триста сорок) грн. 13 коп. пені, 394 (триста девяносто чотири) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 226 (двісті двадцять шість) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 23.12.2011 р.