Рішення № 20530208, 20.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/21720.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ком-Фор» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»

про стягнення 66069,91 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю № 357 від 03.10.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмежено відповідальністю «Ком-Фор»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»про стягнення з відповідача на користь позивача 66069,91 грн., а саме: 65961,48 грн. основного боргу, 108,43 грн. 3% річних. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Крім того, позивач в порядку ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, переданого останньому на підставі видаткових накладних, що зумовило виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. порушено провадження у справі № 5/217, розгляд справи призначено на 01.12.2011 р.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача було подано письмові пояснення у справі.

Крім того, в судовому засіданні 01.12.2011 р. представником позивача на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмежено відповідальністю «Ком-Фор»просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61961,48 грн. основного боргу, 108,43 грн. 3% річних.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року".

Представник відповідача в судове засідання 01.12.2011 р. не зявився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 31.10.2011 р. про порушення провадження у справі № 5/217 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 20.12.2011 р.

Розглянувши в судовому засіданні 20.12.2011 р. клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1.1 Розяснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

За таких обставин та відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що існує необхідність накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача, оскільки виконання рішення суду може бути неможливим чи утрудненим. Крім того, суд відзначає, що клопотання позивача взагалі нічим не вмотивоване та належним чином необґрунтоване.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. представником позивача підтримано свої уточнені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2011 р. повторно не зявився, вимоги попередніх ухвал господарського суду міста Києва не виконав, проте 20.12.2011 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з участю повноважного представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Розглянувши в судовому засіданні 20.12.2011 р. клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на те, що суд обмежений строком вирішення спору, встановленим ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, а відповідного клопотання про його продовження представниками сторін не подано.

При цьому, суд відзначає, що відповідач як юридична особа не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника, видавши йому довіреність.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 20.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмежено відповідальністю «Ком-Фор»(Продавцем) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»(Покупцю) товар на підставі видаткових накладних (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи): № РН-0000352 від 04.02.2011 р. на суму 66346,87 грн., № РН-0000587 від 25.02.2011 р. на суму 15495,06 грн., № РН-000588 від 25.02.2011 р. на суму 11303,00 грн., № РН-0000946 від 31.03.2011 р. на суму 27244,08 грн., на загальну суму 120389,01 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств, довіреність на уповноваження осіб на отримання матеріальних цінностей від позивача наявна в матеріалах справи.

При цьому, наступними видатковим накладними (повернення) (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи) відповідачем повернуто позивачу товар на загальну суму 23422,87 грн.: № 1-00000950 від 22.07.2011 р. на суму 2552,02 грн., № 1-00000951 від 22.07.2011 р. на суму 2464,62 грн., № 1-00000949 від 22.07.2011 р. на суму 5915,02 грн., № 1-00000952 від 22.07.2011 р. на суму 1358,21 грн., № 1-00000953 від 22.07.2011 р. на суму 2513,00 грн., № 1-00000954 від 22.07.2011 р. на суму 5 186,00 грн., № 1-00000956 від 22.07.2011 р. на суму 3434,00 грн.

Відповідачем виконано своє зобовязання частково та в оплату переданого товару було перераховану позивачу 35004,66 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку позивача, наявними в матеріалах справи, та письмовими поясненнями останнього, а саме: 4206,60 грн. 06.06.2011 р., 15495,06 грн. 25.03.2011 р., 11303,00 грн. 24.03.2011 р., 4000,00 грн. 26.10.2011 р.

З матеріалів позовної заяви та усних пояснень позивача вбачається, що договір купівлі-продажу у формі єдиного документу не складався.

У відповідності до письмових пояснень позивача, замовлення на поставку товару передавались відповідачем телефонним або електронним звязком, тому в письмовому вигляді не збереглися.

Стосовно посилання у видаткових накладних № РН-0000352 від 04.02.2011 р., № РН-0000587 від 25.02.2011 р., № РН-000588 від 25.02.2011 р., № РН-0000946 від 31.03.2011 р. на договір № 5/10 від 24.02.2010 р., позивач відзначив, що вказане посилання є помилковим і викликане воно тим, що вказаний Договір дійсно був укладений між сторонами, проте строк його дії закінчився 15.01.2011 р., а в базі «1С»так і залишилось посилання на даний Договір.

Враховуючи зазначені обставини, зокрема відмову відповідача в добровільному порядку в повному обсязі виконати взяті на себе зобовязання з оплати товару, позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (купівля-продаж).

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання товару підтверджується видатковими накладними, які містять підписи представників сторін та скріплені печатками останніх, а також долученими до матеріалів справи податковими накладними.

Крім того, в матеріалах справи наявна довіреність за підписом керівника та головного бухгалтера відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача та повернення їх останньому.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за поставлений н підставі видаткових накладних товар становить 61961,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з претензією № 313 від 09.09.2011 р. (надіслана відповідачу 10.09.2011 р. згідно з наявним в матеріалах справи опису вкладення та фіскального чеку та отримана останнім 14.09.2011 р. згідно з наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення).

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк суду не надано.

При цьому, між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звіряння б/н станом на 16.09.2011 р. (оригінал якого судом оглянуто в судовому засіданні, а належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи), з якого вбачається, що сторонами погоджено розмір основної заборгованості за взаємними розрахунками відповідача перед позивачем станом, яка становила 65961,48 грн.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобовязань та обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за переданий на підставі видаткових накладних товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 61961,48 грн. боргу.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 108,43 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобовязання по оплаті переданих товарів у визначений період.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів отримання відповідачем претензії № 313 14.09.2011 р., суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобовязання, враховує семиденний строк, визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обовязку зі сплати грошових коштів за поставлений товар настало з 22.09.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок 3% річних в межах періодів, встановлених позивачем, внаслідок чого встановлено, що Товариством з обмежено відповідальністю «Ком-Фор»завищено вказану суму, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 103,01 грн., відповідно до обґрунтованого розрахунку суду:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

65961,48 грн.22.09.2011 р. 10.10.2011 р.193 %103,01 грн.

При цьому, розмір грошової суми, з якої вираховуються 3% річних, становить 65961,48 грн., оскільки часткову проплату в розмірі 4000,00 грн. здійснено відповідачем 26.10.2011 р., що не потрапляє в період, вірно визначений позивачем для нарахування 3% річних (з 22.09.2011 р. по 10.10.2011 р.).

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярес Лідер Груп»(02192, м. Київ, вул. Миропільська, 2; ідентифікаційний номер 32913627) на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Ком-Фор»(62370, Харківська область, Дергачівський район, смт. Солоницівка, вул. Бєлгородська, 5; ідентифікаційний код 33337750) 61961 (шістдесят одну тисячу девятсот шістдесят одну) грн. 48 коп. основного боргу, 103 (сто три) грн. 01 коп. 3% річних, 620 (шістсот двадцять) грн. 64 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 97 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 22.12.2011 р.