Рішення № 20524988, 19.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/52319.12.11 За позовом Коростенського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Центрального органу виконавчої влади - Державного агентства автомобільних доріг України (Укравтодор) та Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" в особі Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор"

до Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813"

про стягнення заборгованості 83 026,89 грн.

За участю Прокуратури м. Києва

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від прокуратури: Некрасов О.М. посвідчення № 259 від 08.12.11.

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 433 від 07.04.11, ОСОБА_3 представник за довіреністю № 701 від 08.08.11.

від відповідача: ОСОБА_4 представник за довіреністю № 09-11/2011 від 09.11.11.

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" заборгованості по Договору № 253 від 01.09.2010 в розмірі 76599,84 грн. основного боргу, 4519,40 грн. збитків від інфляції, 1907,65 грн. 3% річних.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач належним чином не здійснює розрахунки за надані відповідно до договору від 01.09.2010 року послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2011 порушено провадження по справі № 53/523, розгляд справи призначено на 19.12.2011.

Разом з позовною заявою прокурор подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові суми, які належать відповідачеві.

Розглянувши заяву Коростенського транспортного прокурора, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути ,зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз'яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суди мають здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен брати до уваги інтереси не лише позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував значною сумою заборгованості та тривалим часом несплати заборгованості.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Прокурор та представники позивача у судовому засіданні 19.12.2011 підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував та подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Представники позивача 2 заперечили на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Розглянувши подане клопотання, заслухавши з даного приводу пояснення представників сторін, суд не знайшов підстав для його задоволення, оскільки інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді, тому прокурор в позовній заяві самостійно визначає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту.

Представник відповідача заявив клопотання про заміну сторони по справі, а саме позивач просить замінити Відкрите акціонерне товариство "Будівельне управління № 813"на Публічне акціонерне товариство "Будівельне управління № 813"у звязку зі зміною назви відповідача.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї зі сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішення або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.

Дослідивши подані на підтвердження зміни організаційно-правової форми докази, суд дійшов висновку про задоволення поданого клопотання.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.12.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Між Дочірнім підприємством “Житомирський облавтодор" ВАТ “ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії “Лугинський райавтодор” та відповідачем 01.09.2010 року укладено договір про надання послуг № 253, відповідно до якого виконавець (позивач 2) зобовязувався надати замовнику (відповідач) послуги з надання машин та механізмів (з екіпажем), (надалі за текстом Техніка та Послуги, відповідно), а замовник зобовязується прийняти та оплатити надані послуги (п. 1.1 Договору).

Факт виконання робіт по Договору підтверджено наданим суду актами здачі-приймання робіт (надання послуг): від 20.12.2010, від 03.11.2010, від 30.10.2010, від 29.11.2010 (копії залучені до матеріалів справи), які підписані відповідачем без заперечень та товарно-транспортними накладними: від 23-25.11.2011, від 15-18.11.2010, № 11-12.11.2010, від 08-10.11.2010, від 3-4.11.2010, від 01.11.2010, від 25-27.10.2010, від 18-20.10.2010, від 12-15.10.2010, від 18-23.10.2010, 25-26.10.2010, від 9-15.11.2010, від 1-9.11.2010, 1-8.11.2010, від 18-22.10.2010, 25-29.10.2010 (копії залучені до матеріалів справи).

Таким чином, наявними доказами у справі підтверджено факт належного виконання позивачем своїх зобовязань за договором про надання послуг № 253 на суму 80828,76 грн.

Відповідно до п. 4.5 Договору оплата замовником проводиться за надані послуги, у строк 5 банківських днів, з дати підписання сторонами акту наданих послуг (виконаних робіт).

На доказ часткової оплати заборгованості в сумі 4228,92 грн. позивач надав суду копії: угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.01.2011 та угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2010 (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Проте відповідач в повному обсязі не оплатив заборгованість по Договору про надання послуг № 253.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання. При цьому частиною 1 ст. 902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання послуг на користь відповідача підтверджується актами надання послуг, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 76599,84 грн. підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач вчинив господарське правопорушення, яке полягало у невиконанні прийнятих на себе зобовязань за господарським договором в частині сплати коштів за виконані роботи.

У звязку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача збитків від інфляції в сумі 4519,40 грн. нараховані у період з січня 2011 по вересень 2011 та 3% річних в сумі 1907,65 грн. нараховані у період з 01.01.2011 по 01.10.2011.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий розрахунок 3% річних та збитків від інфляції за допомогою калькулятора програми «Клієнт системи Ліга Закон», суд встановив, що поданий розрахунок 3% річних та збитків від інфляції є невірним.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

01.01.2011 - 30.09.201176599.841.0423217.1979817.03

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

76599.8401.01.2011 - 01.10.20112743 %1725.07 Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1725,07 грн. та збитків від інфляції в розмірі 3217,19 грн. за розрахунком суду.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, в частині задоволених вимог покладається на сторона пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, офіс 302, код ЄДРПОУ 01383865, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м. Житомир, вул. Перемоги, 75, код ЄДРПОУ 32008278) суму основного боргу у розмірі 76599 (сімдесят шість тисяч пятсот девяносто девять) грн. 84 коп., 3% річних у розмірі 1725 (одна тисяча сімсот двадцять пять) грн. 07 коп., 3217 (три тисячі двісті сімнадцять) грн. 19 коп. збитків від інфляції, 1386 (одна тисяча триста вісімдесят шість) грн. 26 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.А.Грєхова

Повне рішення складено 22.12.2011