Рішення № 20524443, 06.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/45406.12.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»

До Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

Простягнення 4037,76 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Бордунов О.О.

Від відповідача Лінкевич О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «ОРАНТА»40327,76 грн.. страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідач позовні вимоги не визнає, свої заперечення виклав у письмовому відзиві на позовну заяву від 25.10.2011р.

Розгляд справи на прохання сторін неодноразово відкладався, тому за клопотанням сторін, спір вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою ст.69 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.10.2008 року між Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»праступником якого є Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»та ОСОБА_1 було укладено договір автомобільного страхування № 11-45/014956/СТ/2.1.5.1., відповідно до якого позивачем було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією чого транспортного засобу марки «ВАЗ 111930», державний номер НОМЕР_1.

16.10.2008 року в м. Маріуполі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ 111930», державний номер НОМЕР_1 під керуванням власника та автомобіля «ДЕО»державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого було пошкоджено застрахований автомобіль марки «ВАЗ 111930», державний номер НОМЕР_1.

24.11.2008 р. Жовтневим районним судом м. Маріуполя ухвалено постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у скоєному ДТП.

В процесі розгляду справи Позивачем наданий «Отчета №728/3-Д об оценке стоимості востановительного ремонта дорожного транспортного средства»ТОВ «Експерної компанії «Укравтоекспертиза»від 31.10.208р., відповідно до якого, вартість ремоту дорожного транспортного засобу складає 5430,91грн.

Позивачем був складений страховий акт №11-45/8276/2.1.5.1., відповідно до якого страхувальнику ОСОБА_1 підлягає виплата страхового відшкодування в сумі 4037,76 грн.

14.02.2009 р. Позивачем сплачено страхувальнику ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 4037,76 грн., що підтверджується з платіжним дорученням № 1007.

Таким чином, ОСОБА_2 зобов'язаний відшкодувати Позивачу в порядку регресу шкоду у розмірі 4037,76 грн.

За твердженням Позивача, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. перед іншими особами за шкоду заподіяну їх майну була застрахована Відповідачем ВАТ «HACK «ОРАНТА», тому остання зобов'язана відшкодувати Позивачу матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 4037,76 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 993 Цивільного Кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування»№ 85/96-ВР від 07.03.1996, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхуваль ник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого від шкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяль ність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного Кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної не безпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об' єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 999, законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особа ми за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідаль ності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.04, обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного Кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між; фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, розмір фран шизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні дого вору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподі яний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розра хованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової від повідальності власників наземних транспортних засобів»№ 1961-IV від 01.07.2004, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату виплаченого позивачем страхового відшкодування у межах ліміту відповідальності (претензія про відшкодування шкоди в порядку регресу за вих. № 4625 від 14.07.2010).

Відповідачем в добровільному порядку відповідач відмовився здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до полісу №0194937 обовязкового страхування цивільно-правової відпо відальності власників наземних транспортних засобів», наданому в судовому засіданні, франшиза складає 0,00грн.

Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, зібрані докази по справі, суд прийшов до висновку, що до позивача переходить право вимоги до відповідача на відшкодування збитків в розмірі 4037,76 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог. Твердження позивача що позивачем надано не належні докази в підтвердження позовної суми, спростовуються матеріалами справи та судом не приймаються.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»(04176, м. Київ, вул.. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474) 4037 (чотири тисячі тридцять сім) грн. 76 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 102 (сто дві) грн.. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 20.12.2011р.