Рішення № 20524879, 05.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/39605.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

ДоПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»

Простягнення 14258, 09 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: ОСОБА_1., дов. № 12-2-4/15 від 26.09.2011 р.

ОСОБА_2 дов. № 09-2-4/15 від 26.09.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_3., дов. № 85D/2011 від 11.03.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 14083, 45 грн. основного боргу, 28, 17 грн. трьох відсотків річних та 146, 47 грн. пені у звязку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.02.2010 р. вул. Довженка, 1 в місті Києві за участю транспортних засобів «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 та «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0243138 від 07.04.2009 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 власниці автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 а тому позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8514139), а тому позивач вказує, що обовязок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою суду від 04.11.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/396 та призначено її розгляд на 21.11.2011 р., зобовязано учасників судового процесу надати суду певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.11.2011 р. надав документи на виконання вимог ухвали суду від 04.11.2011 р.

Також представником позивача було надано суду клопотання про витребування у Моторного транспортного (страхового) бюро України з метою зясування наступних питань:

1) Якою страховою компанією було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.02.2010 р.?

2) Який ліміт відповідальності страхувальника передбачено полісом, виданим страховою компанією, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.02.2010 р.?

3) Який розмір франшизи передбачено полісом, виданим страховою компанією, якою було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, в момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 07.02.2010 р.?

У відповідності до ч. 1 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Розглянувши клопотання позивача, суд з метою зясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, його задовольнив.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, відзиву на позов не надав, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 14.11.2011 р., яке підтверджує отримання відповідачем 16.11.2011 р. ухвали про порушення провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, з метою здійснення судового запиту до Моторного (транспортного) страхового бюро України, а також у звязку з незявленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 04.11.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 21.11.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 05.12.2011 р.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав суду документи у справі.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору та довідку, в якій вказано інформацію стосовно полісу, за яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 07.02.2010 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 05.12.2011 р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація стосовно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8514139, відповідно до якого було застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, який діяв станом на 07.02.2010 р.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2010 р. вул. Довженка, 1 в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, зокрема, зіткнення автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 яким керувала ОСОБА_4 та автомобіля «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5

ОСОБА_5, керуючи транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної дистанції, чим порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.

Про наведене свідчить довідка, видана відділом ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва, та постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2010 року в адміністративній справі № 3-2619/10, відповідно до якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн. в дохід держави.

У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.

Факти, які встановлені постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2010 року в адміністративній справі № 3-2619/10, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.

Вищезазначеною постановою ОСОБА_5 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.

Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 який належить ОСОБА_4.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Між Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0243138 від 07.04.2009 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Cery SQR», державний номер НОМЕР_3

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обовязковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мінюсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється субєктами оціночної діяльності.

На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 замовив у Товариства з обмеженою відповідальністю «Естімейт», яке діє на підставі сертифіката субєкта оціночної діяльності № 6294/07, виданого Фондом державного майна України 23.11.2007 р., проведення автотоварознавчого дослідження вищезазначеного автомобіля.

Відповідно до звіту № 5473 від 06.04.2010 р., складеного спеціалістом ОСОБА_6 (кваліфікаційне свідоцтво Фонду державного майна України МФ № 3432 від 12.02.2005 р., свідоцтво Фонду державного майна України про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № 3030 від 16.06.2005 р.), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 становить 15018, 79 грн.

За виконання вищезазначеного висновку автотоварознавчого дослідження позивачем було перераховано платіжним дорученням № 6369 від 03.11.2010 р. суму в розмірі 280, 00 грн.

На підставі заяви страхувальника вих. № 100638 від 08.02.2010 р., виставленого Філією «Петрівка-Авто»ПАТ «УкрАвто»рахунку-фактуру № СЧ-0001772 від 07.10.2010 р. на суму 14511, 07 грн., актів виконаних робіт № ЗА-0006209 від 31.05.2010 р. на суму 7315, 20 грн. та № ЗА-0009429 від 21.08.2010 р. на суму 6998, 24 грн. Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 100638 від 22.10.2010 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 14313, 45 грн.

Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Позивач повідомив суду, що він свої зобовязання перед страхувальником за договором добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0243138 від 07.04.2009 р. виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 6395 від 03.11.2010 р. суму в розмірі 14313, 45 грн. ОСОБА_4

Враховуючи те, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.02.2010 року в адміністративній справі № 3-2619/10 ОСОБА_5, який керував автомобілем «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_3

Відповідальність власника транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_5 якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВС/8514139.

З огляду на те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0243138 від 07.04.2009 р. внаслідок настання страхової події вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 власниці автомобіля «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду а саме, до страхової організації, якою здійснено обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна».

За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення 14083, 45 грн. основного боргу, 28, 17 грн. трьох відсотків річних та 146, 47 грн. пені у звязку з несплатою відповідачем суми матеріальної шкоди в порядку регресу, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 07.02.2010 р. вул. Довженка, 1 в місті Києві за участю транспортних засобів «Cery SQR», державний номер НОМЕР_1 та «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_2.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність ОСОБА_5, зокрема до відповідача у даній справі - Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

29.08.2011 р. Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»заяву про виплату страхового відшкодування № 100638 в порядку регресу.

Проте Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було, про причини відмови позивачу не повідомлено.

У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8514139 передбачена франшиза, яка складає 510, 00 грн., ліміт відповідальності 25500, 00 грн.

Розраховуючи розмір страхового відшкодування в порядку регресу, у своїй позовній заяві позивачем було включено вартість оплаченого ним платіжним дорученням № 6369 від 03.11.2010 р. автотоварознавчого дослідження в розмірі 280, 00 грн.

Проте, суд зазначає, що договором добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності № 19 G-0243138 від 07.04.2009 р., страховим актом, складеним на підставі даного договору та чинним законодавством України не передбачено включення витрат на проведення автотоварознавчого дослідження до суми страхового відшкодування.

За таких обставин, суд відмовляє в часині стягнення з відповідача 280, 00 грн. за проведення автотоварознавчого дослідження, які були включені Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до суми страхового відшкодування в порядку регресу.

Враховуючи те, що Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»виплачено страхове відшкодування ОСОБА_4 в розмірі 14313, 45 грн., та з огляду на те, що сума страхового відшкодування має бути зменшена на розмір франшизи, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, сума страхового відшкодування (в порядку регресу), що підлягає стягненню з відповідача, становить 13803, 45 грн. (14313, 45 грн. 510, 00 грн.)

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14083, 45 грн. підлягають задоволенню частково, в розмірі 13803, 45 грн.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 28, 17 грн. трьох відсотків річних у звязку з простроченням виплати страхового відшкодування в порядку регресу за період з 04.10.2011 р. до 29.10.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних судом було виявлено помилки стосовно визначення розміру основного боргу, оскільки ним до суми страхового відшкодування в порядку регресу було включено вартість проведення автотоварознавчого дослідження.

У звязку з наведеним, судом було виконано власний розрахунок трьох відсотків річних, у відповідності до якого стягненню з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають 27, 61 грн. трьох відсотків річних

Також позивач просить стягнути з відповідача 146, 47 грн. пені за період з 04.10.2011 р. до 29.10.2011 р. у звязку з простроченням виплати страхового відшкодування відповідачем, посилаючись на п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідності до якого за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Посилання позивача на зазначену норму Закону є безпідставним, оскільки п. 37.2 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено відповідальність страховика перед особою, яка має право на отримання страхового відшкодування. Тобто, дана правова норма не регулює правовідносини між страховиком та особою, яка має відшкодувати витрати в порядку регресу.

Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в частині стягнення 146, 47 грн. пені задоволенню не підлягає.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна»(вул. Богдана Хмельницького, буд. 48А, м. Київ, 01030, ідентифікаційний код 20113829) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(провулок Новопечерський, буд. 19/3, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 16467237) 13 803 (тринадцять тисяч вісімсот три) грн. 45 коп. основного боргу, 27 (двадцять сім) грн. 61 коп. трьох відсотків річних, 138 (сто тридцять вісім) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 93 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

09.12.2011 р.