Рішення № 20523391, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 6/35017.11.11 За позовомАвтогосподарства при ГУМВС України в місті Києві

До відповідачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Простягнення 18000,00 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 за дов.

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом автогосподарство при ГУМВС України в місті Києві до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 18000,00 грн. за договором № 02-09 від 19.02.2009 року про надання автопідприємством послуг по зберіганню та охоронні транспортних засобів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 02.09.2011 р. було порушено провадження у справі № 6/350 та призначено розгляд останньої на 26.09.2011 р..

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Відповідач у наданому суду відзиві позовні вимоги відхилив, зазначивши, що підставою оплати послуг є акти прийому-передачі виконаних робіт. Оскільки акти прийому-передачі виконаних робіт не були підписані сторонами, послуги позивачем відповідачу надані не були. Крім того, відповідач зазначив, що ним не було визнано заборгованість.

Ухвалою суду від 20.10.2011 р. було відкладено розгляд справи на 10.11.2011 р. та продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Розгляд справи відкладено на 17.11.2011 р..

Відповідач явку в судове засідання повноважного представника не забезпечив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

19.02.2009 р. між автогосподарством при ГУМВС України в місті Києві (послугонадавачем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (послугоодержувачем) було укладено договір № 02-09 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого послугонадавач зобовязується надавати послуги по зберіганню та охороні транспортних засобів послугоодержувача марки «Богдан», в кількістю 8 одиниць.

Згідно з п. 4.1 Договору вартість надання послуг становить 2400 грн. за місяць.

Відповідно до п. 6.1 Договору оплата вартості послуг здійснюється щомісячно до 15-го числа кожного наступного місяця згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 7.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 26.02.2010 р.) він діє до 28.02.2011 р..

10.02.2011 р. послугонадавач направив послугоотримувачу листа № 30/70 з вимогою сплатити заборгованість , яка станом на 10.02.2011 р. склала 18699,23 грн.

22.02.2011 р. послугоотримувач листом № 06-11 зобовязався сплатити існуючу заборгованість до кінця березня 2011 р..

На виконання своїх зобов'язань за Договором послугонадавач у період з 19.02.2009 р. по 28.02.2011 р. надавав послугоодержувачу послуги з охорони на загальну суму 60261,24 грн..

Послугоодержувач оплату послуг здійснив частково на суму 42261,24 грн., внаслідок чого його заборгованість становить 18000,00 грн..

Станом на день розгляду справи заборгованість в розмірі 18000,00 грн. відповідачем не сплачена.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 18000,00 грн. належним чином доведений та документально підтверджений.

Твердження відповідача про те що послуги не надавались не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність нерегулярного пасажирського транспорту (за КВЕД 60.23.0).

Згідно з п. 25 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Пунктом 2.1.14 спільного наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.02.2008 р. № 9/119 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт»(зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.02.2008 р. №140/14831) передбачено, що ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, зобов'язані зберігати автобуси у спеціально пристосованих для цього приміщеннях, гаражах, на майданчиках, стоянках, забезпечених засобами охорони.

Відповідно до п. 25 постанови Кабінету Міністрів України від 04.07.2001 р. №756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності»з метою отримання ліцензії суб'єкт господарювання разом із заявою надає докази наявності власної або орендованої матеріально-технічної бази, необхідної для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або укладення договорів про закупівлю таких послуг з поданням їх завірених копій.

Укладення сторонами Договору свідчить про відсутність у відповідача власної матеріально-технічної бази для зберігання транспортних засобів.

Відповідно до довідки відділу ДАІ Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві транспортні засоби марки «Богдан», які належать фізичної особі - підприємцю ОСОБА_1, зберігались відповідно до договору № 02-09 від 19.02.2009 р. про надання автопідприємством послуг по зберіганню та охороні транспортних засобів, за адресою: м. Київ, вул. Залізничне шосе, 9 (Автогосподарство при ГУМВС України в місті Києві). Згідно з відомостями бази АІС ДАІ ОСОБА_1 за ст. 133-1 кодексу України «Про адміністративні правопорушення»не притягувався.

Доказів зберігання транспортних засобів відповідача у період дії Договору за іншою адресою суду не надано.

Пунктом 4.2 Договору встановлено строк оплати наданих послуг, проте обовязок відповідача оплатити надані послуги обумовлений наданням послуг, а не підписаним актом приймання-передачі виконаних робіт.

Оскільки позивачем доведено, що у період з 19.02.2009 р. по 28.02.2011 р. ним були надані послуги, які відповідачем не оплачені в повному обсязі, позовні вимоги про стягнення 18000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобовязаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (01021, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь автогосподарства при ГУМВС України в місті Києві (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 9, код 08805513) 18000,00 грн. заборгованості, 180,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення підписано 21.12.2011 р.