Рішення № 20525099, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/45619.12.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 8149, 31 грн. за участю представників позивача ОСОБА_1., довіреність № 679-Ю від 22.12.2010 року, відповідача ОСОБА_2., довіреність № 08-03-28/622-11 від 12.11.2011р.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 8149, 31 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17 листопада 2010 року у м. Донецьку сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «DAEWOO», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4.

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 8148, 31 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_4 було застраховано відповідачем.

26.07.2011 року позивач направив відповідачу претензію № 4833 про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповіді на дану претензію не отримав, у звязку з чим, позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.11.2011 року.

У судовому засіданні 19.12.2011 року представником позивача було надано клопотання про зменшення позовних вимог до 7193, 12 грн.

У судовому засіданні 19.12.2011 року представником відповідача були надані заперечення на позовну заяву.

Крім того, у судовому засіданні 19.12.2011 року представником відповідача були визнані зменшені позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з довідки Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Донецька та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області та постанови Калінінського районного суду м. Донецька від 29.12.2010 року у справі № 3 4202/10, 17.11.2010 року ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом «DAEWOO», державний номер НОМЕР_2, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв ДТП з автомобілем «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 29.12.2010 року у справі № 3 4202/10 ОСОБА_4 визнано винним в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 084363-02-05-11 від 12.01.2010 року.

Відповідно до звіту № 02-08/12 від 08 грудня 2010 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 7703, 12 грн.

Як вбачається з страхового акту № 4574-02, позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 8149, 31 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 15518 від 10.12.2010 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах виплаченої страховику суми право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом «DAEWOO», державний номер НОМЕР_2, який спричинив ДТП та заподіяв збитки автомобілю «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала транспортним засобом «DAEWOO», державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_4 встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_4 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_4. було укладено договір (поліс) № ВЕ/2025460 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. Вказаним договором передбачено франшизу у розмірі 510, 00 грн.

26.07.2011 року позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою про сплату страхового відшкодування, до якої додано усі необхідні документи для здійснення такої виплати. Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог та визнано позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «OPEL ASTRA», державний номер НОМЕР_1, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 7193, 12 грн.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ВУСО»(83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд.60, код 31650052) 7193 (сім тисяч сто девяносто три) грн. 12 коп. страхового відшкодування, 90 (девяносто) грн. 03 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя С.О. Чебикіна