Рішення № 20529839, 23.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/37323.12.11 За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського

району міста Києва

до Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»

про стягнення заборгованості

суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 64-3889 від 30.08.2011р.);

від відповідача: Удовік А.І. директор;

23.12.2011р. в судовому засіданні у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»(надалі АТЗТ «Водний туризм», відповідач) заборгованості за комунальні послуги у загальному розмірі 41689, 14 грн., а саме: 33528, 73 грн. основного боргу, 4124, 95 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних у розмірі 1335, 13 грн. та пені у розмірі 2160, 33 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за відповідачем при укладенні договору про надання послуг № 2354 від 23.04.2007р. рахується заборгованість за надані комунальні послуги в сумі 41689, 14 грн. З посиланням на положення Господарського кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», враховуючи допущене прострочення в оплаті, позивачем заявлені до стягнення в судовому порядку сума боргу, пені, інфляційних збитків та 3% річних.

Відповідачем позову не визнано, надано відзив на позов у якому відповідач просить залишити позов без розгляду з тих підстав, що судом в порушення господарсько-процесуальних норм, а саме ст. 54 та ст. 63 ГПК України відкрито провадження за поданим позовом.

На думку відповідача, позовна заява не містить розрахунку сум, що стягуються чи оспорюються, оскільки розрахунки, які є додатками до позову підписані особами без належних на це повноважень. Окрім того, відповідач, відзначаючи про закінчення строку дії договору № 2354 від 23.04.2007р. стверджував, що жодна норма чинного законодавства України не передбачає порядку настання відповідальності сторони за виконання/невиконання зобовязань по договору, якщо таке виконання/невиконання трапилось після того, як строк дії такого договору сплив.

Посилаючись на положення ст. 257, 267 ЦК України, щодо загальної позовної давності у три роки та строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідач зазначив, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Клопотання відповідача щодо витребування від позивача додатку № 3 до договору про надання послуг № 2354 від 23.04.2007р. судом відхилено, оскільки, в разі укладення між сторонами такого додатку, відповідач, як сторона договору яка посилається на відповідні обставини, мав би сам надати такий до справи. Підстави для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки ухвалою суду від 18.11.2011р. за клопотанням відповідача розгляд справи вже відкладався, провадження у справі порушено ухвалою від 25.10.2011р., тобто на дату проведення судового засідання строк вирішення спору передбачений ст. 69 ГПК України закінчується.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2007р. між КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва та АТЗТ «Водний туризм»укладено договір № 2354 згідно з яким:

- підприємство (позивач у справі) на підставі укладених договорів з виробниками і постачальниками комунальних послуг (ВАТ «АК «Водоканал», АТ «Київенерго», СП «Укр-Кан-Пауер») зобовязувалось транспортувати по внутрішньобудинкових мережах нежилого приміщення площею 492, 30 кв. м., за адресою м. Київ, б-р. Перова, буд. 2/1, яке використовується під непродовольчий магазин, комунальні послуги, а також виставляти споживачеві платіжні документи за договором, приймати на власний розрахунковий рахунок кошти від споживача та перераховувати їх виробниками і постачальникам комунальних послуг (п. 1.1 договору);

- споживач (відповідач у справі) у відповідності до договору зобовязувався прийняти комунальні послуги та своєчасно їх оплатити (п. 2.2 договору).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Спір у справі виник через наявність заборгованості відповідача по сплаті комунальних послуг згідно виставлених на оплату комунальних послуг платіжних вимог-доручень (що включають послуги: за опалення та холодне водопостачання; а також гаряче водопостачання, стоки гарячої води у відповідних періодах) за період з січня 2009р. по жовтень 2011р. на загальну суму 86741, 90 грн., заборгованість за якими, з урахуванням проведених оплат в сумі 54468, 85 грн. складала 33528, 73 грн. станом на 01.10.2011р..

Платіжні вимоги-доручення, що виставлялись на оплату наданих послуг залучені до матеріалів справи у належним чином засвідчених копіях, розрахунок суми боргу складений станом на 01.10.2011р. містить вартість послуг за кожен місяць при врахуванні проведених часткових оплат, які підтверджені банківськими виписками наданими на вимоги суду.

В силу положень договору (п. 5.5), строк дії договору встановлений з 15.11.2006р. по 15.11.2007р., при цьому пролонгація договору його умовами не передбачена.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною другою вказаної статті зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ЦК України), серед яких договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 3.1.7 договору, підприємство припиняє нарахування платежів за договором в цілому з дати складання акту приймання-передачі нежилого приміщення, у звязку з чим, враховуючи неукладення між сторонами нового договору з приводу надання комунальних послуг по приміщенню, що перебуває в користуванні АТЗТ «Водний туризм»та знаходиться в будинку, що обслуговується КП по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, нарахування платежів за договором є зобовязанням, що виникло з договору та не припинилось, оскільки відповідач продовжує користуватись нежитловим приміщенням, не передав його по акту приймання-передачі тощо.

Обовязковість здійснення відносин у сфері житлово-комунальних послуг виключно на договірних засадах передбачена законом - статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Акт про відмову підписати договір на комунальні послуги, складений 31.08.2011р. залучений до матеріалів справи, а відтак належність відповідачу нежитлового приміщення, не складання відповідного акту приймання-передачі такого у відношенні вказаного приміщення на користь іншого власника, не підтверджує наявність підстав для припинення нарахування платежів за договором, навіть після закінчення строку дії договору.

При цьому, суд повністю враховує викладене відповідачем у відзиві на позов, однак в даному випадку слід розрізняти поняття «зобовязання», як таке, що виникло з договору та не припинилось у звязку із закінченням строку відповідного договору, оскільки зобовязання не ототожнюється із самим договором, строк дії якого обмежений відповідною датою.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами договору (п. 2.2) споживач повинен до кінця поточного місяця сплатити: - за комунальні послуги (гаряче і холодне водопостачання, водовідведення, центральне опалення, електроенергія) минулого місяця на підставі табулярів та груп рахунків, що надходять від постачальників комунальних послуг; - суму відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж поточного місяця; суму по кожному виду комунальних послуг, відшкодування витрат по обслуговуванню внутрішньо-будинкових мереж, ПДВ, податок на воду предявляють до сплати платіжною вимогою-дорученням за три банківські дні до моменту їх оплати; споживач отримує платіжні вимоги-доручення під розпис відповідальної особи.

Усі договори, що підтверджують надання позивачу послуг, щодо яких виставлені платежі при їх отриманні відповідачем, відомості про стан нарахувань, копії табулярів, розробки по груп-рахункам на споживання комунальних послуг, інформація про нарахування обємів та сум за споживання теплової енергії та споживання холодної води із зазначенням застосованих розпоряджень, представлені до матеріалів справи.

З урахуванням наведеного строк оплати за надані послуги у відношенні боргу щодо якого вирішується спір у справі, станом на час вирішення спору є таким, що настав, заборгованість в сумі 33528, 73 грн. рахується через неповну сплату комунальних послуг за період з січня 2009р. станом на 01.10.2011р..

Враховуючи відсутність доказів повної оплати наданих послуг, вимоги про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Нарахування пені позивачем проведено у відношенні загальної суми заборгованості, однак така виникла поступово з 01.01.2009р., а не одразу в сумі 33528, 73 грн. строком платежу на 01.04.2011р., у звязку з чим враховуючи що пеню слід рахувати саме у відношенні відповідного платежу від дня, коли зобовязання мало бути виконано, і за період не більше півроку, розрахунок позивача не відповідає наведеним положенням закону. Окрім того, відповідальність за несвоєчасну сплату платежів по договору у вигляді пені обумовлена у п. 2.5 договору, однак при врахуванні, що пеня є договірною санкцією, а строк дії договору є таким що закінчився, підстави для нарахування пені за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. відсутні.

Заява відповідача про застосування позовної давності є підставою для відмови в позові згідно положень ч. 4 ст. 267 ЦК України, однак у відношенні суми заборгованості що виникла поступово за період з 01.01.2009р. та є спірною по розміру 33528, 73 грн., строк позовної давності на дату звернення до суду (19.10.2011р.) не закінчився.

Всього відповідачем за період з 01.01.2009р. по 01.10.2011р. проведено оплат на суму 54468, 85 грн., що підтверджено банківськими виписками залученими до справи. Зазначені обставини підтверджують факт прострочення в оплаті згідно виставлених платіжних вимог-доручень оскільки платежі проводились не на повну їх суму при врахуванні поступового виникнення заборгованості, останній платіж проведений відповідачем у червні 2011р., доказів у спростування наведених позивачем даних, суду не представлено.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості, яка виникла поступово, суд погоджується з розрахунком суми інфляційних збитків в розмірі 4214, 95 грн. та 3% річних у розмірі 1335, 13 грн. наданими позивачем і вважає такі обгрунтованими. Розрахунок залучений до матеріалів справи, проведений у відношенні суми заборгованості, що виникла на відповідну дату з урахуванням проведених оплат по вказаному платежу.

При цьому, безпідставними та необгрунтованими є доводи відповідача щодо неналежності поданих до позовної заяви розрахунків через відсутність у матеріалах справи документів на підтвердження повноважень осіб якими вони складені, оскільки, в даному випадку розрахунки підписані особами якими вони складені, і жодних належних доказів що такі особи є неповноважними суду не представлено. Господарський процесуальний кодекс не вимагає встановлення осіб якими підписано розрахунок штрафних санкцій, і такий в свою чергу, нормами закону не прирівнюється до позовної заяви.

Позовна заява підписана повноважною особою директором Кононенко Тамарою Яківною, повноваження якої підтверджені відомостями з єдиного державного реєстру підприємств та організацій (довідка залучена до матеріалів справи).

Зазначені заперечення відповідача є надуманими та не спростовують заявлених до нього позовних вимог по суті, що є підставою для задоволення позову частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 416, 89 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 607, 18 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Водний туризм»(02125, м. Київ, бул. Перова 2/1, ідент. код 19259858) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська 9-Г, ідент. код 03366612) 33528, 73 грн. (тридцять три тисячі пятсот двадцять вісім гривень 73 копійки) основного боргу, 4214, 95 грн. (чотири тисячі двісті чотирнадцять гривень 95 копійок) інфляційних збитків, 1335, 13 грн. (одну тисячу триста тридцять пять гривень 13 копійок) 3% річних, 607, 18 грн. (шістсот сім гривень 18 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 26.12.2011