Рішення № 20524100, 15.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/210

15.12.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»

про стягнення 8 256,86 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»(далі –позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»(далі –відповідач) про стягнення 8 256,86 грн., а саме: 6 039,89 грн. –основного боргу, 1 769,69 грн. –збитків від інфляції, 447,28 грн. – 3% річних. Також позивач просить судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не здійснено в повному обсязі оплату товару, поставленого останньому на підставі видаткової накладної, що зумовило виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.09.2011 р. порушено провадження у справі № 7/110-11, розгляд справи призначено на 29.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.10.2011 р.

В судовому засіданні 20.10.2011 р. господарський суд Київської області встановив, що станом на 06.10.2011 р. відповідач зареєстрований за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, б. 11, та дійшов висновку, що дана справа підсудна господарському суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2011 р. матеріали справи № 7/110-11 направлено за встановленою підсудністю до господарського суду міста Києва.

Відповідно до автоматичного розподілу справ у господарському суді міста Києва, справу № 7/110-11 передано для розгляду судді Ломаці В.С.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2011 р. суддею Ломакою В.С. прийнято справу № 7/110-11 до свого провадження, присвоєно їй номер «№ 5/210»; розгляд справи призначено на 22.11.2011 р.

В зв’язку з відпусткою судді Ломаки В.С., ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. розгляд справи призначено на 06.12.2011 р.

28.11.2011 р. представником позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України подано заяву, якою зменшено розмір позовних вимог, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 054,29 грн., а саме: 6 039,89 грн. –основного боргу, 14,40 грн. –3% річних. Оскільки збитки від інфляції та 3% річних входять до складу грошового зобов’язання, то незважаючи на фактичну відмову позивача від нарахування відповідачу збитків від інфляції, подана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 06.12.2011 р. не з’явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. частково не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2011 р. не з’явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.11.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 15.12.2011 р.

Представники сторін в судове засідання 15.12.2011 р. не з’явились, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.12.2011 р. не виконали, заяв чи клопотань не подали і не надіслали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому, судом враховано, що п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008 р.), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.07.1997 р. із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження сторін є правомірними, оскільки підтверджені витягами з ЄДРПОУ, повідомлення про вручення поштових відправлень позивачу наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.12.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД» (Постачальником) поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»(Замовнику) товар на підставі видаткової накладної № 6107561 від 18.12.2008 р. на суму 6 039,89 грн. (належним чином завірена копія якої наявна в матеріалах справи)

З матеріалів позовної заяви вбачається, що договір поставки (купівлі-продажу) у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткової накладної. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт одержання товару підтверджується видатковою накладною, яка містить підписи представників сторін та скріплена печаткою позивача.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем поставлено за вищезгаданою видатковою накладною товар, а відповідачем його прийнято на загальну суму 6 039,89 грн.

При цьому, в матеріалах справи наявний лист-зобов’язання відповідача № 18/12-03 від 18.12.2008 р., яким останній зобов’язався погасити існуючу заборгованість до 10.01.2009 р.

Отже, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»в розмірі 6 039,89 грн. підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Доказів погашення заборгованості відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Крім того, на виконання вищевказаних норм права позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.12.2009 р., претензією № 95-юр від 20.07.2010 р., та листом-вимогою № 118-юр від 10.10.2011 р. (направлена на дві адреси відповідача 11.10.2011 р. згідно з чеком та описом вкладення у цінний лист з повідомленням).

Відповідачем всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України жодних доказів на спростування позовних вимог й зокрема, погашення суми боргу у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк суду не надано.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивачем доведено обґрунтованість позовних вимог - про стягнення боргу за поставлений за видатковою накладною товар, а відповідачем в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростовано, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 039,89 грн. боргу.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 14,40 грн. –3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Суд відзначає, що нарахування позивачем 3% річних у заявлений період є правомірним, оскільки судом встановлено прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті поставленого товару у визначений період.

Претензія від 02.12.2009 р. та претензія № 95-юр від 20.07.2010 р. не приймаються судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази їх направлення відповідачу та їх отримання/не отримання останнім.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що лист-вимога № 118-юр від 10.10.2011 р. була направлена на дві адреси відповідача 11.10.2011 р., зокрема і на юридичну адресу останнього.

При цьому, у відповідності до «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених Наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 12.12.2007 р. № 1149 (із змінами і доповненнями), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв’язку у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) є Д+3, де Д –день подання поштового відправлення до пересилання в об’єктів поштового зв’язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 –кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Крім того, як відзначалося судом, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи те, що з поштових адрес позивача та відповідача вбачається, що пересилка поштової кореспонденції, а саме листа-вимоги № 118-юр від 10.10.2011 р., відбувалася в межах Київської області, а в матеріалах справи відсутні докази із зазначенням конкретної дати отримання відповідачем вказаного листа, суд, при визначенні дати, з якої у відповідача настало прострочення грошового зобов’язання, до семиденного строку, визначеного ч. 2 ст. 530 ЦК України вважає за доцільне додати чотири дні, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції в межах області.

Таким чином, судом встановлено, що прострочення відповідачем по виконанню свого обов’язку зі сплати грошових коштів за поставлений товар настало з 22.10.2011 р.

В той же час, з розрахунку 3% річних, що поданий позивачем, вбачається, що початковим днем періоду такого прострочення ним визначено 18.10.2011 р., а останнім днем періоду такого прострочення ним визначено 15.11.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що позивачем завищено суму 3% річних, оскільки невірно визначено момент виникнення у відповідача обов’язку щодо оплати поставленого товару.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»підлягає стягненню 12,41 грн. –3% річних.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОРИЗОНТ»(01021, м. Київ, Кловський узвіз, б. 11; ідентифікаційний код 31242243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хілті (Україна) ЛТД»(03680, м. Київ, вул. Боженка, б. 86-Л, офіс 10; ідентифікаційний код 23162194) 6 039 (шість тисяч тридцять дев’ять) грн. 89 коп. –основного боргу, 12 (дванадцять) грн. 41 коп. –3% річних, 101 (сто одну) грн. 96 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 92 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.С. Ломака

Повне рішення складено 19.12.2011 р.