Рішення № 20529759, 12.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/38112.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії ДоКомунального підприємства «Київпастранс»

Простягнення 2502, 31 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Найда М.М.

Від відповідача: Солодовнік О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»в особі Центральної філії до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 2502, 31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою суду від 01.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/381 та призначено її розгляд на 12.12.2011 р., зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 01.11.2011 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не надано договору між позивачем та субєктом оціночної діяльності, який провів автотоварознавче дослідження.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2009 р. на пр. Перемоги в м. Києва сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та тролейбуса, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2.

Вина водія ОСОБА_2 встановлена у довідці, виданій Управлінням ДАІ ГУ в м. Києві, та постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року в адміністративній справі № 3-5697/09, відповідно до якої Богатирьова П.М. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425, 00 грн. на користь держави.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(страховик) та Маланчуком В.І. (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування автотранспорту, оформлений полісом № 19G-0203855 від 10.08.2008р., у відповідності до якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, використанням та розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1. Вигодонабуваечм за цим договором визначено АКБСР «Укрсоцбанк».

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Умовами даного договору добровільного страхування автотранспорту № 19G-0203855 від 10.08.2008р. визначено, що страховим випадком є, зокрема, пошкодження чи знищення застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

04.082009 р. Маланчук В.І. письмово повідомив позивачу про настання страхового випадку у звязку з ДТП, в яку він потрапив, у звязку з чим 25.08.2008 р. позивач оглянув пошкоджений автомобіль, про що був складений акт № 4520Е огляду транспортного засобу.

Позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, замовив у ТОВ «ЕСТІМЕЙТ», що діє на підставі сертифікату субєкта оціночної діяльності ФДМУ № 6294/07 від 23.11.2007 р., проведення автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу.

Відповідно до звіту ТОВ «ЕСТІМЕЙТ»№4520 від 26.08.2009р., складеного відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, становить 4268, 74 грн., включаючи ПДВ.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У відповідності до страхового акту № 87060 від 13.10.2009 р., дорожньо-транспортна пригода, що сталася 04.08.2009 р., в результаті якої було пошкоджено застрахований автомобіль «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, відповідає умовам страхування і є страховим випадком. На підставі цього позивач вирішив згідно заяви страхувальника виплатити 2222, 31 грн.

Платіжним дорученням № 9224 від 28.10.2009 р. позивач перерахував вигодонабувачу КМФ АКБ «Укрсоцбанк»2222, 31 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи те, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2009 року в адміністративній справі № 3-5697/09, який на посаді водія керував тролейбусом, що належить Депо № 2 КП «Київпастранс», визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1, то відповідач є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Опель Астра», державний номер НОМЕР_1.

У звязку з цим позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 87060/21 від 21.01.2011 р. про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2502, 31 грн. (2222, 31 грн. матеріальне відшкодування та 280,00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження).

Проте відповідач дану вимогу залишив без відповіді та реагування.

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»до Комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 2502, 31 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 2222, 31 грн., то відповідач зобовязаний сплатити ці грошові кошти позивачу в порядку регресу, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 280, 00 грн. додаткових витрат, сплачених ним за проведення автотоварознавчого дослідження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»про стягнення з відповідача додаткових фінансових витрат за проведення експертизи в розмірі 280,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивач не надав доказів того, що умовами договору добровільного страхування автотранспорту чи нормами закону до складу страхового відшкодування має бути включено ці витрати.

З огляду на вищенаведене, позов ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(вул. Набережне шосе, 2, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код 31725604) на користь Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО»(Новопечерський провулок, 19/3, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 25965081) суму завданої матеріальної шкоди (в порядку регресу) в розмірі 2222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн. 31 коп., 90 (девяносто) грн. 59 коп. витрат по сплаті державного мита та 209 (двісті девять) грн. 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У решті позову відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

19.12.2011