Рішення № 20525503, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/20219.12.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості 5 180,53 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2. дов. № 752/18 від 07.04.2011 р.

від відповідача: не зявилися

від третьої особи: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія"(відповідач) про стягнення заборгованості 5 180,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" на підставі договору добровільного страхування № 3012111/05/АВ від 14.01.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Hyundai Gets», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія"на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № НОМЕР_3), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2011 р. порушено провадження у справі № 39/202 та призначено справу до розгляду на 28.11.2011 р. о 11:30 год. та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 19.12.2011 р. о 10:30 год., та визначено вірне найменування відповідача - Приватне акціонерне товариство “Українська екологічна страхова компанія”.

Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 4670,53 грн. страхового відшкодування.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві від 19.12.2011 р., прийнятою господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є: 4670,53 грн. сума страхового відшкодування.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання, призначене на 19.12.2011 р., не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.12.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.12.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач, страховик) та громадянином ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування № 3012111/05АВ.

Відповідно до п. 5 договору добровільного страхування № 3012111/05АВ від 14.01.2010 р. у позивача був застрахований автомобіль «Hyundai Gets», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2006.

Пунктом 7 договору добровільного страхування № 3012111/05АВ від 14.01.2010 р. визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, збитки внаслідок ДТП.

Крім того, договором добровільного страхування № 3012111/05АВ від 14.01.2010 р. визначено строк його дії, а саме: з 00:00 год. 24.01.2010 р. по 24:00 год. 23.01.2011 р.

07.10.2010 р. на вулиці Кільцева дорога, е/о № 88 в м. Києві сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Hyundai Gets», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_3, та яким керував громадянин Колесніков Олександр Володимирович та автомобіля "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить та яким керував ОСОБА_1. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ з обслуговування Святошинського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві, виданою громадянину ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Святошинського районного суду міста Києва від 11.11.2010 р. у адміністративній справі № 3-7856, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

На підставі страхового акту № 14006/10/05/11 від 19.10.2010 р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договору добровільного страхування № 3012111/05АВ від 14.01.2010 р., сплатив своєму страхувальнику - громадянину ОСОБА_3 суму страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням № 22594 від 20.10.2010 року на суму 5180,53 грн.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" перейшло в межах суми 5180,53 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ 21074", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Hyundai Gets», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська екологічна страхова компанія", що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянину ОСОБА_3 збитки, у спірному випадку є Приватне акціонерне товариство "Українська екологічна страхова компанія" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № НОМЕР_3.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 5180,53 грн. за договором добровільного страхування № 3012111/05АВ від 14.01.2010 р., перейшло право вимоги, до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 4670,53 грн. (5180,53 грн. сума виплаченого страхування 510,00 грн. франшиза = 4670,53 грн.).

Крім того, в матеріалах справи наявна відповідь відповідача № 378/11-4 від 25.10.2011 р., відповідно до якого відповідач повідомив, що ним суму страхового відшкодування в розмірі 4670,53 грн. визнано, про що відповідачем було складено страховий акт № 10-11/2409 від 25.10.2011 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в розмірі 4670,53 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд може покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська екологічна страхова компанія" (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5б; код ЄДРПОУ 30729278) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"(04070, м. Київ, вул. Братська, 14, код ЄДРПОУ 20474912) 4670,53 грн. (чотири тисячі шістсот сімдесят гривень 53 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата складання повного тексту рішення: 22.12.2011 р.